Чи розрубає Трамп близькосхідний гордіїв вузол
Вбивство за допомогою ракет з американських безпілотників командувача спеціальними підрозділами «Аль-Кудс» іранського Корпусу вартових ісламської революції генерала Касема Сулеймані, мабуть знаменує собою принципово новий етап військово-дипломатичного протистояння на Близькому і Середньому Сході взагалі і протистояння США і Ірану зокрема. Разом з Сулеймані загинув і Абу Махді аль-Мухандіс, заступник командувача Силами народної мобілізації, збройного шиїтського угруповання Іраку, підтримуваної Іраном, і ще 10 командирів Сил народної мобілізації і офіцерів КВІР. Це для американців стало приємним бонусом, але головною метою атаки, безсумнівно, був Сулеймані. Деякі оглядачі вже назвали вбивство іранського генерала фактичним оголошенням Америкою війни Ірану. Особливої пікантності додає те, що ракетний удар було завдано по міжнародному аеропорту після того, як літак з Сулеймані на борту, який прибув з Лівану або з Сирії, приземлився в Багдаді. Ракети впали якраз в той момент, коли аль-Мухандіс зі свитою зустрічав на злітній смузі аеропорту Сулеймані і іранську делегацію. Перепало і іракським військовослужбовцям, які стояли в оточенні. 12 іракських солдатів були поранені. Спробуємо розібратися, чому Дональд Трамп віддав наказ про ліквідацію Сулеймані, прекрасно усвідомлюючи, наскільки провокаційною буде ця акція як по відношенню до Ірану, так і по відношенню до нинішнього уряду Іраку.
Все почалося з того, що підрозділи «Хезболли», які базуються в Іраку, 28 грудня обстріляли військову базу США в іракському Кіркуку. При обстрілі загинув один цивільний американець - підрядник Пентагону. Відповідь не змусила себе чекати. 29 грудня Авіація США розбомбила об'єкти «Хезболли» в Іраку і Сирії, знищивши 25 бойовиків і не попередивши про акцію відплати а ні російське командування в Дамаску, а ні уряд в Багдаді. Після цього було оголошено, що США буде без попередження наносити удари по своїм супротивникам в регіоні. Тегеран негайно завдав удару у відповідь. 30 грудня бійці шиїтських проіранських збройних формувань, в тому числі і Сил народної мобілізації, хоча і без зброї, влаштували демонстрацію в Багдаді і, при потуранні збройної іракської охорони, пробралися на територію американського посольства і розгромили одну з підсобних будівель посольського комплексу. Перед Трампом виразно замаячила примара захоплення американського посольства разом із заручниками в Тегерані. Свого часу це призвело до поразки Джиммі Картера на виборах 1980 року. Якби щось подібне сталося зараз в Багдаді, Трамп міг би сміливо оголосити про відмову повторно балотуватися в президенти. Втрату Іраку і нове захоплення заручників американські виборці йому б не пробачили. Тому Трамп вибрав просту, але дуже дієву відповідь, яка повинна ясно дати зрозуміти Тегерану, що той перейшов «червону лінію», і тепер помилування не буде. «Червона лінія» - це спроба Ірану повністю витіснити США з Іраку і встановити своє переважне панування в цій країні. Міністр оборони США Марк Еспер заявив, що «умови гри змінилися», і тепер на будь-які акти насильства з боку проіранських угруповань буде даватися озброєна відповідь.
Слід розуміти, ким був Сулеймані. Майже чверть століття він очолював сили спеціальних операцій КВІР, які займалися підривною діяльністю за кордоном і створенням там проіранських збройних формувань. Він це називав «попереджувальною обороною». Мовляв, якщо створити ворогам Ірану серйозні проблеми в тому ж Іраку, Палестині, Лівані або Лівії, Саудівській Аравії чи Ємені, вони будуть змушені відволікати сили і засоби на їх рішення, а тому у них не залишиться сил для нападу на Іран. На зовнішню політику Ірану Сулеймані впливав так, як впливав тільки верховний аятола і вищий керівник Ірану Алі Хаменеї. У 2015 році він в Москві вів переговори з Володимиром Путіним про вторгнення російських військ до Сирії, за якими було здійснене введення туди іранських військ. Сулеймані фактично керував діями всіх іранських військ в Сирії та Іраку. Він був, безумовно, не тільки самим політично впливовим з усіх іранських генералів, а й одним з наймогутніших політиків Ірану, чиє значення можна порівняти зі значенням верховного аятоли, президента і прем'єр-міністра. Тому ліквідація генерала дає сигнал керівництву Ірану - для американців в його рядах більше немає недоторканних. Безпілотники і спецназ США тепер можуть при необхідності знищити будь-кого з перших осіб Іранського держави. Загибель Сулеймані є дуже серйозним ударом по Ірану. Значну частину інформації, в тому числі про заплановані нові підривні акції, мав тільки він. І жоден з його наступників ще довго не матиме того впливу на керівництво Ірану, який мав загиблий генерал.
Ліквідація Сулеймані сталася на тлі нескінченних вже кілька місяців масових протестів в Ірані. Демонстранти, яких не вдалося розігнати за допомогою вогнепальної зброї, з десятками і сотнями вбитих і поранених, протестують проти іранського засилля в країні і присутності на іракській території збройних проіранських формувань і іранських військ. При цьому переважають серед протестуючих шиїти. У цих умовах загибель Сулеймані викликала в Іраку загальний тріумф. І взагалі його смерть ніде в світі не викликала засмучення, за винятком Ірану та Росії. Глава російського МЗС Сергій Лавров вже назвав дії США протиправними, Путін поскаржився, що американська акція «може серйозно загострити ситуацію в регіоні», а Тегеран вустами аятолла Хаменеї і президента Хасан Роухані пообіцяв жорстоко помститися американцям за смерть Сулеймані. Однак очевидно, що тепер на будь-яку акцію Ірану, яка загрожує союзникам США і американським громадянам, а тим більше яка призведе до жертв, буде слідувати американська жорстка військова відповідь. Проіранський уряд в Багдаді зараз вже дихає на ладан. Він змушений був піти у відставку, але поки що залишається при владі через неможливість сформувати новий уряд. Показово, що Сулеймані міг вільно прилітати в Багдад, як в який-небудь Дамаск, незважаючи на те, що в Іраку перебувають американські військові і радники, а сам генерал був офіційно включений США в список розшукуваних міжнародних терористів. Безсумнівно, останній візит Сулеймані в Ірак відбувався з відома і схвалення іракського уряду і командування іракської армії. Швидше за все, витік інформації про час і місце прибуття іранського генерала сталася від когось з іракських офіцерів, незадоволених іранським засиллям.
Тепер перед США стоїть завдання допомогти сформувати в Іраку більш-менш стійкий антиіранський уряд, а також не допустити до президентських виборів масового введення американських військ в цю країну. До речі, недавно опубліковані документи доводять, що нинішня непроста ситуація в Іраку великим чином склалася через те, що дві попередні американські адміністрації, Джорджа Буша-молодшого і особливо Барака Обами, не мали чіткої політики щодо внутрішньої перебудови цієї країни, і нерідко кидалися з однієї крайнощі в іншу. Поки що Трамп обмежився перекиданням в Ірак додатково 750 американських військових. Однак розвиток подій може змусити його направити в регіон нові сили. Але, швидше за все, американці будуть діяти проти Ірану і його союзників за допомогою безконтактних засобів боротьби, щоб мінімізувати власні втрати.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
