Рік «Дня»

Перший цьогорічний номер «Дня» ми почали з того, що запитали: «А що ви вже встигли зробити за неповні два тижні 2009-го?» (№1, 13 січня 2009 року). Це запитання ми поставили недаремно: в рік, що починався на піку економічної кризи, що віщував складні політичні перипетії та соціальні негаразди, ми спонукали наших читачів до одного: тільки не поринати в бездіяльність! Тільки не сидіти, склавши руки! Тільки не піддаватися апатії!

І читачі нас почули. Разом за рік, що минає, ми зробили чимало. Ми думали, аналізували, їздили країною, обмінювалися думками, ініціювали і підтримували ініціативи, критикували та пропонували альтернативу. Разом ми творили «День» і рік. Тож згадаймо знакові моменти:

РІК СТУСА

14 січня на першій шпальті «Дня» вийшла стаття учасника Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді з Донецька Сергія Стуканова під заголовком «День Василя» (№2, 14 січня 2009 року). У ній ішлося про ініціативу донецької молоді присвоїти ім’я Василя Стуса Донецькому національному університету та про запеклий опір цій студентській ініціативі з боку адміністрації університету. Цей матеріал викликав великий резонанс серед наших читачів. Події навколо ДонНУ вкотре засвідчили глибину психологічних проблем українського соціуму. 1986 року Стус загинув в радянській тюрмі. 2009 році його імені ще бояться, як чорти ладану, «коліщатка» колишньої системи. До редакції «Дня» один за одним почали надходити листи — спогади про Василя Стуса, аналіз його творчості, розмірковування з приводу, здавалося б, безглуздої ситуації з перейменуванням університету. Водночас «День» підтримав громадську ініціативу по збору підписів на підтримку студентської ідеї. На нашому сайті day.kiev.ua — близько тисячі підписів з усього світу. І хоч Донецький національний університет досі так і не отримав ім’я свого видатного випускника, ми віримо, що це станеться. А тому рубрика «Чому Стус?» буде актуальною і в наступному році.

РІК МАЗЕПИ

У січні 2009 року, в рік 300-ліття Полтавської битви, Президент Віктор Ющенко урочисто відкрив історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» (№10, 24 січня 2009 року). Відроджений Батурин — це знаменний факт для кожного українця, який знає свою історію. «День» з великим ентузіазмом висвітлював цю подію в рубриці «Рік Мазепи», яку ми вели протягом року і яку ініціювали ще задовго до ювілейних заходів на державному рівні. У вересні 2008 року ми писали про непересічну подію — україно-шведську виставку «Україна — Швеція: на перехрестях історії (XVII-XVIII ст.)», що проходила в Національному музеї історії. З гостем «Дня» куратором виставки Юрієм Савчуком ми говорили про «перекіс», який стався в українській історії після Полтавської битви. А в жовтні 2008-го головний редактор «Дня» Лариса Івшина та Юрій Савчук опублікували статтю-звернення до учасників великої Міжнародної наукової конференції «Іван Мазепа та його доба: історія, культура, національна пам’ять» під заголовком «Незавершений портрет», в якому запропонували проголосити 2009-ий — Роком Мазепи. Приємно, що цю ініціативу підтримали наші найкращі автори, перетворивши рубрику «Рік Мазепи» на фахову дискусію навколо постаті видатного гетьмана. Приємно, що через деякий час Рік Мазепи було оголошено й на державному рівні. І ми, і наші читачі відкрили для себе Івана Мазепу, якого не знали досі. І це, безперечно, заслуга 2009 року.

РІК ГОГОЛЯ

2009 року світ відзначав 200-літній ювілей від дня народження геніального письменника Миколи Гоголя. Світ читає Гоголя, ставить Гоголя, досліджує Гоголя. Середньостатистичні — і український, і російський — інформаційні простори... ділили Гоголя. Серію публікацій, присвячених біографії та творчості Миколи Васильовича, «День» розпочав зі слів нашого журналіста Дмитра Десятерика: «Мені нецікаво, чи був він дріб’язковий, марнославний, чи, навпаки, щирий і добросердий, чи любив випити і попоїсти, або, може, дотримувався суворої аскези. Мене не обходить його інтимне життя, релігійні та політичні переконання, його стосунки з сучасниками, його сповідники, друзі, звички й нахили. Мені глибоко байдуже до наявності або відсутності в нього психічних чи будь-яких інших хвороб, а також до того (так, так!), російський він письменник чи український. Далі годі, позиція, гадаю, зрозуміла. Для мене Гоголь — означення певної сукупності літературних творів. Не більше й не менше. Завжди гарних, часто талановитих, інколи геніальних».

