Корупція здатна роз’їсти будь-яку систему, незалежно від філософії чи ідеології
Лі Куан Ю, сінгапурський державний діяч

Спокуса «ширки»

Аналіз виборчих списків у Кіровограді
8 жовтня, 2015 - 12:10
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Активну виборчу кампанію в Кіровоградську міськраду розпочали партії БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», «Наш край», «Опозиційний блок», Радикальна партія Ляшка, «Народний контроль». Практично не помітно «Самопомочі», однак вона, як ховрашок у відомому фільмі, також «десь є», і має чимало виборців, які в бюлетенях шукатимуть саме її представників.

За крісло кіровоградського міського голови вже розпочали боротьбу Андрій Табалов («Наш Край»), Андрій Райкович (БПП), Рафаель Санасарян (РПЛ), Сергій Михальонок («Народний контроль»), Василь Ращупко («УКРОП»), Сергій Капітонов (ВОС), Андрій Лейбенко (ОБ), і самовисуванці екс-мер Володимир Пузаков, екс-регіонал Артем Стрижаков, активіст Андрій Максюта, соціаліст Андрій Дробін, заступниця голови ОДА Віта Атаманчук. З якою метою кожен з них висунув свою кандидатуру? Яка їхня роль у цій грі під назвою «кіровоградські вибори»? Спробуємо з’ясувати.

ІНТРИГИ КАНДИДАТІВ НА МІСЬКОГО ГОЛОВУ

Почнемо з Табалова. Він досить тривалий час утримував лідерство серед потенційних кандидатів у міські голови Кіровограда. Андрій Табалов екс-нардеп, бізнесмен і громадський діяч. Він доволі самодостатній, представник заможної родини Табалових, яка стала відомою після того, як Андрій разом із батьком у 2012 році відмовились увійти до складу фракції «Батьківщини», від якої обох було обрано нардепами.

Щоправда, попри очікування, до складу ПР і навіть провладної більшості Андрій також не увійшов, а згодом, у 2013 році навіть відкрито підтримав Майдан. А свої дії, які у «Батьківщині» одразу ж назвали «тушкуванням», він пояснив особистим конфліктом із Яценюком. Сьогодні цю історію дещо призабуто, а сам Табалов-молодший через активну і системну роботу своєї громадської організації «Рідний Кіровоград» (переважно соціальна допомога малозабезпеченим та юридичні консультації), зумів наростити собі чималий рейтинг.

До бізнес-активів родини Табалових належать ТОВ «Домініон-Кіровоград», ТМ «Волошкове поле», ЗАТ «Формула смаку», Черкаський хлібозавод, Первомайський молочноконсервний комбінат. Сюди ж можна віднести газету та новинний сайт «Рідний Кіровоград».

Про підтримку Табалова як кандидата на мера вже заявили партії «Наш Край», «Рідне місто» та «Відродження». В цих партійних організаціях знайшли свій прихисток і чимало колишніх регіоналів та чиновників часів Януковича, які, щоправда, не вважаються дуже одіозними.

Найближчим конкурентом Табалова досі був депутат міськради, екс-регіонал Артем Стрижаков. Стрижакова можна вважати регіоналом «ідейним». Він був активним учасником Антимайдану, організовував «тітушок», а сьогодні наполегливо просуває повернення Кіровограду назви часів Російської імперії — Єлисаветград (цим завжди в Кіровограді займались проросійські сили).

Офіційно він іде шляхом самовисування, однак, за інформацією журналістів «Слова і Діла», неофіційно його підтримують партії «Опозиційний блок» (зокрема, близький соратник Януковича — Сергій Ларін та одіозний депутат облради Вадим Волканов) та Партія пенсіонерів України. Також на його боці — Кіровоградська єпархія УПЦ (Московського патріархату).

Інтрига, чи відбудеться офіційне висунення Стрижакова від «Опозиційного блоку», зберігалась до останнього. Адже, з одного боку, похід від партії позбавляв його будь-яких надій на перемогу (після Майдану і російської агресії проросійські сили значно втратили в підтримці), з іншого, самовисування позбавляло його майже гарантованого депутатства в міськраді.

Але розв’язка виявилась ще несподіванішою. Чи то шанси Стрижакова виявились занадто низькими, чи то пропозиція партії влади — занадто привабливою, але у місті несподівано виникла компромісна кандидатура Андрія Райковича. Особисто він жодного дня не був членом Партії регіонів, однак, будучи в Народній партії Литвина, входив у провладну більшість і голосував за всі владні ініціативи.

Андрій Райкович — успішний підприємець, багаторічний власник та генеральний директор ТДВ «М’ясокомбінат «Ятрань». В активній політичній діяльності та політичних амбіціях ніколи поміченим не був. Від балотування в мери чи в нардепи досі постійно відмовлявся. Що ж змусило його погодитись цього разу? Подейкують, що особистий дзвінок самого Президента.

Сьогодні він єдиний кандидат від влади — вчорашньої і сьогоднішньої. Райковича висунула партія БПП «Солідарність» (голова ОДА Сергій Кузьменко, той, який будучи нардепом від ПР, голосував за «закони диктатури», нардепи Костянтин Яриніч, Анатолій Кузьменко) і офіційно підтримала ВО «Батьківщина» (голова облради Олександр Чорноіваненко, в.о. міського голови Іван Марковський).

