Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Сергій РЕБРОВ: «Розділяю титул із партнерами»

30 грудня, 1998 - 00:00

— Сергію де ти проводив відпустку?

— На Мальдівських островах. Природа там, я сказав би, просто
божевільна — тобто краси надзвичайної.

— Відпочиваєш собі й забуваєш про все на світі?

— Не зовсім так. По-перше, заздалегідь обговорюючи, куди
їхати відпочивати, ми вибрали на Мальдівах місце, де є спорткомплекс —
зал, тренажери. Відпочинок — відпочинком, а забувати підтримувати форму
нам аж ніяк не можна. А по-друге, як тут забудеш про все на світі, коли
поряд пливе акула. Шоправда, там вони начебто безпечні, але я про всяк
випадок відразу гріб до берега.

— Отже, обійшлося, ну й хвала Господу. Саме вчасно тепер
поздоровити тебе з наданням найпочеснішого звання «Найкращий гравець України-98».

— Спасибі. Та відразу ж хотів би відзначити, що ділю цей
титул з усіма партнерами, з командою. Рівною мірою багато хто з нас претендував
на це звання.

— І все-таки, як думаєш, передусім за рахунок чого тобі
вдалося вже вдруге стати найсильнішим у країні?

— Я не ставив перед собою таке завдання. Старався в кожному
матчі викладатися на всі сто.

— Який титул для тебе дорожчий — 96-го року чи нинішній?

— Напевне, нинішній, оскільки тоді команда не виступала
так успішно. А тепер усі ми можемо бути задоволеними результатами другої
половини року.

— Який до того ж ти вирішив закінчити одруженням. Хто ж
вона, обраниця серця найкращого футболіста України?

— Люда. Киянка. Студентка. Навчається в... (перепитує в
Людмили. — О.С.) Національній академії управління.

— І як же знайомляться футболісти зі своїми майбутніми
дружинами?

— Та, либонь, узагальнювати тут не можна. Нас із Людою
рік тому познайомили друзі.

— Сергію, запитання авансом — в чому різниця між неодруженим
футболістом і одруженим?

— У відповідальності. Я тепер відповідатиму не лише за
себе, а й за родину. А коли питання в іншому — мовляв, як це може позначитися
на грі, то які ж тут проблеми? Навпаки — очевидний додатковий стимул для
посилення гри.

— Що тобі найбільше запам’яталось у минулому сезоні?

— Багато чого, адже він був дуже насиченим. Окремо, мабуть,
залишився в пам’яті переломний момент нашого виходу у чвертьфінал Ліги
чемпіонів.

— Маєш на увазі, ясна річ, лондонський матч з «Арсеналом»?

— Так. Переломною була сама гра.

— І особливо твій гол на останній хвилині, який подарував
нам усім надію.

— Так, час спливав, а результат на табло залишався вбивчим
для нас — 0:1. Це було більше, ніж несправедливо, адже ми перегравали «Арсенал»...

— А потім була дивовижна передача Белькевича.

— Так, і за часом, і за точністю. Подібне ми відпрацьовуємо
на тренуваннях. Тож коли хтось скаже, що я рвонув у штрафну, випереджаючи
пас, але передчуваючи його, не заперечуватиму.

— А потім зібрав вас Валерій Васильович і...

— І поздоровив передусім із чудовою грою. Сказав, що все
логічно, і що тепер уже точно все в наших руках. Так, потім ми були гранично
зібрані, діяли з максимальною самовіддачею. І Лобановський, очевидно, знав,
що психологічно налаштовувати нас на решту матчів не було особливої потреби
— ми вже вловили кураж переможців.

— У якій ситуації ти дізнався, що суперником «Динамо» у
чвертьфіналі Ліги чемпіонів за жеребкуванням став мадридський «Реал», і
якою була твоя реакція?

— Це сталося на Мальдівах. Інформацію я знайшов в Інтернеті.
Передусім особисто я не хотів, щоб нам дістався якийсь з італійських клубів,
тож на результат жеребкування зреагував нормально.

— А що ти маєш проти італійців?

— Не до душі мені те, що вони часто провокують на полі.

— А з ким ти першим обговорив цю новину?

— З нареченою. А згодом із Ващуком, Косовським і Дмитруліним
— тобто з тими, хто відпочивав разом зі мною. Зійшлися на тому, що шанси
«Динамо» й «Реала» приблизно рівні, і що боятися ми їх повинні не більше,
ніж вони нас.

— А коли порівняти майбутні битви з «Реалом» з весняними
поєдинками того ж етапу з «Ювентусом» — чи знаходиш ти тут для «Динамо»
якісь негативні чи позитивні моменти?

— Загальний негативний момент у тому, що знову «Динамо»,
не маючи після зимової перерви ігрової практики, має зустрітися з суперником,
уже награним у своєму національному чемпіонаті. Хоча особисто я вважаю,
що в «Динамо» підготовчий цикл побудовано таким чином, що ми спроможні
прийти до матчів із «Реалом» у всеозброєнні. Та хіба ми не довели це минулої
весни грою в Туріні, добившись нічиєї? А позитивний момент — надбаний «Динамо»
величезний досвід у матчах такого рівня за останні два роки.

— Де і як ти святкуватимеш Новий рік?

— Вдома, причому вперше з дружиною, адже весілля гулятимемо
на день раніше. Прийдуть друзі — чого ще бажати?

— Якби новорічної ночі ти міг загадати бажання, будучи
впевненим, що воно неодмінно справдиться, яким воно було б?

— Я цілком переконаний у тому, що коли зичиш добра іншим,
краще буде й тобі. Тож я підняв би келих і сказав би: «Добробуту й добра
кожній родині. Поважайте одне одного, ставтеся до інших, як до самого себе,
й успіх не обмине вас».

№251 30.12.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Олександр СЕРДЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