РІК ЯКУТОВИЧА

Заслужений художник України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Сергій Якутович не сперечався про роль Мазепи чи Гоголя в історії. Він творив. «Мазепіана» та «Гоголь народився...» — два цикли графічних картин, присвячених двом великим та суперечливим постатям. «День» стежив за пересуванням виставок Сергія Якутовича Україною та по світу, збирав враження глядачів та нові рефлексії видатного художника сучасності.

ПРО МУЖНІСТЬ У ЖУРНАЛІСТИЦІ

26 січня Севастополь прощався з Анастасією Бабуровою. Українка, яка працювала в Москві для «Новой газеты», стала жертвою внутрішніх російських проблем. Її разом із правозахисником Маркеловим застрелили посеред білого дня в центрі столиці Росії. Наш кореспондент зустрічався з батьками, вчителями Насті, що живуть у Севастополі, ми намагалися з’ясувати, що спонукало Настю їхати до Москви... (№24, 13 лютого 2009 року). Уже пізніше, в листопаді, стане відомо, що ім’я Анастасії Бабурової присвоєно одному з курсів Вищої школи журналістики Французького інституту преси. Голова МЗС Франції Бернар Кушнер, котрий підтримав цю ініціативу, сказав: «Коли мене запитують, чому я лізу в чужі справи, я відповідаю, що ці справи стосуються всіх і мене в тому числі... Є спільний знаменник людяності — права людини». Натомість в українському інформаційному просторі ця подія, як, у принципі, і сама загибель Насті, пройшла непоміченою...

ЄВГЕН ГРИЦЯК: НОВЕ ВІДКРИТТЯ УКРАЇНІ

15 травня в «Дні» було опубліковано статтю відомого російського історика Ігоря Чубайса «Хто зруйнував сталінізм», в якому він згадав українця, одного з лідерів Норильського повстання 1953 року, що зараз живе на Івано-Франківщині, Євгена Грицяка. Роль цієї постаті не тільки в історії України, а й цілого світу — колосальна. Адже Норильське повстання багато в чому визначило температуру ХХ з’їзду КПРС. На жаль, про свого видатного земляка українці або не знають нічого, або хіба що чули... Ми зв’язалися з Євгеном Степановичем, і під час «Дня «Дня» в Івано-Франківську Лариса Івшина зустрілася з ним особисто. Людина надзвичайної сили духу та глибокої мудрості, Євген Степанович вразив наших читачів. До Дня незалежності Указом Президента України Віктора Ющенка Євгена Грицяка було нагороджено орденом «За мужність» І ступеня. 2009 року на 84-му році життя справжнього Героя України держава визнала його подвиг.

ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВІТА: МЕТОД «Дня»

Протягом липня—серпня 2009 року в редакції нашої газети діяла сьома Літня школа журналістики «Дня» — студенти з Києва, Острога, Запоріжжя, Дніпропетровська впродовж двох місяців працювали на рівні з професіональними журналістами. Проте цьогорічна Школа найбільше запам’яталася програмою, яку їм запропонувала головний редактор «Дня» Лариса Івшина: відвідини Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» та поїздка по «маршруту №1»: Київ — Крути — Батурин — Київ (№132, 31 липня 2009 року). Зрозуміло, що такі освітні подорожі мало на загальнонаціональному рівні запровадити Міністерство освіти, зробивши їх обов’язковими в навчальному процесі. Сподіваємося, що інтелектуальний туризм стане частиною освітнього процесу. Розуміючи цю необхідність — як, власне, й те, що журналіст ніколи не стане висококласним професіоналом, не знаючи та не відчуваючи своєї історії, «День» власними силами влаштовує «експедиції» до знакових українських місць.

«ЕКСТРАКТ 150»

Протягом першої половини 2009 року, поряд із виходом щоденної двомовної газети та англомовного тижневика, в редакції кипіла робота над двотомником знакових статей за всю історію «Дня». Цей концентрат української інтелектуальної думки читачі вперше побачили у вересні на Форумі видавців у Львові. Книгу представили автори «Дня» — Євгенія Сохацька, Оксана Пахльовська, Володимир Панченко та Петро Кралюк. За чотири дні Форуму попередній тираж книги розкупили, а «Екстракт 150» відразу став візитівкою «Дня». За кілька останніх місяців 2009-го року головний редактор Лариса Івшина встигла представити двотомник у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки, Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича (під час знакового засідання Острозького клубу, де до нього приєдналися кримчани), Житомирському державному університеті ім. Івана Франка. В подарунок «Екстракт 150» отримали сорок кращих випускників Міжнародного інституту менеджменту «МІМ-Київ».

