«Вулиця з двостороннім рухом»

Видавництва сьогодні перекладають художню літературу та нон-фікшн українською мовою, ми почали представляти себе на європейських книжкових ярмарках. Але які перспективи в українського твору бути перекладеним для іноземного читача? Про це говорили під час дискусії «Український переклад: вулиця з двостороннім рухом». Приводом для обговорення цієї теми став старт конкурсу «Художній переклад» від програми «Креативна Європа», яка разом з Українським інститутом книги і запросила експертів на дискусію.

«СЬОГОДНІ ПОТРІБНО СТУКАТИ В УСІ ДВЕРІ Й ПРОПОНУВАТИ СВІЙ ПРОДУКТ»

Цьогоріч Україна відкрила стенд на Лондонському книжковому ярмарку та Болонському ярмарку літератури для дітей. А це масштабні бізнес-події книговидавничого світу, платформи для обговорень, купівлі прав та презентації вітчизняних книжок. Однак, за словами експертів, ініціатива бути перекладеним стоїть радше за письменником, а не за видавництвом, тому український книговидавничий ринок має бути більш рухомим та ініціативним. Добре продається за кордон дитяча література — до прикладу, «Снігова королева» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Хоч нині, як зазначив поет, менеджер з міжнародних зв’язків видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Тарас Малкович, у дитячій літературі продається ілюстрація. Та й світова тенденція іде до спрощення як малюнку, так і самого тексту. З дорослою літературою складніше: утім, якщо вона здобула нагороду чи її екранізували, то має більше шансів для перекладу.

Підприємець, співвласник видавництва «Наш формат» Антон МАРТИНОВ зазначив, що видавництво книжок — це насамперед ринок, і виставки потрібні, щоб побачити, як він працює. Сьогодні потрібно стукати в усі двері й пропонувати свій продукт, а не повторювати, що держава повинна все робити. «Видавництву «Наш формат» зараз легше, ми переважно купуємо, адже спеціалізуємося на нон-фікшн літературі, чого поки немає в Україні, — поділився Антон Мартинов. — Нон-фікшн — це досвід, такий собі дайджест знань. І такий досвід, який є в нас, але немає на Заході, дуже складно знайти. Тому ми вирішили спочатку навчити українських авторів, як писати і про що, і тоді пропонувати цей продукт за кордон».

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ В УКРАЇНСЬКОЇ КНИЖКИ ЗА КОРДОНОМ?

Водночас фахівці поступово уже рухаються в позитивному напрямку. Богдана НЕБОРАК, менеджерка програми підтримки перекладівУкраїнського інституту книги, стверджує: «Хоч я і менеджерка такої програми, але її поки що не існує. Щоби вона запрацювала, ми створюємо нормативну базу, положення про програму, працюємо з партнерами і пояснюємо, навіщо це потрібно. Сподіваємося уже на цьогорічному Франкфуртському ярмарку анонсувати старт цієї програми і в січні розпочати прийом заявок. Так ми зможемо показати, що до того переклади були доволі спорадичними, проте нині ми можемо підтримувати їх системно, покривати значну частину витрат для видавця і полегшувати публікацію книжки».

На запитання, чи можливо створити такий продукт, який можна було б «безперешкодно» продати на західний ринок, Богдана Неборак відповіла: «Мені не хочеться говорити словами «створити продукт, що зайде на Заході». Література, все ж, — то є мистецтво. Часто ми говоримо, що в тренді мотиваційна література. А я вважаю, що гарні перспективи у поезії. Наприклад, минулого року «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видала «Антологію молодої української поезії», і всі казали, яка вона різна та цікава. Я думаю, що справа за належним контентом. Якщо українські письменники пишуть хороші романи, то вони перекладаються. Ми повинні писати цікаво й актуально і стежити за трендами премій».

Усе ж переклад в Україні — це вулиця з двостороннім рухом. В один бік ми рухаємося швидше, тому можемо зараз насолоджуватись творами зарубіжних авторів. А щоб представляти Україну хорошими книжками в Європі, треба ще багато працювати як видавцям, так і авторам.