Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Неопалима купина іконопису

24 січня, 2008 - 00:00

Виставка учнів єдиної в Україні школи іконопису «Неопалима купина» відкрилась у Палаці дітей та юнацтва. Колекція налічує понад 130 робіт, авторами яких є люди різного віку, від 14 до 75 років, різних національностей та віросповідань.

За вісім років існування школа іконопису проводить подібні презентації вже вп’яте, але цьогорічна відзначається великою кількістю оригінальних та унікальних робіт, працюючи над якими, майстри поєднували відразу кілька живописних технік — від живопису до різьблення. Так, організатори виставки запевняють, що презентували всі види іконописного мистецтва: канонічне письмо візантійського типу, староруське письмо, зразки іконопису московської, новгородської та київської шкіл. За їхніми словами, при цьому кожна робота зберігає свою самобутність, бо за нею криється індивідуальність, душа автора і його любов до ікони.

— Серед оригінальних та унікальних робіт виставки важко не помітити ікону, поверхня якої вишита бісером, перлами та оздоблена дорогоцінним камінням, — розповіла Алла Дроган. — Ця робота є доказом того, що наші учні постійно прогресують: якщо спочатку вони копіювали роботи відомих живописців, то нині реалізують власні ідеї та задумки. Можливо, на успішний розвиток нашої школи впливає ікона «Неопалима купина», яка для усіх нас є символом та оберегом.

Власне, основним завданням творчої майстерні «Неопалима купина» є вивчення різних технологій іконописного живопису — тих, які дісталися у спадок від митців Київської Русі, а також сучасні техніки розпису.

Керівник школи поділилася з «Днем», що процес роботи над іконою починається з вибору дошки. Спочатку її треба залити левкастом — спеціальним грунтом. Після цього починається творчий етап: майстер наносить різні фарби (приміром, сучасні «темпера»), мінеральні пігменти або дорогоцінні чи напівдорогоцінні метали, які перетираються у порох, змішуються зі спеціальним розчином з яєць, щоб утворилася маса густої консистенції — заготовка для фарби. Тривалість роботи над іконою залежить від задуму автора і особливостей техніки, яку він обрав. Так, серед ікон, що представлені на виставці, є кілька зразків, над якими майстри працювали протягом шести місяців, а дехто ще довше.

У перспективі «Неопалима купина» планує ознайомити публіку з іконами, які були пошкоджені у роки війни чи зберігалися у несприятливих умовах, а потім реставровані майстрами школи. Ймовірно, майбутня виставка матиме назву «Повернення Богородиці», щоб довести усім людям, що будь- що має право на другий шанс і друге життя...

Інна ФІЛІПЕНКО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