Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

Убивство Шеремета: рік потому

«СБУ і Нацполіції треба не сперечатись, а налагоджувати ефективну співпрацю», — експерт
19 липня, 2017 - 19:22
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Рівно рік тому в центрі Києва було вбито Павла Шеремета. Вбивці зухвало і показово підірвали його автомобіль, коли журналіст їхав на роботу. Машина належала керівнику видання «Українська правда» Олені Притулі. Але її самої в ній не було. Правоохоронці одразу кваліфікували злочин за ч.2 п 5 ст. 115 КК України (умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб).

ХТО ТАКИЙ ПАВЛО ШЕРЕМЕТ?

Народився Павло Шеремет в Білорусі і відповідно саме там починав свою журналістку кар’єру. Про цей період в його житті для широкого загалу в Україні відомо не так багато. В доступних джерел знаходимо, що Павло Шеремет навчався спочатку на історичному факультеті Білоруського державного університету, а потім на факультеті міжнародних економічних відносин Білоруського економічного університету. Прийшов на телебачення з банківської справи. Згодом став ведучим щотижневої аналітичної програми «Проспект» Білоруського ТБ, а у 1996 р. вже працював головним редактором «Білоруської ділової газети». У тому ж році став власним кореспондентом ОРТ по Білорусі. Зарекомендував себе як противник режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Більше про Шеремета в Україні дізналися, коли він почав працювати на «Першому каналі»: у 1998-му — спеціальним кореспондентом програм «Новости» і «Время» дирекції інформаційних програм ОРТ, у 1999-му — шеф-редактором російської та зарубіжної кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ, а потім і ведучим щотижневої аналітичної програми «Время». З 2000-го працював на каналі як автор документальних фільмів і спеціальних проектів в рамках інформаційних програм. Пішов з телеканалу у 2008-му. У 2011 р. був ведучим передачі «Вирок» на телеканалі РЕН ТВ.

Але окрім офіційних рядків біографії і привабливого образу журналіста, знаходимо й інші думки. «Цілком ймовірно, помста була причиною вбивства Павла Шеремета, який з 1996 року працював на російському державному телеканалі «ОРТ» і вже через рік потрапив до в’язниці за репортаж про білорусько-литовський кордон, який він дійсно порушив, а замовником репортажу був безпосередньо Борис Березовський, — пише у блозі для «ru.tsn.ua» професор Державного університету Ілії (Грузія) Олег Панфілов. — Шеремет після звільнення виїхав до Москви і отримав громадянство РФ. У 2009 році видав книгу, написану за словами зацікавлених інформаторів — «Саакашвілі/Грузія. Загиблі мрії», бував в Абхазії з 2002 року і консультував створення сепаратистського каналу «Абаза ТВ» в 2006 році. Фільм, який Шеремет зняв в Абхазії влітку 2002 року за завданням російського «Першого каналу», був приємний сепаратистам, але викликав невдоволення в Тбілісі, тоді ще в уряду Шеварднадзе. Дивна позиція — публічно говорити про демократію і права людини в Білорусі та підтримувати сепаратизм в Абхазії і закривати очі на кілька сот тисяч біженців. І раптом — переїзд до Києва...».

«Безумовно, не можна виключати стосунки самого Шеремета із спецслужбами РФ, — коментує «Дню» радник міністра внутрішніх справ України Станіслав Речинський. — Не можу сказати, чи розслідується версія таких можливих стосунків, але, можливо, в зручний момент Шереметом просто пожертвували російські спецслужби. Це можна розглядати, знову ж таки, лише як версію, яка зі свого боку не виключає головний чинник — замовлення вбивства з Кремля. Вбивство Шеремета — це показова акція. Кремль неодноразово досить легко приносив в жертву своїх агентів, якщо для цього була необхідність». 

Звичайно, найбільше про Павла Шеремета стало відомо, коли він переїхав до України в 2012-му. Особливо коли почав працювати на телебаченні, зокрема ТВі, де вів власну програму. На відміну від багатьох українських журналістів, він вмів говорити легко про серйозні речі. Аналогічний стиль він використовував і у своїх блогах і статтях, які публікував на сайті «Української правди». Власне, за кілька років роботи в цьому інтернет-виданні Павло Шеремет фактично став позиціонуватися як частина УП.

В ЯКУ УКРАЇНУ ПРИЇХАВ ЖУРНАЛІСТ?

