Містечко Сатанів

Отож, містечко Сатанів.

Чи від вигуку римського полководця Тонилія: «Satto» (зупинися) — не знаю, але ти, Сатанове, був величним містом, яке не раз грабували і спалювали, нищили твоїх мешканців, і тому увійшов у сучасну цивілізацію не таким, як у свої ліпші часи. Тебе нищили турки, татари, поляки, росіяни і... свої... Соромно про це казати — але воно так було.

Тебе мужньо захищав люд твій, і в цій битві переплелися незвичні події, події дивні та трагічні. Мати із сімома своїми синами вступила у спротив проти загону Нечая, і її сини разом з іншими у битві загинули. В історії залишилося сім їхніх могил. Хто вона, ця сім’я? Чому проти Нечая?.. Логіка підказує, що це — польська сім’я.

Ще Свято-Троїцький монастир. Він височить на крутогорі, внизу тече Збруч, а з ним — історія його монастиря. Історія благочестивих самітників-анахоретів, які подалі від мирського шуму пізнавали істину, промовляючи молитву «Про мир усього миру». Але у ньому ще й «творилися» єзуїтські справи! Усе залежало від часу, та хто довкола владарював.

А ще лікар Станіслав Пац! Доброчинець прожив 123 роки, збудував чотириповерховий палац, три поверхи якого були під землею, де знаходився звіринець африканських тварин. Лікар присвятив себе безкорисливому служінню ближнім, лікував бідних, яких відшукував сам. Про нього, лейб-медика польського короля Станіслава-Августа, зосталася народна промовка: Рас wart Palaca Palac nie wart Раса. Що вдієш, така історія...

Або ж іконописець Сухарський, що потайки на східній стороні Сатанова видобував золото і таємно продавав у Львові. Перевірити б цю історію... Чи, нарешті, Арсеній Сатановський — вчений-інок, що видав у Москві слов’яно-латинський лексикон і переклав з грецької мови багато книжок. Сидів він не раз, мабуть, біля відчиненого вікна Свято-Троїцького монастиря з пером і водночас вдихав лісовий трунок, вслухаючись, на хвильку відірвавшись від роботи, як внизу під крутогором хлюпоче Збруч і витьохкує соловей. А переклав Арсеній, зокрема: «Град царський — Константинополь», «Житіє святих», «Великомучениця Катерина», «Молитва до Богородиці» та ін. Де ці переклади?..

Отож, хани, королі, імператори, гетьмани, вожді змішалися у цьому незвичному містечку, і більшість із них приходила зі злом. Такі вони, лише фрагменти історії Сатанова, історії захопливої і повчальної. І мені шкода, що місто, отримавши колись магдебурзьке право, нині — провінція, яку залишили без заслуженої уваги.

А ще недавно, років 25 тому назад, у ньому кипіло життя, кликало могутнім гудком цукроварні до праці, й відлуння якого було чути на відстані кількох кілометрів. Завод був орденоносним. А нині цей цукровий трудар стирчить тупими штирями у небо, і в його зруйнованій душі застигла прикра образа на гірку людську дикість.

Але є рятівна соломинка — мінеральна вода, що лікує нирки, печінку, жовчний міхур. Тому: «Де ти, Господарю, з Великої букви, щоб не лише в санаторії «Збруч» використовувати місцеву мінеральну воду, але й видобувати золото, яке без ляку спочиває в надрах».