Нема свободи людини без свободи народу. І немає свободи народу без свободи людини.
Ярослав Стецько, український політичний діяч, один із керівників ОУН

Чи розрубає Трамп близькосхідний гордіїв вузол

4 січня, 2020 - 15:52

Вбивство за допомогою ракет з американських безпілотників командувача спеціальними підрозділами «Аль-Кудс» іранського Корпусу вартових ісламської революції генерала Касема Сулеймані, мабуть знаменує собою принципово новий етап військово-дипломатичного протистояння на Близькому і Середньому Сході взагалі і протистояння США і Ірану зокрема. Разом з Сулеймані загинув і Абу Махді аль-Мухандіс, заступник командувача Силами народної мобілізації, збройного шиїтського угруповання Іраку, підтримуваної Іраном, і ще 10 командирів Сил народної мобілізації і офіцерів КВІР. Це для американців стало приємним бонусом, але головною метою атаки, безсумнівно, був Сулеймані. Деякі оглядачі вже назвали вбивство іранського генерала фактичним оголошенням Америкою війни Ірану. Особливої ​​пікантності додає те, що ракетний удар було завдано по міжнародному аеропорту після того, як літак з Сулеймані на борту, який прибув з Лівану або з Сирії, приземлився в Багдаді. Ракети впали якраз в той момент, коли аль-Мухандіс зі свитою зустрічав на злітній смузі аеропорту Сулеймані і іранську делегацію. Перепало і іракським військовослужбовцям, які стояли в оточенні. 12 іракських солдатів були поранені. Спробуємо розібратися, чому Дональд Трамп віддав наказ про ліквідацію Сулеймані, прекрасно усвідомлюючи, наскільки провокаційною буде ця акція як по відношенню до Ірану, так і по відношенню до нинішнього уряду Іраку.

Все почалося з того, що підрозділи «Хезболли», які базуються в Іраку, 28 грудня обстріляли військову базу США в іракському Кіркуку. При обстрілі загинув один цивільний американець - підрядник Пентагону. Відповідь не змусила себе чекати. 29 грудня Авіація США розбомбила об'єкти «Хезболли» в Іраку і Сирії, знищивши 25 бойовиків і не попередивши про акцію відплати а ні російське командування в Дамаску, а ні уряд в Багдаді. Після цього було оголошено, що США буде без попередження наносити удари по своїм супротивникам в регіоні. Тегеран негайно завдав удару у відповідь. 30 грудня бійці шиїтських проіранських збройних формувань, в тому числі і Сил народної мобілізації, хоча і без зброї, влаштували демонстрацію в Багдаді і, при потуранні збройної іракської охорони, пробралися на територію американського посольства і розгромили одну з підсобних будівель посольського комплексу. Перед Трампом виразно замаячила примара захоплення американського посольства разом із заручниками в Тегерані. Свого часу це призвело до поразки Джиммі Картера на виборах 1980 року. Якби щось подібне сталося зараз в Багдаді, Трамп міг би сміливо оголосити про відмову повторно балотуватися в президенти. Втрату Іраку і нове захоплення заручників американські виборці йому б не пробачили. Тому Трамп вибрав просту, але дуже дієву відповідь, яка повинна ясно дати зрозуміти Тегерану, що той перейшов «червону лінію», і тепер помилування не буде. «Червона лінія» - це спроба Ірану повністю витіснити США з Іраку і встановити своє переважне панування в цій країні. Міністр оборони США Марк Еспер заявив, що «умови гри змінилися», і тепер на будь-які акти насильства з боку проіранських угруповань буде даватися озброєна відповідь.

