Бессарабка: де накреслимо кордон?
У знаменитій французькій комедії "Закон є закон" кордон між Італією та Францією проходить центральною вулицею альпійського міста. Головний герой фільму - французький поліцейський - раптом дізнається, що 50 років тому він народився помилково в Італії, а отже, не може служити у французькій поліції. Схожі на цей міжнародні казуси трапляються. Не обійшлося без них і на Україні.
Прикордонне село Бессарабка (Бесарабяска) колись було молдовським. Воно було містилося на території Молдови, й жили тут переважно молдавани, злегка "розведені" українцями, гагаузами, росіянами, болгарами. Село будувалося, збільшувалося за розмірами й, проявивши політичну короткозорість (хто міг передбачити розпад СРСР?) "вилізло" на територію Одеської області, щоправда за її згодою. Нині кордон між Україною й Молдовою проходить однією із сільських вулиць. При цьому на території України мешкають більше 5 тисяч жителів села.
Поряд з кордоном також пролягає автотраса "Одеса - Ізмаїл". Вона проходить територією України, але на одній з ділянок (7 км), немов замислившись про свою територіальну приналежність, заходить у Молдову. А опам'ятавшись, знову повертається до України. З прикордонними постами й митницями, як заведено.
Українсько-молдовська комісія з делімітації державного кордону спробувала усунути ці незручності. Вона запропонувала "виправити" дорогу побіля села Паланки, віддавши її цілком під юрисдикцію України й трохи пересунути кордон на схід, передавши Молдові райцентр Бессарабка з усіма її вулицями й провулками (подібно до того, як переніс кордон господар шинку у фільмі "Закон є закон" на 13 кроків із кухні до зали). А втім, обговорення питання про дорогу триває.
Щодо мешканців села, то, за інформацією МЗС, усі питання вирішуватимуться "на підставі їхнього бажання". При цьому МЗС не повідомило, чи проводилися попередні консультації з тими, кого пропонують "злегка пересунути". І чи не загубилися на вуличках Бессарабки декілька родин із патріотичним настроєм, які не хочуть ставати мешканцями іншої країни, зазнаючи при цьому всіх жахіть двосторонньої бюрократичної тяганини.
Кореспондент "Дня" побував у Бессарабці. Медсестра місцевої лікарні Наталія Федорова каже, що її та чоловіка Валерія, помічника машиніста тепловозу, прикордонні проблеми, "уявіть собі, зачіпають менш за все. Ось зарплату затримали на три місяці - це відчутно: ледь кінці з кінцями зводимо. Що ще хвилює? Хоча б трохи швидше просувалася квартирна черга. А щодо, наприклад, громадянства, то практично всі мешканці Бессарабки, незалежно від національності чи від того, з якого боку кордону проживають, прийняли останнім часом громадянство Молдови".
Якщо кого й хвилює "міжнародний обмін", то це працівників рефрижераторного вагонного депо. У його співробітників пропозиції дипломатів викликали відверте незадоволення. Про це заявив 1 липня на зустрічі з президентом Молдови Петру Лучинські голова делегації трудового колективу депо Валерій Попеску. Річ у тім, що самі працівники згодні "перейти" до складу Молдови, проте хотіли б "прихопити" із собою й депо, яке за пропонованою схемою, залишається на території України. На загальних зборах колективу депо зазначалося, що Україна не здатна ані завантажити депо достатньою кількістю замовлень на ремонт рефрижераторних секцій, ані проінвестувати часткову заміну технологічного оснащення підприємства, отже, депо має залишитися власністю Молдови.
Мешканці Бессарабки, за їхніми словами, опинилися між двома вогнями. Сьогодні вони, мешкаючи в Україні, працюють на молдовських підприємствах - в депо та його відомчих організаціях: підприємствах комунального господарства, трьох дошкільних установах, лікарні, дорожньо-технічній і загальноосвітній школі, де, до речі, навчаються 739 учнів. Тепер, опісля "переділу кордонів", все має змінитися - бессарабці стануть жити в Молдові, а працювати - на українських підприємствах...
Доки дипломати вирішують свої питання, життя й побут бессарабців не стають кращими. Найболючішими проблемами залишаються занедбані транспортні питання. Припинено рух приміського дизель-потягу, знято з маршруту потяг "Одеса-Рені". Дістатися з Бессарабки до Одеси можна тільки в об'їзд - через віддалену станцію Бендери. Члени київської робочої комісії з делімітації й демаркації українсько-молдовського кордону на чолі з Леонідом Осаволюком діставалися востаннє до Бессарабки на гелікоптері...
В історії Бессарабки немає жахливих подробиць, які часто супроводжують переділи кордонів. Немає збройних конфліктів, національної ворожнечі й розмежованих родин. Є дружній кордон. І є відчуття проживання в бюрократичному жахітті, напруга якого збережеться, ймовірно, ще "деякий час"...
КОМЕНТАР:
Голова української делегації на переговорах із Молдовою, заступник міністра закордонних справ України Костянтин Грищенко прокоментував ситуацію навколо Бесарабки в розмові з кореспондентом "Дня" Віктором ЗАМ'ЯТІНИМ.
За його словами, автодорога Одеса-Ізмаїл та село Паланка не обмінюються на "українське" село Бесарабка. Адже Бесарабка - це молдовське село, в якому проживають громадяни Молдови, за національністю переважно молдавани. Частину цього села було за радянських часів побудовано на території Одеської області з її дозволу. Тепер цю ділянку пропонується юридично закріпити за Молдовою з компенсацією Україні відповідною територією в іншому місці. (Яку саме й де саме - дипломати як України, так і Молдови не кажуть, посилаючись на те, що спочатку це рішення мають ухвалити президенти). Пропозицій про обмін селянами, за словами Грищенка, на переговорах не виникало ні з української, ні з молдавської сторони. Навпаки, передбачається, що жодна особа в результаті не змінить ні місця свого проживання, ні громадянства, всі питання будуть вирішуватися лише на основі побажань населення.
Що стосується молдавського села Паланка, то воно до України не відходить. Про автодорогу Одеса-Ізмаїл ведуться переговори. Поки що митні пости на ній будують молдавани, службу на них несуть представники відповідних служб Молдови та України.
З інших джерел кореспонденту "Дня" стало відомо, що цей відрізок, можливо, буде передано Україні в безкоштовну оренду на 99 років - але без Паланки.
Костянтин Грищенко, як і інші представники української дипломатії, стверджує, що в даному випадку інтереси України жодним чином не страждають, навпаки - невідомо, хто більше отримує - Кишинів чи Київ.
