Секрети знаменитих облич

Коли ми відтворюємо у пам’яті уславлених українських гетьманів — Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Петра Дорошенка, впливових козацьких полковників, сотників, їхніх дружин, близьких та рідних, який візуальний образ виникає перед очима? Як ми уявляємо риси обличчя, стиль одягу, манеру поводитися, взагалі характер цих людей?

Крім літературних описів їхньої зовнішності, більшою або меншою мірою цікавих та вправних (у разі, якщо такі описи збереглися), єдиний шлях віднайти достовірну відповідь на таке запитання — це ретельно вивчати портрети названих історичних діячів. Цих портретів може бути кілька десятків або й лічені одиниці, часом дуже важкою справою є дослідження їхньої автентичності, відповідності «оригіналу», авторства, походження, мандрівки музеями чи приватними колекціями впродовж століть. Але це єдиний шлях до істини. Причому пошук істини в цьому разі є справді захопливим: «двобій» різних версій, гіпотез, достовірних або сумнівних фактів... Зрештою, чиє ж обличчя постає перед нами на портреті?

КНИЖКА, ЯКУ ЧИТАЄШ ЯК ДЕТЕКТИВ

Саме про це — нова монографія історика Ольги Ковалевської «Таємниці козацьких портретів» (щира подяка очільниці видавництва «Кліо» Вірі Соловйовій). Окреслюючи предмет незвичайного дослідження, авторка пише: «Ви навіть собі не уявляєте, які карколомні події розгорталися свого часу за лаштунками написання того чи іншого портрета, появи тієї чи іншої гравюри. Спроба розв’язати один заплутаний вузол неодмінно тягне за собою цілу низку бічних сюжетів, виявляє цілком несподівані зв’язки між подіями та людьми. Ще більш захопливим стає дослідження, коли вивчаєш не одне зображення, яке випадково тобі трапилося, а десятки й навіть сотні зображень зі схожими підписами, однак відмінними образами». Книжка пані Ольги, шанованої дослідниці, кандидата історичних наук, направду читається як детектив.

За браком місця зупинимося на портретах лише трьох найбільш відомих українцям історичних постатей: Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Петра Дорошенка (а в книжці зацікавлений читач знайде й розділи про Івана Гонту, Івана  Самойловича, Івана та Анастасію Скоропадських, Данила Апостола, Кирила Розумовського, жінок козацьких старшин й таємниці їхніх портретів!).

ОБРАЗ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Авторка пише: «Яка б велика за обсягом не була загальна іконографія Хмельницького, типологічно вона  походить від трьох основних портретів, схожих між собою в передачі головних характеристик гетьмана. Це гравюра Вільгельма Гондіуса (фламандський живописець. — І.С.) за прижиттєвим малюнком Абрахама ван Вестерфельда; портрет із колишнього палацу Жевуських у Підгірцях, переданий у 1940-х роках до музею в Тарнуві; а також малюнок із літопису Самійла Величка 1720 р. Усі вони зображують чоловіка більш ніж середнього зросту, рішучого, зосередженого, з відкритим поглядом, що міг протистояти і польській магнатерії, і татарським ханам, і козацькій та селянській масі, яку гетьман вмів тримати у покорі. Дуже скромний в побуті, він не був такий уже стриманий, виявляючи свій темперамент. Саме ці риси зовнішності та характеру Хмельницького намагалися передати в портретах ті митці, які не наслідували попередників, а прагнули створити власне бачення образу гетьмана».

ОБРАЗ ІВАНА МАЗЕПИ

Пані Ольга зізнається, що ретельним дослідженням Мазепиних портретів, відомих і не дуже, вона присвятила не один рік життя. Ключові запитання тут такі: 1. Чому Мазепа такий різний — на полотнах, гравюрах, на 10-гривневій банкноті? 2. Де шукати його справжній портрет?

Ольга Ковалевська абсолютно слушно нагадує, що 1708 року Петро І наказав знищити всі портрети Мазепи, гравюри з його зображенням, герби гетьмана на церковних спорудах. «Зрозуміло, спочатку знищили все, що було в публічному просторі, тому до наших часів не дійшло жодного автентичного парадного портрета Мазепи», — пише пані Ольга. І все ж таки є портрети (це диво!), які можна визнати більш або менш достовірними. Це: портрет німецького гравера Мартіна Бернігерота (1706 рік, прижиттєвий); портрет із зібрання Володимира Бутовича (нині — в Національному музеї історії України); зображення Мазепи, розміщене в «Літописі» Величка 1720 р.; нарешті, портрет, що зберігається у Дніпровському художньому музеї. Звісно, попереду ще тривалі дискусії, дослідження, зіткнення думок, але цікаво, що кілька років тому на підставі названих зображень учені Ю. Шатайло та А. Переїденко здійснили комп’ютерну реконструкцію образу Мазепи. Охочі можуть знайти її на сторінках книжки.

ОБРАЗ ПЕТРА ДОРОШЕНКА

Дуже коротко: «Поки не виявлено жодного опису зовнішності цього гетьмана». І «не всі дослідники апріорі погоджуються визнати достовірним  портрет, який виконав Йоганн Мартін Лерх (австрійський живописець, створив найбільш відомий образ Дорошенка. — І.С.). А інші портрети, котрих дуже мало, викликають ще більше сумнівів. Отже, питання, питання, питання...

Але Ольга Ковалевська, книжка якої розрахована на широке коло читачів, а не лише на фахівців, написала монографію, цінність якої — саме в точно поставлених питаннях. Ця праця звернена до небайдужих і допитливих людей, які знають, що свіжа думка, нестандартна ідея, цікавий, хоч і маловідомий факт дають потужний поштовх для інтелектуальних пошуків.