Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, британський філософ, політичний економіст XIX століття

Фронтера. Світязь. Волинь

10 жовтня, 2019 - 22:08

Минулими вихідними у Луцьку відбувся Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера». Протягом останніх років у різних куточках країни з’явилося чимало подібних ініціатив і заходів, але про масштабний фестиваль у Луцьку хочеться сказати окремо.

Бо вже не вперше в цьому місті організовують літературний форум, і попередні дві едиції були вдалими, та цьогоріч «Фронтера» стрибнула вище власної голови і таким чином подала заявку на подію всеукраїнського рівня. Річ у тім, що на фестиваль запросили кілька десятків відомих письменників, програму було поділено на три сцени: основну, підліткову і дитячу; 65 волонтерів опікувалися організацією всіх заходів. Оргкомітет потрудився на славу: кожна з презентацій збирала аншлаги і повні зали (врахуйте, що вхід на фестиваль – платний!). Польський поет Мачей Роберт, який вперше побував на такому «регіональному» фестивалі в Україні, не приховував захвату: у Польщі такі натовпи людей, які приходять слухати вірші й літературні дискусії, уявити просто неможливо!

Саме тому мені здається, що «Фронтера» переросла регіональний рівень і може стати подією, яка збирає не тільки лучан і жителів сусідніх міст. На фестиваль з такою багатою й насиченою програмою могли б приїздити і мешканці інших регіонів України, а відтак «Фронтера» могла б стати ще одним притягальним туристичним магнітом Волині. Адже поїздка на такий захід, крім суто літературного наповнення, дозволила б відвідувачам відкрити для себе Луцьк, а принагідно й усю Волинь.

Скажімо, автор цих рядків неодноразово бував у різних закапелках історичної Волині, але цьогоріч вирішив продовжити знайомство з регіоном. Першим на мапі моєї мандрівки було Колодяжне біля Ковеля, де в садибі Косачів розташувався музей Лесі Українки (щоправда, мене більше цікавив інший житель цього обійстя – Лесин племінник Юрій Косач, який описав своє тамтешнє дитинство в блискучому романі «Сузір’я лебедя»).

Та не тільки літературою єдиною. Після Колодяжного дорога повела до Шацького національного парку, бо я здавна мріяв про риболовлю на Світязі. Якщо влітку береги цього озера всіяні відпочивальники, а в голові аж гудить від поганої музики й криків, то жовтень – ідеальний час, щоб насолодитися спокоєм наодинці з природою. До речі, слід віддати належне місцевим підприємцям – з року в рік якість послуг зростає, а рівень туристичного сервісу скоро дотягуватиме до польського. Вперше на Світязі я був вісім років тому, тож маю з чим порівняти – прогрес очевидний.

Дорога додому провадила через «південну Волинь». Раніше я собі думав: як можна говорити про південну чи північну частини такого маленького регіону, яка різниця між ними? Але різниця величезна: південні волинські шахтарські й промислові містечка – це наче інший світ у порівнянні з тихим і переважно захованим серед лісів та боліт життям північних сіл. Прекрасна, магічна природа, камерний Луцьк і затишність маленьких волинських містечок, старовинні монастирі й гостинні, прості, приязні місцеві люди – на Волині вам точно сподобається. А як привід приїхати можете використати «Фронтеру» - наступний фестиваль відбудеться у перші вихідні жовтня 2020 року.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