Перш ніж говорити про «справу Шеремета», дійсно, потрібно розібратися в тому, в яку Україну приїхав Павло Шеремет і в яку «Українську правду» він потрапив? Не дивлячись на те, що наша країна на момент приїзду журналіста вже пережила різні події, все одно вона знаходилася в умовах старих правил, тобто домінації кланово-олігархічної системи. Її зародження і оформлення відбулося ще за часів президентства Леоніда Кучми, родина якого досі потужно впливає на українську політику. Одним з доказів цього є відсутність остаточної крапки в частині замовників у резонансній «справі Гонгадзе—Подольського». Невже нинішні, як і попередники, настільки залежні від сім’ї Кучми-Пінчука, що жоден (президент, прем’єр, генпрокурор...) не наважився закінчити цю справу?

Ось, наприклад, що писав сам Павло Шеремет після порушення кримінальної справи проти Леоніда Кучми в березні 2011-го в колонці для УП: «Кримінальне переслідування колишнього президента Кучми у зв’язку з убивством журналіста Гонгадзе, вірніше результат цієї справи, покаже не тільки, чи існує в світі справедливість і чи карається зло. Ця історія продемонструє, чи існує така країна — Україна». В тому ж році на річницю вбивства Гонгадзе Шеремет також писав: «Історія Георгія Гонгадзе для мене очевидна. І звинувачую я саме Леоніда Кучму... Напевно, Леонід Кучма не давав прямої наказу вбити Гонгадзе. Швидше за все, він просив просто заткнути «зарвавшихся журналюг», а виконавці перестаралися. Тому з журналіста Подольського зробили величезний синяк, а Георгія вбили. Ексцес виконавця? Може бути і так, але це не знімає провини з українського президента. ...Поки справа Георгія Гонгадзе не завершена, а винуватці не відповіли за його смерть, заспокоюватися не варто. Тому що завжди знайдуться нові господарі життя, нові лідери нації, які захочуть розважитися за рахунок народу, поексперементувати за рахунок держави».

Не виключно, що вбивство Шеремета якраз і стало результатом відсутності крапки у «справі Гонгадзе—Подольського». Хоча, дивна річ. Правильні слова не заважали Шеремету відвідувати разом із Притулою заходи, зокрема YES, родини Кучми-Пінчука і мило спілкуватися з екс-президентом. Аналогічна ситуація з колишніми журналістами УП Сергієм Лещенком і Мустафою Найємом. На засідання у справі вбивства засновника видання, в якому вони працювали, вони не приходять, проте на заходах згаданої сім’ї — постійні гості — спочатку в якості журналістів, а потім і в статусі народних депутатів.

В ЯКОМУ СТАНІ РОЗСЛІДУВАННЯ?

Напередодні річниці вбивства, в середу, генеральний секретар Amnesty International Саліл Шетті закликав українську владу розслідувати вбивство журналіста Павла Шеремета. Про це він заявив у своєму Twitter. «Минув рік, відколи Павло Шеремет був убитий вибухівкою, закладеною в його машину, але правосуддя досі немає. Необхідно розслідувати, хто вбив Павла Шеремета», — написав Шетті.

У правозахисній організації зазначають, що Міністерство внутрішніх справ України у своєму листі до Amnesty International від 19 травня 2017 року повідомило, що досудове розслідування вбивства Шеремета «перебуває на контролі керівництва Національної поліції України». «Проте, незважаючи на велику кількість слідчих дій та масив відпрацьованих відеоматеріалів, станом на сьогодні оперативна слідча група під керуванням голови Національної поліції України не змогла ідентифікувати винних у вбивстві», — наголосили в Amnesty International. Слідство також не надало жодних переконливих доказів щодо жодної із офіційних версій вбивства, додали правозахисники.

Тиждень тому Президент Петро Порошенко зустрівся з родиною Павла Шеремета та з представниками міжнародної організації Комітету захисту журналістів. Глава держави зазначив, що він, як і журналісти, зацікавлений в прозорому розслідуванні вбивства Павла Шеремета. Він наголосив, що правоохоронні органи повинні найближчим часом надати публічний звіт про результати слідства.

Останній раз правоохоронці звітували з цього приводу в лютому цього року. Поліція озвучила п’ять версій: 1. Професійна діяльність на територіях РФ і Білорусі. 2. Помилка в об’єкті злочину, а саме — готувалося вбивство власника видання «Українська правда» Олени Притули. 3. Професійна діяльність — за його критичні публікації у виданні «Українська правда» та виступи на радіо «Вести». 4. Дестабілізація ситуації в державі. 5. Конфліктні ситуації в особистому житті Павла Шеремета щодо його сімейного, комерційного та фінансового становища.

