Життя без совісті і честі — все одно що земля, позбавлена сили тяжіння
Наґіб Махфуз, єгипетський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури

Що привезти з Форуму, окрім книжок?

24 вересня, 2017 - 12:19

Форум видавців у Львові закінчився, але ще кілька тижнів інформаційний простір житиме ним. У соцмережах повсякчас натикаєшся на фотографії придбаних друзями на Форумі книжок (згодом на відгуки-враження від них), на фотографії друзів і знайомих з письменниками, фотографії з форумних подій, де ці ж друзі зосереджено або схвильовано, або з усмішкою слухають, дивляться і обговорюють важливі теми. У залі як глядачі, чи на сцені як учасники. Всі підбивають підсумки: видавці, організаторі, учасники, автори, гості, відвідувачі. Пишуть статті, блоги, репортажі. Діляться фотографіями і враженнями. Говорять і про мінуси, без яких не обходяться події такого масштабу, і про цьогорічні плюси – більш прискіпливий відбір подій до програми, а відтак і менша їхня кількість, поява фуд-корту, тематичні кластери тощо. У ЗМІ виходять інтерв’ю. У книгарнях з’являються новинки, видані під Форум.

А що ж мій Форум? Цього року я не намагалася встигнути усюди і побачити все і всіх. Це позбавило мене мого щорічного «форумного стресу» і біганини.  Також цього року я не накуповувала собі книжок, обравши лише кілька, які складно купити у Києві. Натомість мала нагоду добре роздивитися і погортати новинки, скласти собі уявний віш-ліст, за яким робитиму покупки найближчим часом.

За моїми спостереженнями, чимало моїх друзів і знайомих теж все менше купують книжок на Форумі. Книжковий ярмарок в Палаці мистецтв лишається важливою складовою події, але, на щастя, не основною. Все більше людей приїжджають у Львів, щоб побувати на літературних і видавничих подіях, зустріти і послухати цікавих людей, взяти участь у дискусіях. Купівля книжок – як приємний бонус, якщо є час пробігтися між ятками, бо ж графік подій щільний і насичений. Приємно, що деякі видавці роблять на Форумі знижки на свої книжки. Неприємно, що інші – навпаки підвищують ціни. Наївно думати, що читачі, які цікавляться книжками, не помітять різницю. Націнка наче й невелика, але ж «осадочок лишається».

Загалом, цього року мені вдалося краще відчути Форум і скласти для себе символічний список того, що можна «привезти» зі Львова, окрім книжок. Наголошую, це дуже суб’єктивні нотатки, які можуть не збігатися з вашими враженнями від Форуму. Я не ставила собі за мету згадати всі важливі події (їх згадали вже до мене і не один раз), а лише поділитися своїми відчуттями.

  1. Бажання отримувати нові знання (самоосвіта нон-стоп)

Цьогорічний Форум особисто для мене став подією, що надихає на самоосвіту. Це і про те, як видавництва і учасники форуму продумували свої події, як розширювали межі, збагачували контекст. І про теми, обрані для форумних подій. Це і про вдалу, на мій погляд, цьогорічну ідею тематичних кластерів (це реінкарнація чи краще сказати еволюція торішніх «тематичних форумів»). Кожен кластер мав свого куратора і конкретне тематичне спрямування. Були такі кластери, як: «Філософія», «Стиль життя», «Здоров’я», «Українська візуальна книга», «Мови та переклади», «Бізнес, економіка», «Історія», «Права людини», «Свобода слова», «Кулінарія», «Жінка в темі», «Креативні індустрії + Урбаністика» та «Освіта». Не всі вони були однаково успішними, не всі події були добре продуманими, не всі куратори, очевидно, до кінця пропрацювали тематичне наповнення свого кластеру та його зв'язок із загальною темою Форуму «Точка творення». Тим не менш, такий формат мені сподобався: легше орієнтуватися у сотнях подій, спираючись на свої вподобання та зацікавлення.

