Станіслав ШУШКЕВИЧ: «Сьогодні в Білорусі продовжується знищення національної еліти»

У сучасній Білорусі немає ідеологічної основи. Втрачені етичні й духовні орієнтири. Забуті навіть десять заповідей будівника комунізму, списані з десяти заповідей- істин релігійних засад. І це трагедія як для держави загалом, так і для кожної людини зокрема. Сьогодні вже всім очевидно, що білоруси, биті-перебиті за довгі десятиріччя брехні, принижень, бідняцтва, ізольованості від решти світу, все ж примудрилися вижити. Чи має в таких умовах білоруський парламентаризм шанси піднятися з колін після того, як Лукашенко зміг зробити його ручним? Яким може бути майбутнє в Білорусі? Про це розповідає в інтерв’ю «Дню» колишній спікер білоруського парламенту Станіслав ШУШКЕВИЧ, який є одним з авторів історичних угод 1991 року, підписаних у Біловезькій пущі.

— При правлінні Лукашенка — ні, адже так званий парламент у Білорусі не обирається, а призначається шляхом перекручення всього виборчого процесу.

— Можливо, взагалі варто в Білорусі відмовитися від президентської моделі правління й повернутися до парламентської після закінчення «епохи Лукашенка»?

— Це питання вирішувати законно обраному парламенту Білорусі. Нагадаю лише, що «президентська модель» навіженого характеру з’явилася в Білорусі внаслідок цілеспрямованих дій вищого російського керівництва — прем’єра Черномирдіна та глав обох палат російського парламенту — Селезньова та Строєва. Вони спеціально приїхали в Білорусь і підписали угоду про «примирення» Верховної Ради й президента, що наділяє необмеженою владою «проросійського» Лукашенка й позбавляє всілякої влади «антиросійський» парламент.

— Вам досі докоряють, що ви підписали Вискульовські угоди й таким чином розвалили Радянський Союз. Тепер, з часом, як ви ставитеся до цієї події?

— Суперпозитивно. Нам вдалося без єдиної краплі крові, без мордобою та демонстрацій уперше за двісті років добитися того, що Росія офіційно визнала незалежність Білорусі. Багато людей намагалося це зробити лобовими методами, а нам вдалося добитися незалежності методами політичними, скористатися вдалим моментом.

Розвал СРСР стався ще до підписання Біловезької угоди. Він був закономірний. У Біловезькій угоді ми лише констатували те, що відбулося, й це не було помилкою, а швидше досить мужнім кроком, оскільки СРСР сприймався більшістю громадян планети як щось величезне, вічне, страшне — таке, що загрожує всьому світу своєю ядерною потугою. Я пишаюся тим, що вчинив саме так: правильно й своєчасно.

Так само дуже позитивно й вивезення з території Білорусі ядерної зброї. Що було б, якби вона потрапила до рук Лукашенка, страшно уявити! Крім того, як людина, яка вивчала ази військової тактики та стратегії в радянському навчальному закладі, я добре знаю, що в разі конфлікту насамперед знищуються засоби зв’язку й місця концентрації найбільш руйнівної зброї. Це створювало для нашого народу загрозу повного знищення в разі військового конфлікту. Тепер ми не живемо в такій небезпеці, як раніше.

— Як ви уявляєте собі майбутнє Білорусі?

— Перемелеться позерство й мракобісся влади, верх візьмуть правила, що дозволяють людям ефективно працювати на своє благо й благо держави. Адже навіть у сьогоднішніх умовах білоруси ухитряються зводити кінці з кінцями, молодь же хоче більшого й не можна сьогодні захистити її від інформації, як це досягається.

— Яким є ваше ставлення до «кольорових революцій» у Грузії, Україні та Киргизстані. Як ви вважаєте, чи можливий подібний варіант зміни влади в Білорусі?

— Пожвавлення й, здавалося б, політичний переустрій, породжений помаранчевою революцією, революціями троянд і тюльпанів, нерідко повертається до старої схеми з новими, а нерідко й зі старими, дійовими особами, що змінили свій імідж.

Оксамитові революції, як і насильні, на превеликий жаль як і раніше укладаються в крилате визначення Бісмарка: їх замислюють романтики, здійснюють фанатики, а результатами користуються… покидьки.

Білоруська влада підозрюється в злочинах. Вони заборонили, зокрема, проводити незалежне розслідування зникнення й загадкової смерті відомих політиків, і сьогоднішня реальна влада робитиме все, щоб залишатися при владі, вживаючи превентивних заходів для запобігання «кольоровим революціям». Останнє її «досягнення» в такого роду діяльності — засудження в закритому судовому засіданні(!) на термін від півроку до двох років молодих людей, які намагалися організувати передбачене навіть нашою конституцією незалежне спостереження за виборами.

