У мільйонів людей не може не пробудитися цікавість, розуміння, а потім і свідома праця на ниві піднесення рідної культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Очікуючи на призначення

Про деякі особливості вирішення кадрового питання
21 грудня, 2012 - 09:48
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ, «День»

Дві найактуальніші теми нинішнього тижня здивували громадськість. Перша — це перенесення поїздки Віктора Януковича до Росії без якихось виразних пояснень. Друга — зволікання з кадровими призначеннями в уряді й комітетах Верховної Ради. Зрозуміло, що можуть і, ймовірно, мають бути певні консультації й кулуарні переговори, але коли весь процес відбувається підкилимово, це дезорієнтує суспільство. Відсутність інформації й відповідей на хвилюючі питання, безумовно, породила низку версій. Викладемо деякі з них, які найбільше мусували:

— Український Президент безпосередньо перед візитом отримав певні обіцянки від Євросоюзу, що змусило його змінити думку про візит;

— Україна в останню хвилину відмовилася гарантувати свій вступ до Митного союзу;

— Депутати зібралися збільшити кількість парламентських комітетів з 27 до 29 плюс одна спецкомісія. Сам голова ВР Рибак проговорився, що в парламенті вже досягнута домовленість про розподіл 29 з 30 комітетів. Причина — треба працевлаштувати низку впливових регіоналів;

— Щодо формування уряду, то деякі експерти і політики безпосередньо пов’язують зволікання із призначеннями знову ж таки з тим, що поїздка президента не відбулася, мовляв, якщо йдеться і не про консультації, то певні «побажання». Наприклад, професор кафедри політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань: «Передусім ми бачимо, що прем’єром і спікером обрано людей, які є певною старою гвардією Партії регіонів. Залишати так само і попередніх міністрів у повному складі не бажано, тому має йтися про певне оновлення кадрів. Є одіозні постаті, такі як Табачник. І усунути його — означає надіслати негативні імпульси для Росії. Адже є певний вплив Росії на присутність в уряді таких людей, як Табачник. Це також одне із завдань, яке вирішує президент»;

— А політолог Володимир Фесенко прокоментував поширювані чутки про входження в уряд Віктора Медведчука. Фесенко вважає, що призначення екс-голови секретаріату президента Віктора Медведчука на серйозну посаду стане передачею влади президентові Росії Володимиру Путіну: «Медведчук — людина дуже наближена до Путіна і Росії, це агент їхніх інтересів. І призначення його чи на посаду керівника РНБО, чи то в адміністрацію президента стане фактичним руйнуванням реальної влади Януковича в країні і передачею її Путіну».

Цей ряд можна продовжувати. І навіть якщо, за словами Азарова, нинішня влада зволікає із призначеннями, тому що добирає найпрофесійніші кадри, це досить просте пояснення може не викликати довіри. Що думають з цього приводу наші експерти?

КОМЕНТАРI

«ПРИЗНАЧЕННЯ МЕДВЕДЧУКА ПОСТАВИТЬ ПІД СУМНІВ ЛЕГІТИМНІСТЬ І АБСОЛЮТНИЙ

КОНТРОЛЬ КРАЇНИ ЯНУКОВИЧЕМ»

Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій:

— За великим рахунком, ми маємо розуміти, що кадрові рішення в країні залежать від однієї людини — Президента. Тому коментувати, тим більше — робити прогнози з приводу прізвищ є не зовсім професійно з тієї простої причини, що це буде гадання. Прогнози у фактично президентській країні робити складно, от якби в нас була парламентська держава, тоді це           — інша річ. Згадайте, як свого часу всі пророкували різних міністрів оборони, а став Саламатін; сьогодні називали різні прізвища на посаду голови Верховної Ради, а став Рибак.

За нинішньої ситуації питання полягає в тому, буде Кабмін політичним чи технократичним. Останній має виконувати серйозні завдання під час непростої економічної ситуації в країні. Гадаю, сьогодні певні люди — з політичними амбіціями — бажають потрапити до уряду, можливо, фокусуючись у майбутньому на посаду прем’єр-міністра. Якщо уряд буде технократичний, то, звісно, він оновиться; якщо політичний — матиме тих же міністрів, представників так званих груп впливу Партії регіонів, які вже там були.

Щодо визначеності по комітетах, як на мене, чекати залишилося недовго, тим більше, коли Рибак зробив заяву, що майже все визначено. Насправді проблем з Партією регіонів менше, тут більш-менш все зрозуміло, а от щодо опозиції — складніше. Тут штовханина, бо кожен хоче собі більше комітетів.

