Дума ратифікувала «великий договір» з Україною
Ратифікацію цього договору спікер Держдуми Геннадій Селезньов обіцяв Президентові Леоніду Кучмі, голові Верховної Ради Олександрові Ткаченку, міністрові закордонних справ Борису Тарасюку принаймні тричі. Але все відбулося лише після останнього візиту Ткаченка до Москви в середині грудня, коли той чого тільки не наговорив російським колегам: і про необхідність створення союзу зі слов’янських республік колишнього СРСР зі спільними оборонною політикою і навіть валютою, і про безглуздість розподілу Чорноморського флоту. Договір ратифіковано, але з умовою, висловленою в окремій думській резолюції: Верховну Раду України закликають заявити, що Україна не вступить до НАТО.
Результати голосування в Думі — 244 голоси «за», 30 — «проти» — свідчать, що документ підтримали насамперед комуністи. Власне, їхній лідер Геннадій Зюганов давно вже заявляв про необхідність ратифікації документа, не зрадив він цій традиції й учора. Найгучнішим противником був Жириновський: «Договір не може бути ратифікованим, бо він є продуктом антиросійських сил», — але, очевидно, більшість «жириновців» документ підтримала. Раніше проти ратифікації висловлювався також віце-спікер Думи Сергій Бабурін, прибічник відновлення «великої Росії».
Можливо, на настрої думців подіяли аргументи, представлені міністром закордонних справ Ігорем Івановим, — ухиляння від ратифікації договору з Україною, висування територіальних претензій до неї лише посилять ті українські сили, що виступають за подальше зближення з НАТО, завдадуть шкоди двостороннім відносинам та будуть порушенням норм міжнародного права, хоча саме на норми міжнародного права російські законотворці досі звертали увагу в останню чергу.
Можливо, думці вже просто достатньо виговорилися, а подальша нератифікація договору з Україною означала б, серед іншого, й серйозний удар по підтриманому парламентом уряду Примакова. Можливо, свою справу зробила міжнародна дипломатія: не секрет, що й до підписання українсько-російського «великого» договору дійшло тільки після деякого тиску на Москву. Так чи інакше, але справу зроблено.
І ратифікація «великого договору», разом із ратифікацією Думою угоди про використання Росією станцій ППО в Мукачевому та Севастополі аж ніяк не означає, що віднині відносини між Україною та Росією будуть безпроблемними. Політичний та економічний тиск, напевно, триватиме, — це видно і з деяких заяв російської виконавчої влади. Справа розмежування кордонів, особливо морських, тягтиметься ще довго, відносини України з НАТО ще довго дратуватимуть Москву.
Ратифікація «великого договору» насправді лише символ того, що Росія вдруге (після його підписання) офіційно визнала Україну незалежною суверенною державою в її нинішніх кордонах.
Сергій ПИРОЖКОВ, директор Інституту українсько-російських відносин при Раді національної безпеки та оборони України вважає, що ратифікація українсько-російського міждержавного договору Державною думою — це для нас дуже добрі вісті. Нератифікація цього документа була невигідною, в першу чергу, Росії, але вона була невигідною і для нас, бо ми не могли розвивати багато речей, які доповнюють «великий договір», наприклад, довгострокову програму економічного співробітництва. Без ратифікації договору було б також дуже складно вирішувати проблеми, пов’язані з розподілом Чорноморського флоту.
Значення ратифікації Думою договору, по-перше, моральне. А по-друге, це створює правову основу для конкретного цивілізованого співробітництва. Адже досі був і політичний, і економічний тиск на Україну (зокрема, через її газові борги перед Росією), що виходило за межі нормальних двосторонніх відносин цивілізованих держав. Ратифікація договору, звичайно, відкриває широкі перспективи для подальшого співробітництва.
Але я не сподіваюся, що з ратифікацією міждержавного договору скоро вирішаться проблеми із Чорноморським флотом. Підписані із цього приводу угоди були необхідною, але недостатньою умовою для нормалізації відносин.
Так само будуть проблеми і з двосторонньою торгівлею. Не варто очікувати великих поступок від Росії: цього їй не дозволить хоча б внутрішня економічна ситуація. Проблеми все одно будуть.
КОМЕТАР
Олександр ЄМЕЦЬ (НДП):— Ратифікація договору позитивно вплине на українcько-російські відносини. Але є й інший нюанс цієї ратифікації: вона свідчить про слабкість парламентаризму в Україні та Росії. Той факт, що спочатку російські депутати не підтримали «великий договір», а сьогодні набрали 250 голосів «за», говорить про те, що вони діяли по команді, а не з точки зору власної політичної позиції. Я маю сказати, що ратифікація договору — це додаткові бали О.Ткаченку, який останнім часом все активніше набирає авторитет у суспільстві. Слід віддати йому належне — він здатний проявляти політичну волю. Але варто припускати, що ініціативи лівих відносно скасування президентства тепер будуть пролонгуватися. Швидше за все їх гаситиме сам спікер, бо він серйозно розраховує на президентське крісло.
Станіслав ГУРЕНКО (КПУ):— Ратифікація «великого договору» дає надію на серйозне просування у розвитку відносин України та Росії. І передусім — в розвитку економічних і соціальних відносин — цією лінією сьогодні дуже опікуються в наших країнах. Ну і, звісно, підписання «великого договору» істотно підніме авторитет і рейтинг спікера Ткаченка.
№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
