Музика епохи палеоліту

Днями в Чернігові відбулося перше публічне виконання музики, в основу якої покладена мелодія, що була створена ще за епохи палеоліту. Її виконали музиканти сьомого військового оркестру штабу Північного оперативного командування.

Розвиток теми почався ще в минулому столітті. Під час розкопок Мезинської стоянки первісної людини (нині Коропський район Чернігівської області), що існувала близько 20 тис. років тому і не має собі рівних у світі, серед інших цікавих знахідок (предметів мистецтва та знарядь праці) були виявлені прикрашені нанесеними вохрою взорами лопатка, стегно, таз, дві нижні щелепи та частина черепа мамонта. Цей цікавий комплект вперше було продемонстровано учасникам археологічного з’їзду, що відбувся в Чернігові 1908 року. Але тривалий час призначення цих шести кісток бентежило розум дослідників. Лише у 70-х київський археолог Сергій Бібіков звернув увагу, що на лопатці помітні сліди ударів. Було встановлено, що по кістках били молоточком із рога північного оленя, який теж було знайдено в розкопках.

Вивчення слідів ударів навело на думку, що кістки могли використовуватися для видобування звуків. Для підтвердження цієї гіпотези залучили експертів: археологів, палеонтологів, палеотрасологів, медиків, фотоаналітиків, мистецтвознавців. Всі вони одностайно дійшли сенсаційного висновку: цей комплекс є єдиним відомим у світі палеолітичним оркестром ударних інструментів. Таким чином Мезинська знахідка поклала початок розвитку нового наукового напрямку — археологічного музикознавства. Крок за кроком велася робота по відтворенню палеолітичної музики. До Київського інституту судових експертиз був запрошений музикант-ударник, який за допомогою «кісточок» пальців руки обережно програв по різних частинах лопатки ударний ритмічний мотив, який було записано на магнітну стрічку. Тоді й розвіялися останні сумніви: були отримані сильні, дзвінки звуки, цілком виразних музикальних тонів або тембрів.

А розгорнутішу програму із здобуття звуків із мезинських музичних кісток вдалося здійснити лише після реставрації та консервації їх у ленінградському Ермітажі. На підготовлених таким чином інструментах колектив музикантів-ударників зіграв ритмічну мелодію, партитура якої була розроблена з урахуванням народної північної ритмічно-танцювальної етнографічної традиції. Таким чином, з великим ступенем вірогідності була відтворена музика, що була «написана» за доби палеоліту. Копітка багаторічна робота завершилася 1980 року, коли відома в колишньому Союзі фірма «Мелодія» випустила платівку з відтворенням звучання прадавнього оркестру.

Нова хвиля інтересу до палеолітичної музики здійнялася вже в нашому столітті. Два роки тому її запис було відцифровано та розміщено на веб-сайті автора цих рядків, а трохи пізніше до цієї теми звернулися й військові музиканти. Осучаснити відтворену чверть століття тому палеомузику допомогло аранжування музиканта сьомого військового оркестру штабу Північного ОК Артема Дворяченка. Він разом із колегами Дмитром Смоляком, Ігорем Якуніним, Русланом Ларіоновим та В’ячеславом Остроухом виконали її на бонгах, ковбелі, клавесі, коробочці, кастаньєтах і тріскачках. Три останні типи інструментів були спеціально виготовлені місцевим майстром Олександром Шльончиком.

За словами Артема Дворяченка, працюючи над аранжуванням, він намагався не просто зберегти оригінальне звучання палеолітичних інструментів, але й створити закінчений музикальний твір, що викликав би до себе інтерес сучасного слухача. Осучаснену прадавню мелодію було вирішено зробити своєрідною візитною карткою оркестру, котрий, до речі, є одним із кращих військових оркестрів України. Таке рішення не було випадковим, адже мелодія, що відтворена колективом, народилася саме на берегах Десни.