Що стосується Медведчука. Слід розуміти: напевно, не для того Віктор Федорович монтував вертикаль влади, щоб нею з кимось ділитися. Тому в призначення Медведчука віриться мало. Але, можливо, є такі аргументи, від яких відмовитися дуже важко. У будь-якому разі призначати Медведчука буде нерозумним рішенням, воно поставить під сумнів легітимність і повний контроль країни Януковичем. Чи захоче він піти проти себе, запитання до нього.

«СТАРОДОНЕЦЬКЕ» УГРУПОВАННЯ НАМАГАЄТЬСЯ ЗАХОПИТИ       ОСНОВНІ ВАЖЕЛІ ВЛАДИ...»

Віктор НЕБОЖЕНКО, директор соціологічної служби «Український барометр»:

— Президент не дуже хотів Азарова, йому потрібні абсолютно нові люди з новим мисленням. Але Азаров переконав його, що він має залишитися на цій посаді. А далі почалася незрозуміла ситуація. Верховну Раду очолив друг Азарова — також представник «стародонецьких» — Рибак. А провідні фінансово-політичні групи на найвищому рівні не мають свого представництва ні у Верховній Раді, ні в Кабміні. Тому зараз триває боротьба, щоб (група Фірташа, група Ахметова, Сім’я та «стародонецькі більшовики») захопити якомога більше посад. Щойно Азаров став прем’єр-міністром, він на радощах сказав, що мало не через добу вже буде сформовано склад уряду. Але ми бачимо, що минув тиждень, а процес затягнувся, бо «стародонецьке» угруповання намагається захопити основні важелі влади й у Кабінеті Міністрів, і у Верховній Раді. Думаю, до Нового року ми отримаємо провідних віце-прем’єрів, якихось міністрів, але через запеклі суперечки весь уряд не буде укомплектовано.

Сьогодні можна точно сказати, що залишиться Колесніков, бо йому сподобалося розвивати інфраструктуру України швидкими темпами й величезними витратами під час кризи. Ніхто в світі, крім Китаю й України цього не робить. Але Китай має таку можливість, а ми ні. Ймовірно, «виживе» й Бойко. Незважаючи на те, що саме зараз спливла компрометуюча інформація про арешт фірми, що займалася продажем цих нещасних вишок. Крім того, пішов Хорошковський, а це означає, що його місце має зайняти хтось із групи Фірташа. В ідіотському становищі поки перебуває один з найвпливовіших людей України — Клюєв. Навіщо було скандалити з усією Європою, фальсифікувати округи під час виборів, добиватися переваги Партії регіонів, коли він нічого не отримав — ні Верховну Раду, ні Кабмін? Звісно, в такій ситуації він просить Януковича повернути йому хоча б першого віце-прем’єра, але це не влаштовує Азарова. На цю посаду також мітить глава Нацбанку Арбузов. А це вже конфлікт між Сім’єю й Клюєвим. І така складна ситуація щодо кожного міністерства. Крім того, якщо Клюєв усе-таки перейде до Кабміну, треба шукати когось на посаду секретаря РНБО.

Що стосується, взаємозв’язку між поїздкою до Росії, що так і не відбулася, й кадровими призначеннями в Україні. У Росії були свої уявлення, хто має очолювати відповідальні переговори з «Газпромом». Думаю, група Фірташа їх явно не задовольняла.

З приводу парламентських комітетів. Партія регіонів веде блефову й сильну гру, що дозволяє їм імітувати, що в опозиції не лише три політичні сили, а чотири. Таким чином, вони хочуть 13 комітетів, які мають відійти опозиції, розділити ще й на комуністів. Таким чином, вони отримують додаткові дивіденди для своєї більшості. Тут також прихована причина, чому комуністи досі відкрито не вступили в коаліцію з ПР. Щойно вони отримають свої комітети, вони змінять точку зору й стануть молодшим партнером регіоналів.

Тема працевлаштування Медведчука. Наскільки мені відомо, йшлося про прем’єр-міністра Криму, секретаря РНБО. Але думаю, зараз він підвищуватиме свою публічну вагу й не займатиме якоїсь посади, особливо другорядної, наприклад віце-прем’єра. Він не піде туди, де йому можуть наказувати. Можливо, влітку, коли буде наступне перетасовування в Кабміні, його шанси будуть більшими.

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