Але найчисленнішою групою підтримки стала колишня «єдина команда» Сергія Ларіна. Більшість її представників підтримали Райковича офіційно (нардеп Станіслав Березкін, екс-мер Олександр Саінсус, екс-секретар міськради Ігор Волков, крупні бізнесмени Павло Штутман, Євген Бахмач, Ірина Саєнко, Людмила Шубіна). Сам Ларін підтримав провладного кандидата неофіційно.

Це проявилось як у делегуванні у списки БПП і «Батьківщини» екс-регіоналів, так і у висуванні від Опоблоку невідомого широкому загалу рядового партійця Лейбенка. Всі ЗМІ колишньої медіа-імперії Ларіна вже працюють на «єдиного кандидата».

Після цього кроку свого боса, за логікою, Стрижаков взагалі не мав би висувати своєї кандидатури на мера, а просто очолити список ОБ до міськради. Однак він пішов ва-банк. Навряд чи він міг зробити це без узгодження з Ларіним, адже в цьому разі він не отримав би достатнього ресурсу для кампанії.

Тим паче, штаб ОБ працює саме на Стрижакова. Тому можна припустити, що Артем виконує дві задачі: по-перше, намагається відібрати голоси у Табалова, по-друге, у другому турі має підтримати Райковича. Принаймні, у цьому Ларін може переконувати представників нової влади.

Реальність же може бути й іншою. Адже, якби нео-регіонали з Опоблоку щиро бажали Райковичу перемоги, вони б не робили свою підтримку публічною, не створювали б йому «совкову» виборчу кампанію, не залучали б Райковича в число агітаторів за путінську імперську назву «Єлисаветград»... Адже всі ці дії відлякують від Райковича патріотичних виборців «Солідарності».

Тому тут, напевне, має місце сподівання політтехнологів ОБ на вихід у другий тур Райковича та Стрижакова. І в цьому разі увесь наявний медійний та фінансовий ресурс може бути кинутий на підтримку останнього. Хоча, у разі перемоги Андрія Райковича, «опи» також не програють, адже більшість у місцевих радах все одно формуватимуть вони, пройшовши за списками не тільки ОБ, але й БПП із «Батьківщиною».

Однак, подібні сподівання на фінальний поєдинок «Райкович — Стрижаков» навряд чи коли-небудь справдяться. Обоє грають на одному полі «любителів Єлисавети», а воно не «резинове», і в ньому вже стає тісно.

Значно меншим від трьох описаних гравців ресурсом володіють кандидати Андрій Максюта, Василь Ращупко, Сергій Капітонов, Сергій Михальонок, Віта Атаманчук та Рафаель Санасарян. Головна задача згаданих кандидатів (окрім самовисуванців Максюти та Атаманчук) — працювати на партійний рейтинг і спробувати завести свої партії в міську раду.

Шанс на перемогу у них може з’явитись у разі об’єднання зусиль довкола спільної кандидатури, адже всі згадані кандидати мають спільне електоральне поле. І деякі інтеграційні процеси в цьому середовищі вже розпочались у формі створення Громадського руху «Антиреванш».

СИТУАЦІЯ У ТРЬОХ НАЙБІЛЬШИХ МІСТАХ ОБЛАСТІ

Але змова БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина» та «Опозиційного блоку» відбулась не тільки в обласному центрі, але й по всій області. Не заглиблюючись у виборчі списки до обласної, районних та інших місцевих рад, де є безліч прикладів походу колишніх регіоналів за списками нинішніх партій влади, коротко пройдусь по ситуації у трьох найбільших містах області.

«Єдиного кандидата» — екс-регіонала Андрія Коломійцева БПП «Солідарність» спільно з ВО «Батьківщина» висунули в Олександрії. Екс-регіонала Юрія Котенка ВО «Батьківщина» висунула в Світловодську, тоді як БПП власного кандидата не висувала. У Знам’янці своїх кандидатів не висунули ані БПП, ані «Батьківщина», відкриваючи шлях до переобрання кандидату від Опоблоку Андрію Тесленку.

Спілка колишніх регіоналів із (вже колишніми?) націонал-демократами проявляється і в методах ведення виборчої кампанії. Так, у Кіровограді проблеми з реєстрацією виникли у представників ВО «Свобода» та об’єднання «Самопоміч».

В Олександрії ТВК відмовлялась реєструвати кандидата на міського голову від партії «Сила людей» Володимира Дожджаника, так і не зареєструвавши 27 кандидатів від його партії з причини... відсутності в автобіографії фрази «громадською діяльністю (не) займався»!

І подібних випадків фіксується чимало по всій області. Всі ці сигнали свідчать про можливість застосування вже традиційної кіровоградської технології зняття з реєстрації лідера виборчих перегонів у ніч перед голосуванням.

Враховуючи відсутність сильного опору спробам реваншу екс-регіоналів з боку провладних політичних сил, що беруть участь у виборах, подібний рух має виникнути «знизу», адже запит на нього у суспільстві досить великий. І він вже почав формуватись.

Дмитро СІНЧЕНКО, політолог, Кіровоград
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments