Російської науки майже не видно
Що зараз відбувається з наукою в Росії? І чи відбувається взагалі що-небудь? Питання, як то кажуть, цікаве...
Перш за все, російська наука переживає кризу, властиву всій світовій науці. Вона пов'язана насамперед з інформаційною революцією другої половини XX століття, що особливо прискорилася в 1980 роки з проникненням комп'ютерів та інших інформаційних технологій у повсякденне життя. Тепер всю суму інформації з досліджуваної проблеми не в змозі освоїти ні індивідуальний вчений, ні цілий науковий колектив. І ця обставина широко відкриває двері в науку чиновництву, особливо в умовах російського жорсткого авторитарного режиму, і призводить до її прискореної і посиленої бюрократизації.
За радянських часів локомотивом науки був військово-промисловий комплекс. При цьому радянські вчені винаходили не більше 1-2% наявних у світі новітніх технологій, переважно військового або подвійного призначення. Після краху СРСР ВПК досить ґрунтовно деградував і навряд чи здатний відродитися. Але за радянських часів саме ВПК був головним локомотивом науково-технічного прогресу. Для військових цілей винаходили або викрадалися у потенційних супротивників новітні технології та винаходи. А коли на короткий час після розпаду Радянського Союзу потенційного супротивника не стало, фундаментальна наука втратила мотивацію до розвитку і втратила позиції навіть у тих небагатьох областях, де за радянських часів вона дійсно була на світовому рівні.
Коли в 2000 роки Америка відродилася як головний потенційний противник і ВПК спробували підняти з колін, виявилося, що технологічно він деградував практично незворотньо. Тому всі спроби відродити фундаментальну науку в Росії звелися до банальної імітації бурхливої діяльності і до настільки ж банального розпилу казенних грошей. А вся наукова молодь у Росії, яка має справжні здібності, давно вже або пішла в бізнес, або вирушила у пошуках наукової кар'єри на Захід.
Думаю, що навіть на не дуже високому пізньорадянському рівні фундаментальні природничо-наукові дослідження в Росії вже не відродити. І нинішня криза Російської академії наук, і намір уряду фактично її ліквідувати пов'язаний саме з цією обставиною. Влада вже не дуже вірить у російську науку і більше покладається на використання радянського надбання і здатності розвідки добути необхідні стратегічні технології за кордоном. Тому і престиж російських академіків у власній країні зараз - нижче плінтуса. Тим більше що добре відомо: у РАН багато людей, які до науки жодного стосунку не мають, а отримали свої звання або за високі посади, або, якщо йдеться про великих бізнесменів, просто купили собі звання академіка. Як видається, Путін віддасть перевагу вкладати у спецслужби, а не в науку, в надії, що все, що потрібно, зокрема у науковій сфері, вони дістануть.
З гуманітарними науками ситуація в Росії ще гірша, ніж із природними. Практично вони перетворилися на придаток державної пропаганди, і пошук наукової істини тут державу якщо й хвилює, то швидше у негативному сенсі. Вона активно бореться з тією історичною істиною, яка її не влаштовує і заважає проводити нинішню експансіоністську політику. Практично історична наука, так само як і соціологія, і філософія, перебуває у стані, що не дуже відрізняється від того, в якому ці науки перебували за радянських часів. А на філологію і мистецтвознавство надзвичайно тисне естетична цензура, що з подачі Російської православної церкви стає все більше і більше всеосяжною. В результаті гуманітарні науки в Росії гранично атомізувались і наукові співтовариства розпалися на багато дрібних груп, які практично не спілкуються одна з одною, навіть якщо займаються одними і тими ж або схожими темами.
Якщо ж взяти російську систему вищої освіти, яка, зокрема, повинна поставляти наукові кадри, то вона тепер настільки забюрократизована, що якість освіти впала до останньої межі. Викладачі більше зайняті підготовкою різних форм звітності, а також публікацією статей у зарубіжних журналах (це від них вимагають в наказовому порядку, і від цих публікацій прямо залежить їхня зарплата), ніж власне процесом викладання. В результаті рівень підготовки студентів падає, а можливість поповнення науки молодими кадрами йде до нуля. Не кажучи вже про те, що найбільш перспективні студенти вважають за краще йти в бізнес чи на держслужбу.
Подібна криза науки, особливо гуманітарної, - явище не тільки російське, а й всесвітнє. В епоху постмодерну більш зрозуміло стає, що наукове знання - це не панацея від усіх бід цивілізації. Відносність наукового знання тепер виявляється ще виразніше, ніж раніше, і багато постулатів навіть природничих наук, що перш здавалися непорушними, нині все більше ставляться під сумнів. Фундаментальну науку в світі все менше фінансують, спираючись на прикладні дослідження. А їх найчастіше фінансують великі корпорації.
Ймовірно, якоїсь миті розвиток світової економіки зайде в глухий кут, коли відсутність прогресу в фундаментальних природничо-наукових дослідженнях буде стримувати прогрес технологій, а разом з ним - підйом рівня життя населення розвинених країн. І тоді держави знову змушені будуть звернутися до фундаментальної науки. Однак скільки для цього потрібно часу, ніхто не знає.
У Росії ж становище ускладнюється тим, що всі великі корпорації виявляються тісно пов'язаними з державою. Тому розраховувати на незалежні джерела фінансування науки не доводиться. Російській же державі наука зараз не потрібна, а в гуманітарній сфері навіть шкідлива, оскільки заважає дурити населення.
Єдина сфера, яка тут цікавить Кремль, це розвиток політтехнологій, так як вони допомагають тримати країну під контролем і впливати на інші країни. Що ж стосується природничо-наукових фундаментальних досліджень, то російська влада не заперечувала б проти їхнього розвитку як з міркувань міжнародного престижу, так і внаслідок можливості розвитку в майбутньому нових технологій. Однак значні додаткові кошти вкладати ні в науку, ні в освіту (за винятком коштів на «патріотичне виховання») у Кремлі не хочуть. Грошей у казні й так не вистачає. Лише Крим, Донбас і Сирія скільки коштують! Так що перспектив розвитку російської науки, яка сьогодні займає маргінальне становище у світі, найближчим часом я не бачу. Чудес не буває!
