УТ-1 як остання надія Леоніда Кучми

Так ось, iз приводу цієї самої аргументації. На думку пана Кучми, «жодна країна світу не має трансляції, адже це — державні гроші, гроші платників податків».

А як же бути з трансляцією засідань Конгресу США, яку один із авторів дивився власними очима по американському телебаченню у славному місті Вашингтоні? Вважати цей факт недійсним?

Та й українські платники податків напевно хочуть побачити звіт уряду в парламенті про те, як і куди цей уряд витрачав гроші тих, хто платить податки.

З іншого боку, українські платники податків цікавляться: «Чому державне телебачення постійно показує Президента?» — «Тому що Президент виконує свої обов'язки, а ми про це просто інформуємо громадськість», — відповідає керівництво УТ-1.

Так, наприклад, у вересні пан Кучма відвідав Обухів, з метою ознайомлення з виробничими процесами і підсобним господарством АТ «Обухівський завод пористих виробів» і технологічними процесами виробництва поролону на заводі «Інтерформ». Потім Президент відвідав Івано-Франківськ для того, щоб оглянути реконструйований залізничний вокзал і взяти участь у IX міжнародному гуцульському фестивалі. Учора Президент від'їхав у робочу поїздку на Закарпаття, де в Чопi відвідає реконструйовану вузлову залізничну лікарню.

У нас особисто є великі сумніви у тому, що пан Президент після робочого дня сідав на рейсовий автобус і вирушав до м. Обухова, щоб дізнатися, яким чином виробляється поролон. Не кажучи вже про те, наскільки актуальним і доленосним є за нинішніх економічних умов огляд івано-франківського реконструйованого залізничного вокзалу.

Та справа навіть не у тому. Як повідомляє адміністрація Президента, усе це були робочі поїздки Президента, під час яких він щоразу зустрічався з громадськістю всіх міст і сіл, які відвідував. Але Л.Кучма не розказував народу по телебаченню ні про те, як виробляють поролон, ні про те, які досягнення та проблеми у підсобному господарстві, й навіть не станцював жодного гуцульського танцю. Зовсім навіть навпаки, він ділився роздумами про вибори, парламент, партії, своїх суперників на виборах тощо.

Таким чином, в українських платників податків виникає підозра, що за рахунок їх податків Президент проводить свою передвиборну кампанію, а УТ-1 знову- таки за рахунок їх податків її висвітлює.

Питання «чому ж в адміністрації Президента так бояться трансляції засідань парламенту?» наводить на таку аналогію. У 80-х роках усе населення СРСР бачило на прикладі своїх підприємств, інститутів, військових частин, лабораторій, колгоспів, що все прогнило. Та за умов цензури і браку правдивої інформації кожен утішав себе тим, що це, певно, «окремі недоліки». Створювались легенди про якийсь-там надфективний закритий НДІ, якісь суперелітні військові частини чи процвітаю чі колгоспи-мільйонери. І тільки після того, як Горбачов зняв цензуру, і громадяни отримали доступ до інформації (згадаймо феномен трансляції 1-го з'їзду народних депутатів, «Взгляда», «Огонька»), всім стало очевидно: система прогнила повністю і відновленню не підлягає. У цьому сенсі саме відкрита інформ ація за дуже короткий час буквально змела 70-річні міфи Радянської влади. Міф про «великого президента» тане ще швидше, недивлячись на спроби передвиборних штабів Л.Кучми монополізувати державне телебачення.