Чи не найбагатшим на події був кластер «Освіта». 45 подій відбувалися в щойно відкритому на території Українського католицького університету сучасному і надзвичайно стильному Центрі Митрополита Андрея Шептицького. Це цікаві дискусії про закордонні досвіди в освіті, про нові знання для педагогів, про партнерство вчителів-учнів, про роль батьків у навчанні тощо.

Коли я говорю про бажання отримувати нові знання, яке загострив Форум видавців, то мені йдеться не лише про тематичні освітні заходи, не лише про книжки нон-фікшн (але і про них теж, про бум на ці книжки в Україні в останні роки, про появу українських авторів нон-фікшну, про появу першої української премії для авторів таких книжок), а й загалом про всі ті нові знання, нову інформацію, поживу для роздумів, «дороговкази» для пошуків, які пропонує програма Форуму. Це і літературні читання, і зустрічі з іноземними авторами, і з перекладачами, і дискусії на непрості теми тощо.

 Це, наприклад, презентація новинки з «Бібліотеки газети «День» історичної книжки «Корона або спадщина Королівства Руського». Це і презентація трьох книжок легенди польського художнього репортажу Ганни Кралль, що об’єднані темами ґетто й митарств польських євреїв під час Другої світової і в українському перекладі побачили світ під однією обкладинкою і назвою – «Раніше за Господа Бога» («Темпора»). Це і читання Маріанною Кіяновською поезії з нової книжки «Бабин Яр. Голосами» у Театрі Леся Курбаса. І зустріч зі знаменитим мистецтвознавцем Дмитром Горбачовим, що була присвячена його новому виданню — «Авангард. Українські художники першої третини ХХ століття». Та багато інших подій, які безперечно збагачують знання про цей світ.

І ось цю цікавість, яка у Львові матеріалізувалася у покресленій олівцем форумній програмці, хочеться привезти зі Львова додому. Цікавитися, шукати, слухати, вчитися, дізнаватися і отримувати задоволення від нових знань і розширення внутрішніх горизонтів.

  1. Бажання копати глибше і дивитися ширше

Це бажання, власне, випливає з попереднього пункту.  Цьому сприяло і те, як багато видавництв творчо підійшли до презентацій своїх книжок, провівши їх у форматі цікавих дискусії чи публічних інтерв’ю, розширивши контекст, надавши об’єму бекграунду видання, розповівши історію, в якій книжка – лише один з важливих елементів.

 Наприклад, до Форуму у видавництві «Човен», яке спеціалізується на репортажній та документальній літературі, вийшла книжка Карла-Маркуса Ґауса «Собакоїди та інші люди» про ромські поселення у східній Словаччині. Її презентація відбулася у формі дискусії «Ви на нас дивитесь, але не бачите». Чому ми ігноруємо ромів?» за участі дослідниці ромської національної меншини в Україні Наталії Зіневич, ромського активіста Івана Коржова та перекладачки книжки Люби-Параскевії Стринадюк. І одразу хочеться прочитати книжку. Але не лише. Ще хочеться дізнатися більше про ромів в Україні, поспілкуватися, обговорити.

Або презентація українського перекладу книжки відомого британського юриста-міжнародника Філіпа Сендса «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова» («Видавництво Старого Лева»), у якій автор розповідає історію двох видатних юристів Херша Лаутерпахта і Рафала Лемкіна, які свого часу навчалися у Львові, а згодом прославилися тим, що  першими запровадили в міжнародному праві такі поняття, як «права людини», «геноцид», «злочин проти людяності». Але починає він цю розповідь з особистої історії – його дід був родом зі Львова.

Або, наприклад, презентація книжки художніх репортажів Єлізавети Гочарової «Десь поруч війна» (видавництво «Темпора»). Єлізавета живе в Бахмуті, тобто там, де «десь поруч війна». На презентації вона розповідає безліч цікавих історій, про те, як все починалося в її місті, розповідає про знайомих волонтерів, про мешканців свого міста, про переселенців. Розповідає різні історії – смішні і сумні, але такі, що змушують вкотре задуматися, що не все так однозначно, як часом здається. І одразу хочеться дізнатися більше, копнути глибше, не обмежуватися лише новинами у ЗМІ.

