Замість міста-саду — бетонний мішок

Хоч як це сумно, перетворення зеленої зони на будівельний майданчик стало для киян повсякденністю. Звикли жителі столиці й захищати зелені насадження — борці за дерева об’єднуються в громадські організації, пікетують мерію й пишуть до газет. Наприклад, читачі звернулися до «Дня» з проханням розібратися в такій ситуації: на досить великій ділянці столичних садів Виноградаря вирубали всі дерева. Розміри земельної ділянки, що утворилася таким чином, навели киян на невтішну думку: на місці зрубаних яблунь збудують черговий хмарочос. Але розв’язка виявилася не такою сумною й насправді більш закономірною.

Згадана ділянка й дійсно не схожа на сад — на неогородженій, замерзлій землі розкидані пні й подекуди пластикові пляшки. Виноградарські сади, зокрема й «лиса» ділянка, належать агрокомбінату «Пуща-Водиця». На запитання про заплановане будівництво заступник генерального директора з виробництва Олег Мостицький прореагував досить емоційно: «Неправда, там буде сад! Новий сад голландського типу, з крапельним поливом! А дерева, які ми викорчували, цінності не являли, інакше б ми їх не чіпали». До речі, на іншій ділянці садів уже висадили молоді деревця. Отож, у цьому випадку занепокоєння жителів району виявилося марним. Однак набагато частіше найпесимістичніші прогнози виправдовуються.

Головною бідою Києва останніми роками стала масова забудова центру міста.

За даними екологів, за останні десять років столиця втратила близько 200 гектарів зелених насаджень. Нові будинки зводяться не лише на місцях знесених старих, а й замість зелених насаджень. До речі, згідно з усіма нормативами, до категорії «зелених насаджень» належать майже всі неурбанізовані території — пустирі, болота, газони, яри, ділянки біля доріг. Таким чином, навіть забудова пустирів — уже знищення зелених насаджень. Але «будівельники» не зупиняються не лише перед пустирями, а й перед сформованими парками й скверами, якi функціонують багато років. Тільки за останні роки Київ позбавився кількох таких об’єктів — бульвару на вулиці Басейній, скверу біля Палацу спорту, зелених насаджень на розі вулиці Мечникова та бульвару Лесі Українки, в Старонаводницькій балці... Кожний киянин може навести ще багато прикладів. «Практично всі численні торговельні кіоски, ятки, відкриті стоянки для автомобілів побудовані на знищених газонах, — розповідає голова правління Київського ландшафтного клубу Петро Рековець. — Найцинічнiшим прикладом стало будівництво житлового комплексу в дитячому парку «Веселка» на Нивках».

«Зелена» проблема номер два — реконструкції парків. Під час них зелені насадження замінюються брукованими доріжками та розважальними закладами — ресторанами, барами, дитячими гойдалками. Незважаючи на явну соціальну користь останніх, такий стан справ суттєво заважає парку виконувати своє первинне призначення — очищати повітря. Чим менше в парку дерев, тим гірше вони із цим справляються, а після реконструкції в парках залишається приблизно вдвічі менше дерев.

Під питанням стоїть не лише екологічна користь «реконструкцій», а й естетична. «Київ перетворюється з міста зелених насаджень на місто цементу й асфальту, — говорить директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. — Тоді як краса полягає якраз не в підстрижених газонах і блакитних ялинках, а у великих старих деревах». У Лондоні, наприклад, старими деревами всіляко опікуються, мовляв, «старий друг кращий за нових двох». Та ж тенденція спостерігається в інших розвинених європейських містах. Київ же наполегливо прагне протилежного. «У нас часто реконструкція парків полягає не в тому, щоб зробити їх красивішими й зеленішими. Вона полягає в зароблянні грошей, — переконаний В. Борейко. — На такі заходи виділяються великі кошти, на них можна найняти багато чиновників, аби платити їм солідні оклади. Саджати ж дерева невигідно — на цьому багато не заробиш. А от на «глобальній реконструкції» парків «годуватися» можна декілька років». До того ж, як розповідає експерт, під виглядом гнилих дерев дуже часто зрубують цілком здорові. Наприклад, у парку Політехнічного університету вирубали дуби — дуже цінна деревина, яка часто використовується в будівництві.

Крім того, в столичних парках завжди живе велика кількість птахів і дрібних тварин. Кияни дуже звикли до білок, які влаштовуються в дуплах старих дерев. При реконструкції парку на Політехнічному інституті зі старими деревами було знищено 15 білячих дупел і 20 гнізд кажанів. Останні, до речі, занесені до Червоної книги...

«Кіївзеленбуд» пояснює свою поведінку необхідністю. «Рівень столиці зобов’язує нас окультурювати парки. — розповідає головний інженер КП «Київзеленбуд» Анатолій Загороднюк. — Інакше схили руйнуються, і разом з птахами на них оселяються цілі зграї бездомних собак. Але хоч би яку реконструкцію ми проводили, вона все одно не така масштабна, як реконструкція у будь- якій іншій країні». За словами А. Загороднюка, самим «зеленбудівцям» набагато більше шкода зрубаних дерев, ніж звичайним громадянам: «Перед тим, як взятися за пилку, ми довго обдумуємо правильність прийнятого рішення. У результаті всі фахівці визнають: наші дії були якщо не найрозумнішими, то вже точно не найшкідливішими».

Реальним виходом із наявної ситуації зменшення зелених площ є вертикальне озеленення. Рослини можуть жити не тільки на клумбах, а й на дахах, балконах, ліхтарях, спеціальних металевих конструкціях. Більше діватися їм, власне кажучи, нікуди. «Поки що в цьому напрямку в Україні ніхто не працює, але всьому свій час», — розказує президент асоціації квітникарів Ірина Слободянюк. Можна розвивати діжкові культури — за європейським прикладом. Прикро, що ми наближаємося до Європи саме в цьому аспекті, тоді як раніше значно випереджали її за площею зелених насаджень на одну людину. Декілька років тому тільки вуличних насаджень загального користування (зелень парків, скверів, бульварів) у перерахунку на одного киянина було більш як 20 кв. м. Сьогодні ця цифра становить уже 4,338 тис. га, або 16,5 кв. м на людину. «Наздогнати» Європу, щоправда, все одно не вдалося — на душу європейського жителя припадає всього 10 — 15 кв. м насаджень. Але очевидно: якщо активна забудова на шкоду зелені не припиниться, дуже скоро ми зможемо «похвалитися» європейським стандартом…

Цього року планується розпочати реконструкцію парку Партизанської слави. Під цей захід на 2005-й уже виділено 5,7 мільйона гривень, а загальна вартість становить 27 мільйонів. У парку буде збудовано музей партизанської слави, налагоджене освітлення та замінено покриття. «Музей буде збудований на відкритій території, нам доведеться зрубати всього два дерева!» — стверджує А. Загороднюк. Так само 2005 р. продовжаться реконструкції парку Перемоги та парку Політехнічного інституту. У планах «зеленбудівців» — висадити близько восьми тисяч нових дерев. Здебільшого замість зрубаних.

І справді, всіх іноземців, які приїздили до Києва, завжди захоплювала природна краса міста — Дніпро з його схилами, лісопарки, водоймища. Для них усе це було предметом великої заздрості, розкоші, якщо хочете. Дивно, але зараз, коли ми стали незалежними і вільно можемо висловлювали свої думки, дедалі частіше перемагає кіч, а не традиції. Важко уявити, що буде, якщо ми, нарешті, не зупинимося і не подумаємо: а що ми втрачаємо...