Коли порядна людина — «неформат»...

Якщо з пересічними громадянами говорити про стратегічну мету України, то вони, швидше за все, не виявлять зацікавлення проблемою — мовляв, багато вже різного говорилося, обіцялося... Проте погоджуюся з автором статті «Для чого нам потрібна власна незалежна держава?» В. Ільківим: саме чіткої стратегічної мети нам до цього часу бракувало.

Після такої зневіри багатьох українців зацікавити їх знову якоюсь ідеєю складно.

Тут же хочу висловити незгоду з П. Ковальовим (публікація «Друзям — все, ворогам — закон»?»), коли він говорить: «...Партія регіонів за ці півтора роки... підірвала довіру до будь-якої влади в цілому — нинішньої, минулої і майбутньої». На мою думку, авторство цієї народної зневіри мають розділити всі, хто був при державному кермі впродовж останніх двох десятиліть.

Правду кажучи, досить складно знайти зараз такого лідера, за яким пішла би більшість людей. На жаль, це факт щодо пересічних громадян: порядна людина не вписується в нинішній «формат». І на травневій зустрічі в НУ «Львівська політехніка» головний редактор «Дня» Л. Івшина визнала, що «внутрішні правила в країні такі, що не гарантують успіх розумній людині».

Проте й опускати руки не можна. Має спрацьовувати інстинкт самозахисту, самозбереження нації. Але не просто виживання фізичного, а значною мірою морального. Не може так бути в суспільстві, що себе поважає, щоб більшість людей бідували, а невеличка купка «скороспілих» багатіїв не знала, на які ще «розкоші життя» витратити свої надприбутки (а часто просто награбоване в народу), дивуючи цим цивілізований світ.

Добре, що нашим людям властива така риса, як терплячість. Проте якби ж то не «проспати» омріяні народом цінності...