ЩОДЕННИК

9 листопада

Чого я пішла на той вечір російсько-китайської дружби? Ну яке я маю відношення до цього? Я навіть не наважилася почати вивчати китайську, хоч і намагалася регулярно читати статті Валерія Панюшкіна, відомого російського колумніста, який описував свої уроки китайської у одному чоловічому журналі. Недавно Валерій надрукував свою останню колонку в газеті «КоммерсантЪ» і заявив, що йде з політичної журналістики, мотивуючи це тим, що політика у Росії — це тільки імітація політики. А писати про неякісну політику — означає приймати правила гри. Наразі Валерій став шеф-редактором журналу «Ґала». Він обіцяє зробити справді класний глянсовий журнал. Але я йому не вірю. Не вірю, що можна отак взяти захотіти — і перестати бути політичним журналістом. Не можна перестати думати, навіть якщо перестаєш писати. Я знаю, що його листи, його розмови з друзями, його статті до жіночого журналу, якщо він писатиме туди статті, перетворяться на політичні колонки. Все його життя перетвориться на ненаписану політичну колонку.