World Press Photo – знаряддя гібридної війни?

13 лютого стали відомі переможці конкурсу World Press Photo.  Цього року найпрестижнішу у світі щорічну премію для фотожурналістів вручали ушістдесяте.

Усього в змаганнях на звання найкращих взяли участь понад п’ять тисяч фотографів із 125 країн світу, які надіслали на конкурс понад 80 тисяч знімків.

У категорії «Довгострокові проекти» переможцем World Press Photo стала серія знімків під назвою «Чорні дні України» Валерія Мельникова. Він — працівник провідної російської державної медіагрупи «МИА «Россия сегодня», до якої відносяться, зокрема, «РИА «Новости» та Міжнародна інформаційна агенція Sputnik.

«Чорні дні України» — частина мультимедійного проекту, який було реалізовано ще рік тому на основі матеріалів, зібраних з початку війни на Донбасі.

Рік тому сайт Украина.Ру писав: «Автори проекту «Чорні дні України» пояснюють: «З роботи максимально виведені всі можливі політичні і державні акценти, згадки прізвищ і назви країн, які беруть участь в конфлікті. Зроблено це для того, щоб залишився чистий образ і атмосфера втечі від війни; образ безмежного людського горя, нерідко чужого людям через упередженість суджень. Для того, щоб кожен глядач міг зрозуміти, що абсолютно не важливо, з якого боку не стріляй, з обох сторін будуть кілометри могил і тисячі зруйнованих доль. При цьому з кожної сторони своя правда, якої насправді не існує. Тому що там, де починається війна, правда закінчується».

Не буду коментувати самі знімки, які знято в постановочному, маніпуляційному стилі, та цю заяву про те, що правди не існує. Зауважу лише, що матеріали про проекти «Чорні дні України» розміщуються на Украина.Ру  в рубриці «Новости «Белой книги». «Белая книга» — це добірка «матеріалів про порушення прав людини в Україні».

«Україна.Ру вважає своїм обов’язком фіксувати злочини, що здійснюються київською владою, і з допомогою своїх кореспондентів, позаштатних авторів і просто небайдужих читачів поповнювати список свідчень про порушення прав людини і злочинах проти особистості в Україні. Тим самим ми зробимо свій внесок у «Білу книгу порушень прав людини в Україні» — особливий доклад, що оновлюється, щодо збору фактів порушень прав людини в Україні в період з листопада 2013 року. Він створюється МЗС Росії з метою загострити на цих кричущих фактах увагу міжнародної спільноти, ключових міжнародних правозахисних структур і профільних неурядових організацій», — пише видання.

Отже, «Чорні дні України» — проект, створений в рамках гібридної війни проти України працівником структури, яку міжнародні уряди неодноразово звинувачували у веденні російської пропаганди за межами Росії, передусім, у Європі.

Сумно, але навіть такий колись авторитетний конкурс, як World PressPhoto, в якийсь момент перетворився на знаряддя гібридної війни.

Світова журналістика занурюється в більш глобальну та масштабну кризу. А постправда захоплює все нові й нові медіасфери.

КОМЕНТАР

«WORLD PRESS PHOTO —  ХОЧА Й АВТОРИТЕТНИЙ, АЛЕ ЗАВЖДИ В ГЛИБИНІ БУВ СПОЧАТКУ ПРОРАДЯНСЬКИМ, А НИНІ — ПРОРОСІЙСЬКИЙ»

Віктор МАРУЩЕНКО, фотограф, 2015 року в Києві брав участь у круглому столі на тему критеріїв, якими керується журі конкурсу World Press Photo:

— World Press Photo вже давно сприймається не як конкурс найкращої якості фотографій, а як конкурс екстремальних подій. Головний критерій — актуальна тематика. Ми бачимо тенденції останніх років, коли перемагають негативного змісту роботи — масова загибель людей, катастрофи, стихійні лиха... Вони заточені на більшу аудиторію сприймання, роблять ухил передовсім на емоції. А люди, як відомо, більш емоційно реагують на авіакатастрофи, ніж відкриття нових оригінальних філармоній. Тому, повторюсь, це не конкурс фото, а конкурс подій, і саме так його необхідно сприймати.

Щодо російського фотографа Валерія Мельникова — то це хвороблива тема. Розумієте, росіяни вкладають в пропаганду великі гроші. У нас у фотожурналістиці працюють не завдяки, а всупереч розвитку фаху. В країні немає такого напряму, як військова пропаганда, основним елементом якої може бути фотожурналістика. Росіяни — професійно підготовлені в цьому плані. Той же Мельников свідомо зняв події у Донецьку з таким ракурсом і такою текстівкою, як це вигідно працюватиме для його країни. Він подав роботи на конкурс і... переміг. Звісно, можна подумати, що там ніхто не звернув уваги на реальну ситуацію в Україні, зовнішньополітичний контекст. Але це буде неправильно. Адже насправді World Press Photo —  хоча й авторитетний, але завжди в глибині був спочатку прорадянським, а нині — проросійський. Там завжди в журі були люди з Москви.

Відтак, що ми маємо по факту. Єдиний матеріал, який висвітлює війну в Україні в цьому конкурсі показав цю ситуацію як... громадянський конфлікт. Тепер сотні тисяч людей з усього світу вийдуть на сайт конкурсу і побачать серед переможців... світлини з «громадянської війни» в Україні. Але це ще не все. Вони роблять прокатну версію — 200—300 найкращих фото, — які за гроші пускають по світу. І люди з усіх країн, будьте в цьому переконані, підуть на виставки і побачить єдині фото з України — де наші війська безжально вбивають мирних людей Донецька. Тому Росія тут спрацювала на відміну від нас. А всі зусилля Юрія Стеця, його Міністерства інформаційної політики, зрештою нашого МЗС — нанівець. Люди вірять тому, що бачать, до того ж — у найбільш авторитетному фотоконкурсі планети.

Навіть якщо організатори World Press Photo і не мали «злого умислу» проти нашої країни, вони своїми результатами зіграли виключно на руку Кремля. А Україна, вочевидь, не спробувала використати інструмент конкурсу в цілях своєї пропаганди. Розумієте, подобається нам слово «пропаганда», чи не подобається — це елемент гібридної війни. Є чіткі закони пропаганди, і ми ними, вочевидь, не володіємо. Попросіть пересічних українців назвати три імені героїв України на сході. Ніхто не назве. Але ці ж опитувані добре знають імена Мотороли, Гіві та їм подібних. Насправді обурення результатами одного якогось конкурсу показали провали в інформаційній безпеці країни.

Підготував Вадим ЛУБЧАК, «День»