Посадивши Моську на ланцюг, не отримаєш сторожового пса
На мій погляд, квінтесенцію дискусії «ЗМІ та влада» визначив виступ конфліктолога Володимира Саламатова, який вважає, що нашi ЗМІ не мають смислової концепції своєї роботи. Як не існує концепції функціонування нашої держави.
Я повністю згоден із Саламатовим, коли він говорить: «...Коли ми вивчали міру усвідомлення керівниками різних рівнів національних інтересів, то виявилося, що це усвідомлення становить для них велику складність і асоціюється із розв’язанням сьогочасних проблем»... Бідна Україна!
Мені сьогодні здається, що ЗМІ кидаються з однієї крайності в іншу: якщо за радянської влади всі ЗМІ виражали «лінію партії», то нині, мовляв, не дай Бог висловити чиїсь інтереси — тільки об’єктивність і неупередженість. Дурниця все це, завжди і скрізь ЗМІ виражали й виражають чиїсь інтереси. Усі ви, милі, вийшли з комуністичної преси, і всі ви немало зробили для того, щоб одурити той народ, із яким маєте справу тепер. А який народ — такий і уряд, і президент, і держава: всі один одного варті. Тому нині, на мій погляд, потрібно не дискутувати, а шукати й знаходити нові форми впливу на суспільство, на людей, щоб Україна посіла, нарешті, гідне місце в світовій спільноті.
У зв’язку з цим згодний із тезою, що ЗМІ мають бути ланцюговим псом демократії. Посадивши ж Моську на ланцюг, не отримаєш ланцюгового пса. І ще: коли вже вішали десятиріччями людям локшину на вуха, то пінцетом не обійтися, потрібен гарний душ... Отож не бійтеся упередженості, висловлюйте інтереси.
З приводу преса влади на пресу. Влада ж бо у нас — ніяка. Тож яким, скажіть на милість, може бути прес у ніякої влади? Можливо, ми, прості люди, не помічаємо цього пресу, як помічає його Роднянський, бо його ТСН, окрім Аллочки Мазур, таки ніяка. На відміну від «Подробиць» на «Інтері».
Оскільки ваша дискусія відбувається напередодні президентських виборів, — користуюся нагодою із цього приводу висловити кілька думок пересічного читача.
Як відомо, європейська соціал-демократія має багате минуле, солідне сьогодення, і, сподіваюся, в Україні — велике майбутнє. Однак для цього треба багато і наполегливо працювати, особливо серед пересічних громадян, і треба починати вже сьогодні!
Декларації, дорога реклама — не для нас, вона тільки роздратовує.
У цьому сенсі «День» має великі можливості, газета солідна : має солідний склад власних авторів, із нею охоче співпрацюють досвідчені політологи. Починайте негайно пропагувати ідеї соціал-демократії.
І, нарешті, трохи про себе.
Я корінний харків’янин, пенсіонер. Колишній кадровий офіцер РА, звільнений із її лав за хрущовським скороченням у 1960 році. Все починав із першооснов: слюсарював, навчався на вечірньому в політесі, працював у одному з НДІ провідним інженером, на пенсію вийшов у 1990 році.
Політикою захоплююся не один рік, однак професіоналом не став: переконання були не ті, та й прізвище також... Хоча в армії свого часу був комсоргом бойового авіаційного полку, був на похоронах Сталіна. ХХ з’їзд КПРС усе змінив: усі мої комуністичні переконання пішли прахом, членом КПРС я так і не став.
Із повагою
№219 14.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
