Що задумав агресор?

Щодо ситуації на Донбасі останнім часом надходять тривожні новини. Все частіше звучить інформація про можливість суттєвого посилення воєнних дій з боку агресора — Кремля. Про це свідчать останні заяви і факти.

«Сьогодні (3 липня. — Ред.) були дуже важкі переговори в Мінську, — пише у себе в ФБ представник України у робочій групі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук. — Російська сторона, як завжди, категорично заперечує свою участь в цій війні і заперечує навіть очевидні факти своєї присутності на тимчасово окупованих територіях Донбасу. У зв’язку з цим сьогодні на засіданні робочої групи з питань безпеки, яке проводив глава Місії ОБСЄ в Україні пан Апакан Е., я зачитав інформацію з сайту т.зв. ДНР».

На зазначеному інтернет-ресурсі бойовиків зокрема йдеться: «Завдяки підтримці Російської Федерації збройні сили ДНР істотно наростили озброєння, в тому числі посилені танкові та артилерійські бригади, а російські добровольці, які прибули, навчені кращими інструкторами Росії для ураження противника».

Головне в словах Євгена Марчука не те, що він вказав на очевидні і цинічні речі, які використовує Росія і її маріонетка «ДНР», а те, що дехто на Заході часто йде на поводку у Кремля, називаючи російську агресію проти України, наприклад, «внутрішнім конфліктом». Звісно, така практика не може не викликати занепокоєння.

Про підготовку Росії до великої війни пише і польська Gazeta Wyborcza з посиланням на джерело, близьке до міністра оборони РФ. За його словами, Москва концентрує 200 тис. солдатів і ракетно-повітряні сили поблизу кордону з Україною. Про зміцнення сил РФ на кордоні з Україною міністр оборони Росії Сергій Шойгу говорив ще минулого тижня. Він заявив, що «у зв’язку зі зростаючою загрозою з боку НАТО і України», сформована армія в південному регіоні з чотирьох дивізій і дев’яти бригад. «Сенс цих заходів очевидний: на кордоні з Україною (де ще три роки тому не існувало військ) російська сторона створює на півночі три основні групи, готові на раптовий удар у напрямку Києва, а на півдні створює армію для оточення основних українських сил на території Лівобережної України», — пояснює російський військовий експерт Руслан Пухов.

Тим часом кількість мирних жителів, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на Донбасі, в липні досягла рекордної позначки з серпня минулого року, говориться в заяві на сайті Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Так, у червні 2016 року задокументовано 69 постраждалих серед цивільного населення, включаючи 12 загиблих і 57 поранених. Це майже вдвічі більше, ніж в травні, і рекордний показник з серпня 2015 року. У липні кількість постраждалих серед мирного населення досягла 73, включаючи вісім загиблих і 65 поранених. Більше половини всіх людей за останні два місяці загинули в результаті артилерійського обстрілу.

Як бачимо, агресор не покидає своїх планів щодо України. Мета Кремля — знищити українську державність або поставити її під повний контроль. Для цього він застосовує різні методи — інформаційні, воєнні, геополітичні... Більш глобальна мета Росії — підірвати єдність західного світу, зокрема, і щодо українського питання. Виходячи з останніх подій, багато що їй вдається — ситуація в Сирії, події в Туреччині, Brexit у Великобританії, емігрантська криза у Європі, президентські вибори в США... Отже, що варто очікувати від Росії в Донбасі, і що готова протиставити Україна?     

«НА ЗАГРОЗУ ПОТРІБНО РЕАГУВАТИ ЗАХОДАМИ СТРИМУВАННЯ І СТВОРЕННЯМ ВІДПОВІДНИХ УГРУПОВАНЬ»

Ігор КАБАНЕНКО, адмірал, екс-заступник міністра оборони України:

— Росія продовжує накопичення наступальних угруповань, які створюються для того, щоб вирішувати конкретні завдання — рано чи пізно вони будуть застосовані. Саме під цим кутом треба розглядати дану ситуацію. Хтось говорить, що широкомасштабна війна малоймовірна, але водночас треба думати про краще, але готуватися до гіршого. Україна розглядається РФ як «зона російських інтересів», тому можливі будь-які сценарії. У військовому мистецтві не буває такого, щоб війська розгорталися просто для того, аби зосередити їх в якихось районах чи використати гроші. На загрозу потрібно реагувати відповідним чином — заходами стримування і створенням відповідних угруповань, які зможуть нейтралізувати цю загрозу в разі активації будь-яких сценаріїв — на суходолі, на морі чи в повітрі.

Ми є свідками війни нової генерації — «гібридної війни». З одного боку, з різних джерел лунають переконання, упевнення, наводяться «аргументи», що нібито «Росія мусить себе захищати». Так, в політичному сенсі Росія говорить одне, але робить зовсім інше. Наприклад, теза про те, що Путін «втомився від Донбасу» слід розглядати у контексті гібридного протистояння. Це відволікає увагу людей, дає їм можливість розслабитися, і на цьому спаді хвилі можливий великий підйом. Новітня збройна боротьба має хвильовий характер і, з одного боку, нібито відбувається концентрація на політичних кроках, отримання політичної переваги, а потім — застосування військової сили або бодай створення умов для її застосування.