ФОТОВИСТАВКА «Дня»

Ще однією візитівкою «Дня» вже багато років є Міжнародний фотоконкурс, який 2009-го проводився водинадцяте 25 вересня традиційно в Українському домі ми підбивали підсумки Фотоконкурсу, нагороджували переможців та відривали ХІ Фотовиставку «День-2009» (№173, 29 вересня 2009 року). За два тижні перебування Фотовиставки в Українському домі її переглянуло понад 6 тисяч відвідувачів! Проте в столиці наша «галерея на колесах» довго не затрималась. Свій вояж Україною вона розпочала з Волині, потім, правда, повернувшись ненадовго до Києва на запрошення нашого багаторічного партнера — Представництва Світового банку в Україні. Зараз і до 11 січня знімки переможців цьогорічного Фотоконкурсу «Дня» виставлені в Житомирі, в приміщенні Державного університету ім. Івана Франка. А вже наприкінці січня на Фотовиставку чекають у Вінниці.

ПОДІЇ «НЕФОРМАТУ»

У жовтні 2009 року «День» намагався привернути увагу українців до трьох подій, які, на наше переконання, повинні були стати новинами №1 для всіх українських ЗМІ. Перше: +15 років відродженій Острозькій академії — першому вищому навчальному закладу Східної Європи. Друге: після десятилітньої реставрації представлення Холмської ікони Божої матері ХІ століття — пам’ятки, якій немає аналогів у світі. Третє: 10-ліття Чернігівського академічного симфонічного оркестру «Філармонія». Головними новинами для інформаційного простору України ці події так і не стали. Проте совість журналістів «Дня» чиста: наші читачі про колосальне духовне життя України були поінформовані.

ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ: ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

Під час відзначення 15-річчя відродженої Острозької академії (№198, 3 листопада 2009 року) сталося «чудо повернення»: українські підприємці та меценати подружжя Гайдуків здійснили давню мрію ректора академії Ігоря Пасічника — подарували університету оригінал Острозької Біблії 1581 року! Ще 2006 року з ініціативи Лариси Івшиної подружжя Гайдуків відвідало Острозьку академію. Вражений побаченим, Віталій Гайдук запитав у ректора, яка його найбільша мрія. Ігор Демидович відповів: повернути Острозьку Біблію до Острозької академії. Віталій Анатолійович тоді нічого не сказав. Проте, нічого нікому не кажучи, розшукав Острозьку Біблію, віддав на дворічну реставрацію (стан її був не найкращий) та привіз до її дому, в стародавній Острог...

ПРЕМІЯ ІМЕНІ ДЖЕЙМСА МЕЙСА

У листопаді 2008 року, коли Україна і світ вшановували пам’ять жертв Голодомору 1932 —1933 років, «День» оголосив про заснування Премії імені Джеймса Мейса за кращу публіцистичну роботу «Громадянська позиція». Громадська рада Премії в складі голови Юрія Щербака, заступника голови Лариси Івшиної, Наталі Дзюбенко-Мейс, Станіслава Кульчицького, Віктора Набруска, Ігоря Лубченка та Віктора Чамари розглянули шістнадцять кандидатур, публіцистичні роботи яких надходили з усієї України та навіть Білорусі. Після тривалих консультацій було визначеного першого володаря Премії імені Джеймса Мейса (№217, 1 грудня 2009 року). Ним став добре відомий читачам «Дня» автор газети, доцент, кандидат філософських наук, публіцист Ігор ЛОСЄВ.

Звичайно, це далеко не все. Поряд із щоденною газетою ми створювали все нові й нові проекти. Газета — це продовження наших акцій, а акції розвивають газету. Ми робимо газету «методом народної будови». Саме читачі є авторами багатьох ідей «Дня». В 2009 році наші читачі ініціювали чудову гуманітарну акцію — «Подарунок рідній школі»: «Бібліотека «Дня» та підписка на газету «День». Ми дякуємо нашим читачам, які щодня були разом з нами і творили «День». Тож – з Новим 2010 роком! І пам’ятайте — з 11 січня знову буде «День»!