Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

«Iспит на політичну зрілість»

Експерти «Дня» — про ризики під час президентських виборів
18 березня, 2019 - 18:54
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

До дня голосування залишається менше, ніж два тижні. І чим ближче «гра», тим більше кандидати викидатимуть нові «козирі». Хтось об’єднується (днями кандидат Сергій Тарута заявив про підтримку іншого кандидата — Юлії Тимошенко), а хтось продовжує роздавати нездійсненні обіцянки, принаймні в найближчому майбутньому (президент Петро Порошенко заявив, що робитиме «все можливе, щоб повернути Крим одразу після президентських виборів»). До 31 березня є трохи часу, тому почуємо, напевно, ще й не таке. Ставки лише зростатимуть.

Ми звернулися до експертів із запитанням: на які ризики варто очікувати — як під час кампанії до 31 березня, так і потім — під час волевиявлення та підрахунку голосів? Як може розвиватися ситуація і якими можуть бути результати?

«НАЙБІЛЬШИЙ РИЗИК ЦІЄЇ КАМПАНІЇ — ЦЕ ДИСКРЕДИТАЦІЯ САМОГО ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ»

Олег СААКЯН, політолог:

— Найбільший ризик цієї кампанії — це дискредитація самого виборчого процесу, ширше — виродження політики.

Ми підійшли до виборів в умовах перманентної інституційної кризи, яка торкнулася і силових відомств, і ЦВК — структур, які відповідальні за організацію і забезпечення виборчого процесу. Отже, сподіватися на суто формальну легалізацію не доводиться, на перший план вийде боротьба легітимностей. Заручниками підготовчого етапу цього протистояння вже стали люди в одностроях і рясах, далі буде ширше залучення інтелігенції та людей мистецтва. Логіка цього процесу полягає ось у чому: замазати і радикалізувати всіх, щоб всі були в одному човні. Апогеєм може бути невизнання результатів виборів однією зі сторін.

Масове залучення виборчих сіток для купування голосів — це злочин проти демократії та політичне самогубство того кандидата, який планує перемогти завдяки їм. Це делегітимізує сам процес обрання політика, а відповідно й нівелює його суспільну підтримку. Ті, хто організовував і покривав цей процес, а зрештою, і ті, що проголосували, однаково розуміють, якою ціною здобуто перемогу. При точковому використанні подібної практики вона могла грати вирішальне значення для схилення терезів у потрібний бік, але не для забезпечення основної маси голосів, бо так «переможець» втрачає легітимність ще в процесі обрання.

Залучення вулиці. Після початку війни та низки інцидентів біля Верховної Ради в суспільстві утворився запобіжник від вуличних акцій протесту. Відчуваючи відповідальність за обороноздатність країни та недопущення використання протесту Росією, пасіонарна частина відмовлялася виходити на вулиці. Останні скандали в оборонці, які вже охрестили «мародерством», ризикують зірвати цю пломбу, і ми можемо отримати більш активне використання вулиці під справедливими гаслами, але з непередбачуваними наслідками.

Найочевидніше, що дискредитація українських виборів повністю відповідає інтересам Кремля, а отже, ворог не упустить можливості спробувати роздмухати багаття там, де вже й без нього тліє.

«...МОЖЛИВИЙ РИЗИК ЗРИВУ ВИБОРІВ...»

Роман РУКОМЕДА, політичний експерт:

— Серед найвищих політичних ризиків під час виборчої кампанії можна виокремити такі:

•  Деструктивний порядок денний виборчої стратегії основних кандидатів (ТОП три). Основні кандидати намагаються не так отримати довіру від додаткових виборців, як зменшити ризик підтримки основних суперників за рахунок різноманітної негативної інформації, чорного піару. Причому, програючи в рейтингах Зеленському (якщо вірити соціології), Порошенко і Тимошенко за логікою мали би працювати на підняття рейтингів один одного. Більше того, деструктивний характер виборчої кампанії значно ускладнює шанси на створення прозахідної стабільної парламентської більшості після парламентських виборів осені 2019 року, що матиме для України не менше значення, аніж особистість нового президента.

•  Наступний чинник: використання силового ресурсу (парамілітарних формувань типу нацдружин чи Нацкорпусу). Досі маючи глибокі проблеми в роботі правоохоронної системи, сплановані зіткнення протестувальників (можливий різний спектр структур, починаючи з нацдружин) з поліцією під час виборчого туру Україною президента Порошенка чи різноманітних акцій у центрі Києва гратимуть на підняття ставок у виборчих перегонах. Це значно підвищує ризик неконтрольованого насильства з боку обох сторін, що суттєво ускладнюється фактором наявності значної кількості непідконтрольної вогнепальної зброї в руках населення і вміння (досвіду) користуватися нею.

•  Другий ризик прямо переходить у третій — втручання Росії у вибори в Україні або використання періоду виборчої кампанії для нових спецоперацій із захоплення українських територій, майна, людей, інших ресурсів тощо. Безумовно, Росія спробує використати протистояння поліції та протестувальників у разі переходу його в масову чи насильницьку форми, однозначно будуть спроби спровокувати подібні зіткнення як у період до першого туру, так і до другого туру, у разі виходу в нього чинного президента. Можливі загострення ситуації на фронті на сході України аж до варіанта, який нещодавно озвучив керівник Генштабу РФ Герасимов у своїй промові щодо нової військової стратегії Росії: активізація п’ятої колони з ударами високоточної зброї по критичних об’єктах інфраструктури.

