«Україна переможе»

Володимир МАНАКІН, доктор філологічних наук, професор:

— Якщо говорити про професійне життя, то, вважаю, в мене відповідальна посада очільника факультету журналістики Запорізького національного університету, де навчається понад 600 студентів денної й заочної форм навчання. Хороша новина в тому, що цього разу набагато більший набір студентів на різні спеціальності. Приємно, що маємо хорошу мережу контактів із провідними медійними центрами України та зарубіжжя. До наших викладачів, частина яких є практикуючими журналістами, звертаються з Європи, США із проханням надати наші неупереджені матеріали про те, що відбувається в Україні, зокрема після Майдану 2013/2014 року, і як це інтерпретується та сприймається, в першу чергу, молоддю. Йдеться про те, щоб ми на власному рівні теж сказали своє слово. А крає  серце все, пов’язане з війною. Я особисто не маю сумніву, що Україна переможе. Шкода, що за цю перемогу ми платимо непомірну ціну. І допомогти в цій перемозі сьогодні — також місія журналістів. Маніпулятивний рівень російських ЗМІ і всіх, хто підтримує проросійську позицію, є високим, медіа-технології — набагато вищими. На моє переконання, це найголовніша причина, чому сьогодні нам важко в Україні конкурувати з дуже підготовленими журналістськими кадрами і технологіями, які впроваджуються всупереч будь-яким законам правди фактів і власне етики. Тому нині завдання номер один — формувати зі студентів, які зараз навчаються на нашому факультеті, високопрофесійних журналістів, які могли б створити реальну конкуренцію на рівні світових журналістських стандартів, щоб люди повірили нашим журналістам, а не іншій стороні. Це — дуже висока місія й вагома допомога у подоланні труднощів, які є сьогодні й будуть у майбутньому, оскільки процес, як виявилося, буде затяжним.

Ірина ЛЄХ, керівник Запорізької регіональної ради підприємців:

— У житті відбувається більше хорошого. Наприклад, створюється команда на рівні міста й області. Вона робитиме все можливе для того, щоб Верховна Рада змінила своє обличчя. Ми знаходимо прибічників і членів команди, активно готуємося до парламентських виборів. Щодо країни, скажу, що мене, як і моїх друзів, рідних, однодумців, дуже хвилює ситуація в Донецьку. Це заважає нам радіти всьому тому, що відбувається в нашому житті. Ми віримо, що спільними зусиллями все-таки здолаємо ці перешкоди.

Зіновій ПАРТИКО, доктор філологічних наук, професор:

— Добре, що почався новий навчальний рік, і ми зараз бачимо бадьорі обличчя тих, хто хоче отримати знання і прагне допомогти нашій державі. Ми маємо більше наснаги для того, щоб протистояти ворогові, в нас є бажання, нові ідеї. Погано ж, що зіштовхнулися з новим різновидом фашизму. Якщо зараз у Росії 82% населення підтримує президента, це якась явно патологічна ситуація. Хоча, за останніми даними соціологічних обстежень, нібито лише 5% хоче воювати з Україною. Погано, що з’явився новий фюрер. Зрозуміло, йдеться про президента Росії Путіна. Важко уявити, в якій атмосфері мала бути вихована ця людина. Ймовірно, йому мали прищеплювати ненависть до всього українського, осетинського, абхазького тощо. Отже, і в школі йому прищеплювали зневагу до тих національностей, які були у складі Радянського Союзу. Була закладена ідеологія великоросійського імперського шовінізму. В університеті Володимира Путіна, мабуть, навчали в дусі авторитаризму й відсутності демократії. Він працював у Комітеті державної безпеки. Ми всі знаємо, як працювала ця організація. Це жахливо, що людина фактично вихована вбивцею. Отже, людина-вбивця є президентом держави. Це погано, це — жах, що населення Росії, нашого сусіда, може обирати такого президента. Погано, що ми програли одну з перших битв українсько-російської війни. Проте програли битву, але ще не війну! Я переконаний, що дух козацтва Запорозької Січі підніме всю державу, всю Україну. І ми переможемо! Нещодавно мені сказали про два варіанти розвитку українсько-російських відносин: рухатись у напрямі Європи й демократичного суспільства або ж піти на умови сусідів і відмовитися від свого вибору. Останнє означатиме повернення до рабського статусу. Але український народ уже не погодиться жити навколішки. Минуть десятки, сотні років, і в підручниках з історії України будуть писати про те, що саме цяукраїнсько-російська війна заново створила українську політичну націю. Так її згуртувати не зміг ніхто, як Путін своєю агресією. Турецький поет Назим Хікмет говорив, що навіть у солодкому є домішок гіркоти. Так і у житті: є щось добре і щось погане. Або, як шкіра в зебри: смужка біла, смужка чорна. Важливо, щоб ця чорна смужка не була надто широкою, щоб не гинули громадяни нашої держави. Але для цього необхідно здійснення однієї умови: незалежна, європейська Україна.

Ігор ЗУБКО, громадський діяч, правозахисник:

— Хороше те, що зараз відбувається фактично формування новітньої української нації. У Запоріжжі це яскраво виражено. Візьмімо хоча б День знань: нинішнього року вперше більшість дітей була у вишиванках, із прапорами. Дехто з дівчат заплітає в коси блакитно-жовті стрічки. Елементи національного вбрання має чи не кожен. Тобто люди розуміють, що від них багато залежить. Нещодавно у громадському транспорті я чув розмову між запоріжцями про їхнє призначення в нелегкий для країни час. Літні люди впевнено говорили: «Якщо ця Верховна Рада нас не задовольнить, ми будемо її переобирати». Погане те, що, зараз ми перебуваємо в стані війни. Запоріжці також беруть участь у боях за Україну, на жаль, маємо вже й жертви. Сумно, що буквально нещодавно загинули герої, які не мали підтримки з боку підрозділів армії. Але я переконаний, що ми переможемо. Україна багато разів проходила через такі страшні періоди. Зараз чимало патріотично налаштованої молоді, яка все бачить. У її свідомості вже закарбовується те, що за свободу й незалежність потрібно боротися, бо вони не даються так просто. Ми маємо пройти через те чистилище, в якому перебуває Україна. До того ж, у такі історичні періоди можна зрозуміти сутність людей. Адже саме тепер бачимо своїх сусідів: європейців, американців. Спостерігаємо заяви окремих членів Європейського Союзу. Росіяни, зрозуміло, вже показали своє «братське» обличчя. Бачимо, хто як проявляє себе і з українців: громадських діячів, політиків, артистів. Зараз перед усіма нами стоїть випробування, через яке ми маємо пройти.