«Насправді це не мало бути справою поліції розслідувати теракт в центрі столиці, — вважає Станіслав Речинський. — Цим мали б займатись спецслужби, тим більше, що у них скоріше були свої матеріали на Шеремета, як на людину яка приїхала із сусідньої країни-агресора і мала певний інформаційний вплив та стосунки. Поліцію просто «підставили» на міжвідомчому рівні. Можливо в СБУ відчували, що вбивство такого рівня розслідувати вкрай важко і тому його «спихнули» на поліцію, яка не заточена на розслідування саме терактів».

«Шеремет мав ім’я, яке виходило за межі однієї країни. Його знали і в Україні, і в Росії, і в Білорусі, — продовжує Станіслав Речинський. — В РФ і в Білорусі у нього могли бути вороги. В справі Шеремета явно не було випадковостей, все було зроблено технічно, грамотно, підкреслено показово в центрі міста. Така показовість вбивства говорить про те, що цим злочином було продемонстровано іншим журналістам чи політикам, що бажають приїхати працювати до України, що на них і тут чекає розправа. Потім було показове вбивство опозиційного російського політика Вороненкова так само в центрі в Києві. Переконаний, що основною метою вбивства цих двох людей полягала якраз в тому, щоб інші не могли себе тут відчувати в безпеці. В Кремлі дуже бояться того, що саме в Україні буде створений потужний центр, зокрема журналістів, який об’єднає опозиціонерів перш за все Росії. Показове вбивство Шеремета цьому певною мірою завадило».

Після виходу фільму «Вбивство Павла» проекту «Слідство.Інфо» і останньої прес-конференції Президента Петро Порошенко таки зустрівся з журналістами. «Після зустрічі була досягнута домовленість про співпрацю журналістів із слідчими Національної поліції в розслідуванні цієї справи, — коментує «Дню» журналіст-розслідувач, один із авторів фільму «Вбивство Павла» Дмитро Гнап. — Зараз у нас відбувається щотижневий обмін інформацією. Ми зустрічаємось по кілька разів на тиждень. Ми домовилися, що про конкретні результати, які нам стали відомі, поки не повідомляти на загал, принаймні найближчі 3-4 місяці з метою не нашкодити слідству. У вбивстві Павла Шеремета є певна колізія, пов’язана із кваліфікацією злочину. З одного боку, його можна кваліфікувати як теракт, а з іншого — як замовне вбивство. Тому я переконаний, що треба не сперечатись СБУ і Нацполіції, а навпаки налагоджувати ефективну співпрацю. Для цього була створена спільна міжвідомча слідча група, куди входить близько 140 працівників з трьох відомств — Нацполіції, СБУ та Генпрокуратури. Це слідство ведеться під процесуальним керівництвом Генпрокуратури». 

«Мені не хотілося б думати, що в українській владі є люди, які сприяють тому, щоб вбивці і замовники цього злочину не були знайдені, — коментує «Дню» журналіст, заступник генерального директора телеканалу ATR Айдер Муждабаєв. — Враховуючи досвід розслідування «справи Гонгадзе», то можна зробити висновок, що дійсно існує прецедент того, що є люди яким зовсім не потрібна істина. Особисто я переконаний, що до вбивства Шеремета мають стосунок російські спецслужби. Хоча враховуючи те, що українські правоохоронці очевидно не поспішають розслідувати справу Шеремета, то здогадки можуть бути найнеприємніші. Якби влада дійсно хотіла б розкрити цей злочин, то справа вже була б на якомусь етапі розкриття і ми б про це знали. Це стосується хоча б ідентифікації виконавців. Думаю, що це реально. Хочу наголосити на тому, що для держави Україна конче необхідно довести три показові справи до кінця: це «справа Гонгадзе», справа розстрілу людей на Майдані і справа Шеремета».

*  *  *

Вбивство людини — це завжди трагедія. Яка версія є правдивою у випадку з вбивством Павла Шеремета, має розібратися слідство. Це повинна бути принципова справа для правоохоронців, які і так мають безліч боргів, зокрема трагічна «справа Гонгадзе—Подольського» — незакінчена, висновків з якої не зроблено і яка все ще продовжує тримати нас в минулому. Суспільству ж варто звертати увагу на непросту історію, яка пов’язана із вбивством відомого журналіста, і тримати її на контролі.

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
Газета: 
Рубрика: