При свічках

Слово «криза» перш за все асоціюється у нас з відсутністю світла і тепла. Основна маса жителів України з явищем цим знайома не з чуток — віяльне відключення електроенергії обходить стороною тільки столицю. Однак ситуацію в українській енергетиці точніше характеризує слово «парадокс» — наймогутніша галузь, яка стабільно виробляє найліквіднішу продукцію, перебуває на межі некерованих і безповоротних процесів.

Перший парадокс полягає в тому, що на електроенергії «роблять бізнес» зовсім не ті, хто її виробляє, передає й розподіляє. Гроші нагромаджуються не в логічному ланцюжку «електростанції — «Національний диспетчерський центр» — обленерго (розподіляючі компанії) — споживачі», а між її ланками, там, де існує незліченна кількість посередників. Посередники заробляють гроші кількома шляхами — торгівлею високоліквідною (і не дуже) продукцією, отриманою за бартером як оплата за електроенергію, перепоступанням (за винагороду) боргових зобов’язань підприємств-споживачів і розподільників електроенергії за рахунок знижок, що надаються їм станціями — виробниками енергії. Схем отримання прибутку на «енергоринку», мабуть, стільки ж, як операторів. Бізнес цей залишається найдохіднішим у нашій країні — невеликі товариства (акціонерні і з обмеженою відповідальністю) спокійно оперують сотнями мільйонів. Приєднатися неможливо. «Допуск» жорстко охороняється владою.

Парадокс, що є наслідком попереднього — прибуткова в усьому світі галузь змушена звертатися до держави з простягнутою рукою. Під час обговорення в парламенті минулого тижня постанови ВР «Про невідкладні заходи зі стабілізації паливно-енергетичної галузі», про необхідність екстрених бюджетних вливань говорили й міністр, й інші визнані фахівці. «Невиділення грошей може призвести до катастрофи» — це реальна загроза. Адже знос техніки на генеруючих і на передаючих потужностях становить 30—40%. Причому більшою мірою це стосується теплових електростанцій, які в два-три рази старші за атомні та й не так розпещені всенародною увагою.

Парадокс наступний. Батьківщина «Чорнобиля», парламент якої свого часу більшістю голосів постановив прибрати в перспективі ядерну енергетику з її землі, виявилася в повній залежності від вибухонебезпечної атомної галузі. Чим є для України ядерні блоки — загрозою загибелі чи гарантами того, що енергосистема буде стабільно наповнена? На це запитання поки що немає відповіді. Зрозуміло одне — якщо теплові станції, що безпощадно експлуатуються, можуть тихо сконати, то станції атомні гинутимуть із «музикою».

Парадоксів багато. Шляхів їх вирішення також чимало. Зрозуміло одне — в енергетиці склалася революційна ситуація. Проти хижацької експлуатації повстануть не люди, а техніка. Але революція ця може коштувати країні стільки ж, скільки й Велика Жовтнева...

№245 21.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»