Україна завжди пам’ятатиме свого Великого Друга...

«Життя — як боротьба» — це формулювання найбільш точне для опису життя Валерії Новодворської. Минулої суботи відома російська публіцистка, письменниця і дисидентка померла від тривалої хвороби. В Інтернеті можна знайти іншу причину — «через критику Путіна та Кремля...» Критикувала баба Лєра — як її ласкаво називають друзі та шанувальники — люто, нещадно, але справедливо. Їй нічого не прощали, та й вона нічого не боялася. Ніколи. За своїх 64 роки Новодворську неодноразово судили за дисидентську діяльність. Валерія Іллівна сиділа у в’язниці, її примусово лікували в психіатричній лікарні.

Валерія Новодворська виступала проти КПРС і СРСР до їхнього краху та розвалу. Після цього вона стала ярим критиком Путіна та захисником України — незалежної, сильної та квітучої. Якщо детально ознайомитися з її творчістю — буквально через день вона писала, говорила, коментувала щось на підтримку українців. Зайдіть на її сторіночку в Facebook і подивіться, скільки коментарів зі словами смутку та вдячності залишили українці, росіяни та білоруси. Пропонуємо нашим читачам невелику добірку коментарів з нагоди відходу Валерії Іллівни.

Прощання з Валерією Новодворською відбудеться в середу в Сахаровському центрі.

***

Петро ПОРОШЕНКО, Президент України:

«Патріотка Росії і друг України, вона ще з моменту вторгнення радянських військ до Чехословаччини жила з гаслом «За нашу й вашу свободу». Вічна їй пам’ять». (president.gov.ua)

***

Лариса ІВШИНА, головний редактор «Дня»:

«Сумно у світі без баби Лєри. Хто в Росії замість неї? Україна втратила великого друга, справжню сестру. Україна любила її як рідну». (Facebook)

***

Яків КРОТОВ, священик:

«Серед дисидентів Новодворська була, як Раневська серед акторів... Пригадав зараз, що коли я їздив на єпархіальний Собор, Лєра окремо передала 200 (чи 300, вже не пам’ятаю) доларів «на майданівців» і страшенно пишалася, коли архієпископ Ігор Ісиченко надіслав їй звичайною поштою листа подяки з розповіддю про ту конкретну людину, на лікування якого ці гроші були передані. Я прізвища, на жаль, не пам’ятаю». (Facebook)

***

Андрій ОКАРА, політолог:

За той час, що я знав про її існування (з 1988), я до неї кілька разів змінював своє ставлення. Безперечна її вписаність у велику історію російської політичної думки / суспільних і революційних рухів.

Народовольці, бомбісти, СР, ДС... Десь вона говорила в інтерв’ю, що в неї предки — литовська (білорусько-литовсько-українсько-польська) шляхта.

И тоді я подумав, що один з її предків — Андрій Курбський. Словом:

1. Царство Вам Небесне! Спочивайте з миром!

2. Вас реально НЕ ВИСТАЧАТИМЕ — особливо в дні російсько-української війни.

3. Смерть В.І. Новодворської — немов пролог до колосальної трагедії. Дуже сподіваюся, що не до відкритої частини окупаційної операції». (Facebook)

***

Євгенія АЛЬБАЦ, головний редактор журналу The New times:

«Вона була категоричною, різкою в оцінках, не знала півтонів. Вона була по-своєму геніальною, відторгала й водночас притягувала до себе дуже різних людей. Вона була єдиною у своєму роді, винятковою, не схожою ні на кого довкола. Вона була й залишиться великим борцем за свободу людини і за щастя своєї недолугої, як вона вважала, Батьківщини». (newtimes.ru)

***

Віктор ШЕНДЕРОВИЧ, публіцист, письменник:

«От ви не знаєте, яка вона була красуня в молодості, Лєра Новодворська! А я бачив її випускну студентську фотографію — в день, коли проводжав у еміграцію Женю Ар’є (вони вчилися разом на медичному).

Ті, хто тортурами в казанській психлікарні перетворив її на напівінваліда, і ті, хто промовчав весь репресивний «совок», стали потім новою російською елітою — і спільно, до кінця її життя, іронічно усміхалися на її адресу. У цій загальній іронічній посмішці брало участь і багато новітніх демократів зі школи real-politik: Лєра, ну що з неї взяти. Екстремістка! А вона, серед усієї цієї двозначної гнилизни багато років залишалася неймовірним еталоном честі. І вражаючої, герценівської сили публіцистом. А її неприйняття зла було воістину шекспірівської сили... Ми ще просто не в змозі зрозуміти, хто жив серед нас і кого ми втратили сьогодні».

***

Юрій МАКАРОВ, журналіст, телеведучий:

«У Росії для цієї жінки не знайшлося іншого визначення, крім «демшиза». Тим часом Валерія Іллівна Новодворська належала до найтверезіших, найрозумніших і найсвітліших — на жаль, нечисленних — публічних людей тієї країни. Якщо вже на те пішло, їх у будь-якій країні не так багато, але зараз і там — особливо. Прояви її безкомпромісно-ригідного ідеалізму не раз змушували пригальмовувати: «Ну ні, ось це, мабуть, занадто», а минав час, і ставало очевидно, що нічого не «занадто». І на Майдані вона, певна річ, була — не сама, а у вигляді відеозвернення, яке привіз до Києва К.Боровий, а також і у вигляді тих матеріалів, які вона публікувала ледве не щодня на підтримку України. Ось як цей останній.

Дасть Бог, її Батьківщина її коли-небудь гідно оцінить. А ми вже оцінили. Спасибі».

***

Лев РУБІНШТЕЙН, поет, публіцист:

«Вона була людиною-епохою.

До неї ставилися, м’яко кажучи, по-різному. Мені доводилося спілкуватися з людьми, які ставляться до неї як до пророка. Мені доводилося бачити й чути тих, хто вважав її мало не особистим своїм ворогом. Хтось вважав її юродивою. Комусь здавалася вона смішною. Але нудною й монотонною її не вважав ніхто. Багатьом здавалося, що вона складалася із самих лише кутів, за які постійно зачіплялися і об які болісно стукалися ті, хто проходив повз. Вона здавалася дуже незручною людиною, якими бувають або дуже масштабні люди, або діти. А в ній і справді була зовсім дитяча душа з її вірою в кінцеву справедливість, у те, що добро в результаті неодмінно перемагає зло.

Ярість і миролюбність, не завжди спокійна прямота й дружність — усе це разом, і все це вона».