Про бюджет участі*

Революція Гідності встановила в Україні новий порядок денний. На перший план вийшли лейтмотиви відповідальності — за свої рішення і за те, що навколо тебе. Сьогодні нам потрібно формувати відповідальне суспільство, яке не боїться брати на себе ініціативу. Відповідальний українець не чекає, доки хтось прийде звідкись і йому допоможе. Він сам генерує зміни. Із кожним роком число таких відповідальних та ініціативних українців таки зростає. Чи сформувалася в суспільстві критична маса таких людей, яка здатна стати рушієм позитивних, масштабних і кардинальних змін у державі? Питання досі залишається дискусійним. Однак позитивну тенденцію формування зрілого й відповідального громадянського суспільства неможливо не відзначити.

«Де ж ці активні українці сьогодні? Якісь міфічні персонажі», — подумав собі читач-песиміст. А ви просто озирніться навколо і спробуйте придивитися до речей, на які не знаходите часу за всіма буденними турботами. Ось лавочки в дворі хтось відремонтував і пофарбував. Виявляється, це зробило подружжя із сусіднього під’їзду. А який же все-таки при вашому будинкові красивий садочок з невеличкою інсталяцією з іграшок та інших побутових дрібничок, які перевтілилися на справжню декоративну композицію! Хтось також за цим щодня доглядає, але його старань ви не помічаєте. А що робити, якщо лавки поломані, а садок не доглянутий? То, може, тоді вам варто почати ці позитивні зміни? А далі, може, не одразу, проте вашу ініціативу підхоплять інші...

А якщо хочеться змін більшого масштабу? Наприклад, сучасний дитячий майданчик чи нове футбольне поле... Тут без допомоги місцевої влади зазвичай обійтися складно. Тішить, що останнім часом у містах України з’являється новий інструмент для активних мешканців, які прагнуть взяти участь в управлінні містом. Йдеться про так званий бюджет участі. Його ще іноді називають громадським/партисипативним/партиципаторним бюджетом.

Отож бюджет участі — це частка бюджету міста, яка може бути використана безпосередньо громадою міста на реалізацію ініціатив її мешканців. Тобто цей ресурс має бути спрямований на проекти, які є найважливішими з погляду мешканців, а не влади. В Україні першопрохідцями в цьому 2016 року стали три міста — Черкаси, Полтава й Чернігів. Згодом долучилась більшість інших обласних центрів і ще декілька міст. Деякі міста вже навіть готуються до другої хвилі конкурсів серед громадських ініціатив, які претендують на реалізацію в межах партисипативного бюджетування.

На процесі запровадження і реалізації бюджету участі деякі чиновники та політичні сили намагаються неабияк попіаритися. Мовляв, ми тут вам надаємо привілей. Насправді бюджет участі — це не щось дане з панського плеча. Це бюджетні кошти, а отже, гроші кожного з нас — пересічних платників податків. Зазвичай партисипативне бюджетування передбачає надання 1% від так званого бюджету розвитку міста, тобто це зовсім невелика частка від загального міського бюджету.

Бюджет участі — це ініціатива, яка надає можливість іти в ногу з іншими демократичними країнами. Що цікаво, партиципаторне бюджетування зародилося в Бразилії в 1990-х роках. Від початку 2000-х цей досвід поступово почали переймати європейці. У США цей механізм почали впроваджувати лише з 2010 року.

З огляду на зазначені цифри, бюджет участі — не надто впливове та витратне явище для міського бюджету. Передусім, цей механізм важливий для активізації самої громади. Також тут має місце так званий соціальний нетворкінг. Це сучасне словечко сьогодні вживають досить часто. Що мається на увазі? Йдеться про практику та філософію розбудови, розвитку й підтримки мережі особистих зв’язків, побудованих на принципах взаємодопомоги. Ідея нетворкінгу полягає в тому, щоб бути більш відкритими з людьми. Ми маємо розуміти, що не можемо бути незалежними від людей навколо, і це нам зовсім не потрібно. Ми всі взаємопов’язані тонкими ланцюжками, тому реалізуємося й генеруємо зміни через взаємодію одне з одним.