Слід розуміти, ким був Сулеймані. Майже чверть століття він очолював сили спеціальних операцій КВІР, які займалися підривною діяльністю за кордоном і створенням там проіранських збройних формувань. Він це називав «попереджувальною обороною». Мовляв, якщо створити ворогам Ірану серйозні проблеми в тому ж Іраку, Палестині, Лівані або Лівії, Саудівській Аравії чи Ємені, вони будуть змушені відволікати сили і засоби на їх рішення, а тому у них не залишиться сил для нападу на Іран. На зовнішню політику Ірану Сулеймані впливав так, як впливав тільки верховний аятола і вищий керівник Ірану Алі Хаменеї. У 2015 році він в Москві вів переговори з Володимиром Путіним про вторгнення російських військ до Сирії, за якими було здійснене введення туди іранських військ. Сулеймані фактично керував діями всіх іранських військ в Сирії та Іраку. Він був, безумовно, не тільки самим політично впливовим з усіх іранських генералів, а й одним з наймогутніших політиків Ірану, чиє значення можна порівняти зі значенням верховного аятоли, президента і прем'єр-міністра. Тому ліквідація генерала дає сигнал керівництву Ірану - для американців в його рядах більше немає недоторканних. Безпілотники і спецназ США тепер можуть при необхідності знищити будь-кого з перших осіб Іранського держави. Загибель Сулеймані є дуже серйозним ударом по Ірану. Значну частину інформації, в тому числі про заплановані нові підривні акції, мав тільки він. І жоден з його наступників ще довго не матиме того впливу на керівництво Ірану, який мав загиблий генерал.

Ліквідація Сулеймані сталася на тлі нескінченних вже кілька місяців масових протестів в Ірані. Демонстранти, яких не вдалося розігнати за допомогою вогнепальної зброї, з десятками і сотнями вбитих і поранених, протестують проти іранського засилля в країні і присутності на іракській території збройних проіранських формувань і іранських військ. При цьому переважають серед протестуючих шиїти. У цих умовах загибель Сулеймані викликала в Іраку загальний тріумф. І взагалі його смерть ніде в світі не викликала засмучення, за винятком Ірану та Росії. Глава російського МЗС Сергій Лавров вже назвав дії США протиправними, Путін поскаржився, що американська акція «може серйозно загострити ситуацію в регіоні», а Тегеран вустами аятолла Хаменеї і президента Хасан Роухані пообіцяв жорстоко помститися американцям за смерть Сулеймані. Однак очевидно, що тепер на будь-яку акцію Ірану, яка загрожує союзникам США і американським громадянам, а тим більше яка призведе до жертв, буде слідувати американська жорстка військова відповідь. Проіранський уряд в Багдаді зараз вже дихає на ладан. Він змушений був піти у відставку, але поки що залишається при владі через неможливість сформувати новий уряд. Показово, що Сулеймані міг вільно прилітати в Багдад, як в який-небудь Дамаск, незважаючи на те, що в Іраку перебувають американські військові і радники, а сам генерал був офіційно включений США в список розшукуваних міжнародних терористів. Безсумнівно, останній візит Сулеймані в Ірак відбувався з відома і схвалення іракського уряду і командування іракської армії. Швидше за все, витік інформації про час і місце прибуття іранського генерала сталася від когось з іракських офіцерів, незадоволених іранським засиллям.

Тепер перед США стоїть завдання допомогти сформувати в Іраку більш-менш стійкий антиіранський уряд, а також не допустити до президентських виборів масового введення американських військ в цю країну. До речі, недавно опубліковані документи доводять, що нинішня непроста ситуація в Іраку великим чином склалася через те, що дві попередні американські адміністрації, Джорджа Буша-молодшого і особливо Барака Обами, не мали чіткої політики щодо внутрішньої перебудови цієї країни, і нерідко кидалися з однієї крайнощі в іншу. Поки що Трамп обмежився перекиданням в Ірак додатково 750 американських військових. Однак розвиток подій може змусити його направити в регіон нові сили. Але, швидше за все, американці будуть діяти проти Ірану і його союзників за допомогою безконтактних засобів боротьби, щоб мінімізувати власні втрати.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