•  Традиційний ризик пов’язаний з процедурою виборів та можливістю її порушення: від ведення агітації, відсутності необхідної безпеки на виборчих дільницях до порушень під час голосування та підрахунку голосів (можливих технологій — десятки). Вкрай важливо як для внутрішньої стабільності в країні, так і для забезпечення міжнародного визнання результатів голосування втримати виборчий процес у правовому полі без суттєвих порушень. Показати, що Україна хоч і слабка, але — демократія.

•  Дотичний до попереднього ризик — невизнання результатів першого чи другого туру одним із кандидатів, який програє. Можливо, цей ризик — один із найсерйозніших. Якщо будь-хто із трьох кандидатів оголосить результати першого чи другого туру недійсними й оголосить (і матеріально-ресурсно підтримає) масовий вихід своїх прихильників на безстрокові акції протесту (за аналогією з 2004 роком), то це не лише зірве увесь виборчий процес і зробить майбутнього президента дуже слабким з точки зору легітимності з усіма відповідним наслідками, а й дасть можливість зовнішнім факторам розігрувати сценарій «громадянського конфлікту» всередині України.

•  У щойно зазначеному контексті можливий ризик зриву виборів. Під різними приводами, включаючи різноманітні силові сценарії. Це один із найгірших можливих сценаріїв для України та її майбутнього.

«Я НЕ ПОДІЛЯЮ ДУМКУ, ЩО ЦЕ БУДУТЬ НАЙБРУДНІШІ Й НЕЧЕСНІ ВИБОРИ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»

Олександр ДАНИЛЮК, координатор громадського руху «Спільна справа»:

— РФ сьогодні реалізує дві повномасштабні кампанії, які спрямовані на досягнення необхідних для неї результатів у перебігу президентських, а в подальшому і парламентських виборів. Перша кампанія націлена безпосередньо на вплив волевиявленню українських громадян. Тут є дуже багато компонентів, але всі вони націлені на зниження підтримки так званих традиційних представників українського політичного істеблішменту. Якщо говорити конкретно, то йдеться як про чинного Президента, так і донедавна його основного опонента Тимошенко. І ця кампанія проводиться Кремлем досить успішно. Це доводить те, що ці два потужних представники старого політичного табору мають той саме рівень підтримки, який вони мали навіть на початку минулого року.

Друга кампанія спрямована на можливий зрив виборів. Також ми бачимо, як у російських ЗМІ та заявах вищого керівництва РФ, так і в деяких українських ЗМІ ставиться під сумнів взагалі легітимність цих виборів. З прикрістю мусимо відзначити, що МВС активно долучилося до дискредитації виборчого процесу, зокрема своєю абсолютно безпідставною інтерпретацією традиційних виплат членам комісій та агітатором як підкупу виборців. Ці заяви резонують з заявами, які лунають із РФ. Все це заздалегідь підриває довіру до результатів виборів.

Ситуація стосовно того, як будуть підраховуватись голоси, абсолютно відрізняється від традиційної, як це зазвичай відбувається в Україні. Оскільки боротьба за домінування в комісіях, яка є традиційною перед масовими фальсифікаціями, уже не мала такого характеру, як у попередні роки. Не лише Порошенко чи Тимошенко через власних членів комісії, технічних кандидатів, а й інші кандидати досить представлені в окружних виборчих комісіях, дільничних виборчих комісіях. Тобто можливість взаємного контролю є. Тому я абсолютно не поділяю думку тих експертів, які заявляють, що це будуть найбрудніші й нечесні вибори в історії України. Я би сказав, що ситуація є прямо протилежною.

«ЦЕ — СПРОМОЖНІСТЬ ЗАХИЩАТИ ІДЕАЛИ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ У НЕПРОСТИХ УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ»

Євген МАГДА, директор Iнституту світової політики:

— Президентська кампанія 2019 року виявилася більш тривалою, ніж звичайно, бо фактично розпочалася в січні 2018 року. Кандидати в президенти поставили рекорд масового старту, але навряд чи це свідчить про зміцнення демократії в Україні. Втім, про певну стабілізацію ситуації свідчить той факт, що і президент, і парламент відпрацюють повні визначені законодавством каденції.

Як на мене, загрози виборам можна розділити на кілька складових. Внутрішні — втома суспільства від стресу, в якому ми живемо протягом останніх років, неструктурованість суспільства, відсутність звички читати програми кандидатів у президенти. Вони, якщо говорити сукупно, мало заслуговують на увагу, це правда. Кандидати, зі свого боку, далеко не завжди готові демонструвати членів власної команди, мимоволі підживлюючи невластиву громадянам України «віру в доброго царя».

Зовнішні загрози пов’язані з прагненням Росії довести, що Україна не спроможна провести демократичні вибори, що вона залишається failed state. Кремль намагається повернути Україну в «русский мир», причому розуміючи, що проросійський кандидат не має шансів на перемогу, робитиме ставку на дестабілізацію процесу голосування. Протидіяти цим намірам можна лише спільними зусиллями громадян, членів виборчих комісій, офіційних спостерігачів, правоохоронців.

Маємо усвідомити: демократичні та відповідальні вибори президента України сьогодні є важливою складовою європейської системи безпеки, адже прагнення Кремля використати їх заради дестабілізації ситуації на континенті та агресивного впливу на перебіг кампанії з виборів до Європарламенту очевидне. Для України це — іспит на політичну зрілість і спроможність захищати ідеали Революції Гідності у непростих умовах перехідної демократії.

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