Бюджет участі — це правильна форма залучення жителів до управління рідним містом. Це «фідбек» від людей, які вказують на потребу в конкретних змінах. Це ефективне партнерство влади та громади. Люди, тобто пересічні платники податків, прямо говорять чиновникам, що їм потрібно: побудувати спортмайданчик, відновити місцевий парк чи закупити нові комп’ютери для тутешньої школи. У бюджеті участі, як бачимо, перевагу віддають «твердим» проектам, тобто чомусь типу облаштування дитячого майданчика, аніж «м’яким» ініціативам — організації заходів і т. ін.

«Нам потрібен капітальний ремонт цієї дороги. Негайно!», «Чому освітлення на цій вулиці ще досі не встановлено? Мер же казав, що затвердив ці роботи», — дуже часто пересічний українець переконаний у тому, що в кабінеті його міського голови є сейф, у якому готівкою лежить увесь бюджет міста. Тобто для того щоб відремонтувати дорогу, меру досить просто відкрити скарбницю, дістати необхідну суму коштів і дати завдання робітникам. Про такі речі, як проектно-кошторисна документація, тендери тощо, широкий загал зазвичай навіть не задумується. Здебільшого в жителів зовсім немає розуміння бюджетного процесу. Партисипативне бюджетування у певної частини громадян виправить і заповнить цей пробіл у знаннях.

Бюджет участі — це конкурс, змагання між ініціативами громадських активістів. Як показує практика, охочих реалізувати свій задум за кошти міста вистачає. Чи всі заявки підготовані на гідному рівні? Ні, звичайно. Вони відсіюються в процесі конкурсу. Однак важливо те, що пересічні громадяни долучаються до цього процесу, по ходу вчаться і самовдосконалюються. А проектні заявки в нашій державі деколи не здатні підготувати і на найвищому чиновницькому рівні. «В Україні не вміють писати проекти», — такі твердження неодноразово доводилося чути під час обговорень співпраці України з міжнародними донорами. Дуже часто буває так, що гроші в Україну, грубо кажучи, приходять, а засвоїти їх належним чином ніхто не може. Як наслідок, ці кошти йдуть з України. І це сумно, навіть певною мірою злочинно.

Зрештою, успіх — не в кількості поданих заявок, а десь глибше — у формуванні активної громади, яка отримувала додатковий інструмент впливу на розвиток міста. Про нагальну потребу вашого мікрорайону ви тепер можете розповісти не лише під час прийому в кабінеті місцевого чиновника. Навіть звернення та петиції можна не писати. Є варіант одразу подавати власну готову ідею на конкурс проектів громадського бюджету.

Плюсів впровадження партисипативного бюджетування було названо чимало. Втім, це часто переваги за стерильних умов. На практиці в реальному житті дають про себе знати деякі неприємні нюанси. Нетворкінг — це чудово, проте активізувати громаду насправді дуже важко. Спілкуючись із активістами, яким вдалося перемогти на конкурсах бюджету участі, вислухав не одну захопливу та водночас сумну історію про те, як їм доводилося боротися за голоси. Реклама тут не обмежується тільки соцмережами, листівками та афішами. Декому буквально доводилося днями простоювати в супермаркетах і переконувати, ба навіть благати жителів мікрорайону проголосувати за їхній проект, який може поліпшити життя всіх мешканців. Це за умови, що голосувати можна вдома по інтернету — за допомогою BankID або, на крайній випадок, у місцевому центрі надання адміністративних послуг. Сумно, коли на ініціативних людей багато хто дивився, як на божевільних... Більшість українців насправді дуже пасивна і лише на словах прагне якихось змін у державі, у місті й на рідній вулиці.

«Та все розкрадуть!» — рефреном звучить стандартна відмазка. «Ви створюєте, тож ви й контролюєте!» — така відповідь скептикам. Моніторинг процесу реалізації проекту — найвідповідальніший етап для активіста, дітище якого міська влада уже почала втілювати в життя. Варто визнати, що на нинішньому етапі механізм партисипативного бюджетування обмежує вплив громадського активіста, оскільки проекти реалізуються комунальними підприємствами. В західноєвропейських країнах залучення громадян до процесу реалізації значно більше. У нас участь громадян має обмежений контролюючий характер. Отож, до певної міри українському бюджету участі насправді потрібно більше цієї самої участі громадського сектору.

*Бюджет участі — це частка бюджету міста, яка може бути використана безпосередньо громадою міста на реалізацію ініціатив її мешканців.