— Чи має Білорусь згодом прагнути вступити до НАТО та Європейського Союзу?

— Білорусь має провести таку внутрішню й зовнішню політику, яка дозволить їй як державі відповідати стандартам ЄС і НАТО. Однак уникнути провалля на східному або на західному кордоні можна, а на моє переконання й треба, завдяки статусу нейтральності. Нейтральність має бути визнана Росією та Європою, зокрема ЄС. На словах можливість гарантій такого визнання неодноразово висловлювали в середині 90-х років високі державні діячі США та Європи.

— Лукашенко продовжує будувати так звану декоративну економіку, тобто за паперовою декорацією порожнеча. Чи має майбутнє подібна економіка?

— За вашою логікою й за радянською економікою була порожнеча. Але це не так. Не все погано й у центрально керованій командній економіці. Просто вона менш ефективна, ніж ринкова з визначеною законом даної країни мірою державного регулювання. У країнах з надмірним насильним державним управлінням економікою бурхливо проростає тіньова економіка, багато елементів якої неминуче буде узаконено при зміні політичного курсу. Все це має місце й у Білорусі, де, на переконання підприємців, у багатьох випадках при 100 одиницях прибутку слід платити 110—113 одиниць податків. Майбутнє за ефективною економікою.

— Існує думка, що сьогодні Білорусь стала своєрідним полігоном для так званих реаніматорів СРСР. Чи так це й до чого це може призвести?

— Це так, але досягнуть вони того самого, що й реаніматори інших імперій — Римської, Австро- Угорської, Османської та інших.

— Найгірше те, що режим Лукашенка знищує професійну інтелектуальну еліту Білорусі. Чи можна якимсь чином запобігти цьому процесу?

— Професіонали й інтелектуали — не завжди одне й те саме. Професіонали потрібні режиму Лукашенка в тій же мірі, в якій потрібні були більшовицьким комісарам після жовтневого перевороту. Потрібні не тільки в економіці, науці, техніці, а й у сфері ідеології. Останні, щоправда, повинні беззастережно підтримувати правлячий режим усіма правдами, які знайти навряд чи можна, й усіма неправдами, які вони зобов’язані вигадувати, видаючи за правду.

Сьогодні в Білорусі продовжується знищення національної еліти. Продовжується різними способами, наприклад, насильною русифікацією, перекрученою освітою, виштовхуванням в еміграцію і т. д. Запобігти процесу складно при традиційній білоруській дисциплінованості, працьовитості і, хоч як це дивно, при високому професіоналізмі — частка висококваліфікованих робітників у Білорусі в декілька разів перевищує еквівалентний показник у Росії! За еквівалентну працю ви можете заробити в Польщі в 3,5—4 рази більше, ніж у Білорусі, не кажучи вже про країни Західної Європи чи Канади й США. Тому виїжджають. Як правило, підтверджують репутацію білорусів як добросовісних, і, повторюю, дисциплінованих, кваліфікованих працівників. Багато сотень(!) молодих людей вчаться у вищих навчальних закладах Польщі, Чехії й інших країн, є претендентами на вчені ступені в престижних університетах. Питання в тому, чи повернуться?

Дехто повернеться. Якщо ж нормалізується політична обстановка, то повернеться багато людей. А сьогодні — виїжджають. Кожний четвертий шлюб у Палаці одружень у Мінську — з іноземцем або іноземкою.

— Чи можливе входження Білорусі до складу Росії, чи це не більш ніж політичний прийом Лукашенка?

— Російське керівництво пристрасно хоче зробити Білорусь своєю губернією. Хоч би в компенсацію за той негативний імідж, який воно має як наступник режимів, що зневажили інтереси багатьох народів на території Росії. Лукашенко цим користується.

— Ви якось сказали в одному інтерв’ю: «Я зараз до вас приїхав з Радянського Союзу. У нас відновлюються радянські порядки». Що, сьогодні Білорусь — це СРСР в мініатюрі?

— Так, вельми схоже. Відмінність лише в тому, що більшість незаконних діянь влади навіть не прикривається ширмою пристойності.

— Одного разу ви сказали: «Дожити б до краху Лукашенка…» А якщо він висуне себе на четвертий, п’ятий, шостий терміни?

— Крах станеться до ваших припущень...