Сучасне управління кризами передбачає формування внутрішніх умов для наступу — створення осередків нестабільності, їх об’єднання, а потім — застосування військової сили під приводом «підтримати», «забезпечити права російськомовного населення», можуть бути підняті релігійні питання і будь-що інше.

«ВИСОКОПОСАДОВИЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ ДИПЛОМАТ РОЗПОВІВ МЕНІ, ЩО РОСІЯ ГОТУЄ НАСТУП»

Павло ФЕЛЬГЕНГАУЕР, військовий оглядач російської «Новой газеты»:

— Зараз існує реальна воєнна загроза — на Південно-Західному напрямку Росії справді відбувається накопичення збройних сил. На цьому напрямку — Кавказ, Закавказзя, Туреччина, Сирія. Але Україна у цьому плані дуже істотна і важлива. Висловлювання Сергія Шойгу на колегії Міністерства оборони минулого тижня — це не єдина погана ознака. Ще одна неприємна звістка — офіційний лист Віталія Чуркіна від 22 липня голові Радбезу Організації об’єднаних націй, опублікований на сайті російської місії. У ньому Чуркін описує, які жахи відбуваються на Донбасі і що в усьому винна Україна, яка готує новий великий наступ. Про це багато і давно говорять й інші російські офіційні особи. Це радше виглядає як «офіційна відмазка» в разі масштабних бойових дій в Україні, про які Чуркін «попереджає».

Не так давно високопосадовий американський дипломат розповів мені, що про те саме минулого місяця під час телефонної розмови Путін говорив Обамі. Той самий дипломат стверджував, що, за даними США, не Україна готує наступ, а саме Росія. Розмова Путіна з Обамою може бути засобом тиску на Вашингтон, щоб той у свою чергу тиснув на Київ і вимагав від Порошенка поступок.

Ще одна історія — зі звільненням посла РФ в Україні Михайла Зурабова. Влітку послів і дипломатів у Москві міняють, але звільнення Зурабова було абсолютно непідготовленим: МЗС РФ заздалегідь не запитало «агремана», а для схвалення кандидатури нового посла в Україні Михайла Бабича в Думу, яка напередодні виборів пішла на канікули, затягнули якихось депутатів. Як стверджують, Зурабова прибрали так терміново через те, що він  занадто дружний з Петром Порошенком.

Кожна з цих ознак окремо може мати не обов’язково катастрофічне пояснення, але всі разом вони неприємні. Тому є певна вірогідність того, що в серпні розпочнеться велика українсько-російська війна.

Нинішній російський режим ніколи і під жодним приводом не дозволить Україні євроінтеграцію. Кремль говорив Порошенкові, що вони можуть домовитися про щось, але позаблоковий статус України — це основа будь-якої угоди між державами. Звісно, Донбас, як Придністров’я, залишиться під російським протекторатом у складі України. Також бажано отримати офіційне визнання анексії Криму. У Кремля є різні варіанти досягнення цієї мети. У Москві багато хто впевнений (і про це відкрито говорив голова Радбезу РФ Микола Патрушев), що Україна розвалиться і нинішній режим зазнаэ краху в результаті політичних, економічних, соціальних і інших негараздів. Навіщо ж тоді ризикувати і воювати, якщо можна почекати? Але нинішня ситуація показує, що Україна не розвалиться.

З іншого боку, зараз для Росії склалася унікальна і зручна ситуація, яка нагадує міжнародні події довкола Грузії 2008 року: Олімпіада, передвиборна боротьба у США і зручний за погодними умовами серпень. Америка розкололася через підготовку до виборів, а Барак Обама — «кульгава качка». Звичайно, Росія може сподіватися, що Дональд Трамп у листопаді виграє і з ним можна буде домовитися щодо України. Але Трамп непередбачуваний, і вже зараз схоже, що все ж таки програє.

Європа також переживає негаразди, розкол, наслідки «Брекзіта», кризу мігрантів, санкції тощо. У разі, якщо Росія влаштує щось велике в Україні з метою змістити нинішній режим, Захід буде не в змозі щось організовано зробити, окрім як голосно кричати.

Тому найближчі кілька тижнів — такий часовий проміжок, коли для Росії існує велика спокуса вирішити «проблему України» силою. Найвірогідніше — використовувати як привід посилення бойових дій на Донбасі, в результаті яких Москва заявить, що більше не може це терпіти і розпочне велику «гуманітарну операцію», як у Грузії, з «примусу до миру». Можуть використовуватися всі засоби російської армії, за винятком ядерних, і більш ніж 100 тисяч військ, щоб «зламати» фронт. Але для цього буде потрібна велика сила, адже ВСУ вже не ті, що 2014 року.