Або презентація книжки відомо польського репортажиста Вітольда Шабловського «Кулемети і вишні. Історії про добрих людей з Волині» («Видавництво Старого Лева»), в якій він описав свої пошуки на Волині та у Польщі свідків Волинської трагедії 1943-го року. Йдеться про людяність, для якої немає жодних перешкод. Йдеться про історію. Про людей.

Або презентація книги Оксани Кісь «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти» (Інститут народознавства НАН України).

Або…

У цьому пункті можна ще багато чого перерахувати. Кожен може сміливо додати ті події і книжки, лекції і презентації, дискусії і читання, які саме його/її надихнули дізнатися більше про певні події, явища, людей, епохи тощо.

  1. Багато спілкування з дуже різними людьми

Форум – це місце зустрічей. Кумедно, але інколи на Форумі бачиш своїх друзів-киян, з якими в Києві не можеш знайти часу перетнутися десь на каву. Тут ти зустрічається з друзями, знайомим, знайомими знайомих. Ти зустрічається з літераторами, перекладачами, ілюстраторами, видавцями. Ти знайомишся з новими людьми, слухаєш людей. Ти легко вливаєшся в нові для себе компанії, п’єш каву чи вино з людьми, з якими щойно познайомився. Дискутуєш з ними, обговорюєш літературні новинки та загалом різні цікаві теми. Ти дізнаєшся нове, надихаєшся, знаходиш друзів та однодумців. Або не однодумців, але тоді гарантовано маєш цікаві дискусії. У цьому вирі розмов, зустрічей, дискусій приходять нові ідеї, вигадуються нові проекти, зароджуються нові сюжети. Це надихає. І, можливо, ти теж когось надихаєш. Такий собі взаємний обмін натхненням і цікавістю не лише до літератури, а й до життя. Під час Форуму виникає такий особливий стан, коли ти відкритий до спілкування, до знайомства, до нових людей і зустрічей. Часом хочеться вхопити цей особливий стан і забрати з собою додому. Знадобиться.

  1. Усвідомлення, що культурні події повинні і можуть бути крутими

На щастя, літературні події – це вже давно не просто паркетні презентації книжок. Сергій Жадан, який збирає повний Оперний у Львові. Маріанна Кіяновська, яка читає свою поезію з нової збірки «Бабин Яр. Голоси» у супроводі  акторів Театру Леся Курбаса (і тут знову ж таки, поезія, як не лише резонує з якимись особистими емоціями та відчуттями слухача, це ще й поезія, яка надихає глибше зацікавитися темою Бабиного Яру через людські історії, перечитати і переосмислити, чи навіть відкрити її для себе). Вже традиційна Ніч поезії та музики non-stop. І багато чого іншого.

Знати, що літературні події можуть бути і такими. Цінувати свій час і не досиджувати до кінця, якщо котрась з презентацій особисто тобі стає нецікавою, затягнутою, нудною. Обирати і насолоджуватися.

  1. Пробувати нове

Форумні події дають можливість відкрити нові для себе імена в літературі, нові жанри та напрямки. Якщо ви любите художню літературу, то тут є велика спокуса (і вона виправдана) купити чи хоча б поцікавитися книжками нон-фікшн. Купити собі книжку на історичну тематику чи наукову, художні репортажі чи есе. Якщо ви надаєте перевагу перекладним авторам, то Форум надихає відкрити для себе новинки українських авторів.  Якщо ви консервативні батьки, які купують дітям класику, то тут можна познайомитися з цікавими і небанальними книжками для малечі та навіть поспілкуватися з авторами. Форум надихає спробувати щось нове. Тим паче, ваші сумніви будуть розвіювати не консультант у книгарні, а самі автори, перекладачі та ілюстратори. Не фанат поезії? Сходіть на Ніч поезії і музики. Вважаєте комікси легковажним чтивом? Сходіть на презентацію першої в Україні збірки комікс-поезії «Com-Po» від Ґете-Інституту і видавництва «Смолоскип». Не любите товсті книжки? Сходіть на презентацію Філіпа Сендса і ви навряд чи повернетеся додому без його книжки «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Варіантів безліч. Варто лише спробувати.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments