Про духовний всесвіт «мексиканського Фенікса»

В Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України днями представили перший том однієї з найцікавіших іспаномовних письменниць XVII ст. Хуани Інес де ла Крус (Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2015. — 192 с.). До книжки, переклад якої здійснив Сергій Борщевський, увійшла лірика, твори гумористичного й повчального характеру. Як розповіла автор передмови й приміток, відома дослідниця-літературознавець Тетяна Рязанцева, видання, що пропонує комплексне знайомство з творчою спадщиною мексиканської авторки сестри Хуани, вперше публікується українською мовою.

«Це перший внесок в ознайомлення українського читача з авторкою, чия творчість вважається найцікавішим явищем у літературах Латинської Америки колоніального періоду й одним із найяскравіших спалахів усього пізнього бароко, — прокоментувала «Дню» автор передмови й приміток до книги Тетяна Рязанцева. — На жаль, постать і творчість сестри Хуани Інес де ла Крус для вітчизняного читача — фактично загадка. В Україні ця авторка поки що відома майже винятково латиноамериканістам чи фахівцям з літератури іспанської Золотої доби. Чому її раніше не перекладали? Наразі важко сказати, очевидно, свою роль зіграла надзвичайна змістова та формальна складність її творів. У радянські часи, певно, мав значення ідеологічний фактор (більша частина життя письменниці минула у монастирі, а під кінець вона з досі достеменно невідомих причин зреклася творчості)... Так чи інакше, але перекладач знайшовся лише тепер... Символічно, до речі, що книжка виходить друком саме у рік 500-річного ювілею святої Терези Авільської, небесної покровительки іспаномовних авторів, яка й сама була обдарованою письменницею. Вихід цієї книжки відкриває для українських читачів новий пласт мексиканської літератури (яка у нас, м’яко кажучи, й так не надто широко представлена у перекладах). Разом з тим це відкриває для нас і нову сторінку в літературі складної і трагічної доби бароко, адже творчість сестри Хуани — це один з останніх потужних акордів епохи, до якої належали Луїс де Гонгора, Франсіско де Кеведо, Педро Кальдерон — ціла плеяда всесвітньо відомих іспанських авторів. Вони дали нам блискуче уявлення про побут і ментальність іспаномовного світу тих часів. Але це — тогочасна реальність чоловічими очима. Творчість сестри Хуани — можливість побачити жіночу версію картини доби, зі своїми проблемами, цінностями, прагненнями. І цей жіночий голос розповідає історію непересічної особистості, пов’язану з унікальним куточком світу. Сподіваюся, що поезія «мексиканського Фенікса» швидко знайде шлях до розуму й серця якнайширшого кола українських читачів, бо вона, передовсім, щира».

За словами Тетяни Рязанцевої, перекладати поезію не просто, але в цьому випадку оцінка роботи Сергія Борщевського — найвища. «У книзі вдалося дуже добре передати творчу манеру сестри Хуани, глибину її думки, зміни настроїв, гумор й ущипливість, — говорить дослідниця. — Сергій Юхимович спромігся відтворити неабияку формальну складність її поезії, зберегти в українській версії різноманітні, так би мовити, спецефекти барокового віршування, приміром, захопливу гру сенсів. У цих перекладах сестра Хуана заговорила живою українською мовою, залишившись такою ж освіченою, сміливою, ніжною й іронічною, якою знають її читачі іспаномовного світу. Окремо хотілося б відзначити й те, що у перекладах представлено практично все розмаїття жанрів і форм, якими користувалася поетеса XVII ст. Таким чином ці переклади пропонують не просто яскравий, а стереоскопічний творчий портрет сестри Хуани з урахуванням всіх важливих деталей. Це буде цікаво і літературознавцям, і викладачам, і студентам, і просто допитливим читачам. Важливо, нарешті, що це матиме продовження: в майбутньому український читач познайомиться з драматургічними та філософськими творами мексиканської авторки і зможе скласти повне уявлення про духовний всесвіт цієї незвичайної жінки».