Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Доживемо до понеділка

27 вересня, 2019 - 09:54

26 вересня рішення Мосміськсуду по апеляції на вирок акторові Павлу Устинову, засудженому Тверським міжрайонним судом до 3,5 років в'язниці за застосування насильства відносно представника влади - вивих плеча бійцеві ОМОНу, не відбулося. Засідання було перенесено на понеділок, 30 вересня. Суддя Юлія Манеркіна заявила, що у суду на даний момент немає технічної можливості подивитися заявлені захистом і потерпілим відеозаписи. На наступному засіданні суд вирішить, долучати чи ні відеозаписи до справи. Подібна відмовка схожа на дитяче белькотіння. Невже Московський міський суд, якому підсудні справи в найбагатшому суб'єкті Російської Федерації, є настільки бідним, що там не знайшлося відповідного пристрою для відтворення відеозаписів? Вочевидь, справа в іншому. У Кремлі вже прийняли принципове рішення не садити Устинова, але до сих пір не визначилися, яким саме чином це зробити. Можна повернути справу актора на дослідування з таким розрахунком, щоб кілька місяців по тому воно було б тихо, без жодного шуму в суспільстві, припинено слідчими органами. Можна засудити Устинова до умовного терміну.

Ось глава Росгвардіі Віктор Золотов, чий підлеглий виступає потерпілим у цій справі, вже запропонував дати Павлу Устинову рік умовно, правда, не пояснив, за що. Можна призначити підсудному штраф, знову-таки, незрозуміло, за що саме. І взагалі за таким серйозним звинуваченням присуджувати штраф якось несолідно. Нарешті, Устинова можна виправдати начисто і відпустити з миром. Але російська система органічно нездатна виносити виправдальні вироки, особливо у політичних справах, оскільки вважається, що таким чином влада демонструє свою слабкість. Такий вирок вона здатна винести тільки за дуже виразною командою, що виходить з адміністрації президента Росії. Ось в Кремлі зараз і вирішують, яку саме команду віддати судді Манеркіной, і до 26 вересня рішення винести ще не встигли.

Завдання перед президентом Путіним і його адміністрацією, дійсно, не є легким, особливо після того, як справа Устинова, завдяки зусиллям кремлівських пропагандистів, набула настільки значного суспільного резонансу. Якщо суд погодиться долучити до справи відеозапис моменту затримання актора і попередніх подій, то навіть самому лояльному владі судді стане ясно, що ніякого іншого вироку, крім виправдувального, Устинову виносити не можна. Сам же він заявляє: «Я ніяк не контактував з потерпілим. Я не винний. Мені немає за що вибачатися». І тут підсудний абсолютно правий. Він не тільки не чинив опору при затриманні, але і взагалі не брав участі в демонстрації, а стояв осторонь від демонстрантів. Висловлюється думка, що Устинова просто з кимось переплутали, визнавши його одним з організаторів демонстрації. Мовляв, система розпізнавання осіб, яку використовують Росгвардія і поліція, на цей раз дала збій. Важко сказати, з цієї чи з якоїсь іншої причини затримали Устинова, але після долучення відеозаписів до справи в суду залишиться тільки два варіанти дій: або виправдувальний вирок, або повернення справи на дослідування. Але для останнього варіанту теж потрібні хоч якісь підстави, а їх поки що не проглядається.

В апеляції Генпрокуратури на вирок Устинову йдеться про його надмірну суворістьі, так само як і про те, що при його винесенні Тверський суд не взяв до уваги позитивні характеристики, які дали акторові за місцем роботи і проживання. У зв'язку з цим Генпрокуратура вказує на можливе виправлення Павла Устинова без його реальної ізоляції від суспільства і просить Мосміськсуд не призначати підсудному реальний термін, а в іншому вирок залишити без зміни, тобто узаконити відверту фальсифікацію. Захист вимагає безумовного виправдання підсудного, оскільки, за словами адвоката Дмитра Чешкова, «засідання суду першої інстанції відбувалося без розгляду доказів захисту. У мого підзахисного невдячна позиція, провини своєї він не визнає». Потерпілий, сержант Олександр Лягін, на суді заявив, що скаргу адвоката і засудженого не підтримує, а з доводами прокурора, навпаки, повністю згоден, тобто згоден з тим, що плече йому підсудний дійсно вивихнув, але садити його за це не треба. Виходить, що в разі, якщо суд погодиться з доводами прокуратури, вирок буде настільки ж фальшивим, як і початковий, причому його фальшивість буде очевидна всім, включаючи прокремлівських діячів і пропагандистів, які за командою заступилися за Устинова. Цікаво, як тоді вони будуть переконувати поважну публіку в справедливості вироку, який тільки що називали несправедливим. Втім, їм не звикати.

Російська влада дуже не любить виправдувальних вироків взагалі і у політичних справах особливо. Якщо Устинов буде виправданий, то з'явиться небезпечний прецедент, який може бути використаний по відношенню до інших затриманих і засуджених у справі про московські заворушення (актор вже поспішив висловити свою солідарність з ними). Тому найбільш вірогідним рішенням Кремля мені видається направлення справи на дослідування (з можливим зняттям з Устинова підписки про невиїзд, тим більше, що слідчий, який вів справу Устинова, вже звільнився, побоюючись, що з нього зроблять цапа-відбувайла).

У зв'язку зі справами про московські заворушення, включаючи справу Устинова, ліберальні політологи реанімували легенду про боротьбу різних веж Кремля. Мовляв, нехороші силовики вирішили підставити ліберального «душку» Собяніна, можливого путінського наступника, і за допомогою Навального та інших діячів позасистемної опозиції влаштували бучу навколо московських виборів. А потім ті ж силовики, щоб погіршити ситуацію, організували затримання і засудження ні в чому не винних активістів опозиції і демонстрантів. Тепер же, мовляв, ліберальна і силова вежі Кремля борються навколо справи Устинова, чи відпускати його начисто, з виправдувальним вироком, або все-таки з умовним терміном. Підозрюю, що такого роду дезінформація свідомо поширюється з Кремля, щоб вивести з-під вогню критики Путіна - це не він винен, а чи Собянін, чи силовики, чи вони всі гуртом. Дійсність нічого спільного з цим не має. Московський мер недооцінив можливості опозиції, і отримав ще один відчутний удар по репутації. Потім, по команді Путіна, силовики почали придушувати протест, але зробили це грубо і незграбно (а інакше вони не вміють). І ось тепер в адміністрації президента вирішують, як з найменшими втратами вийти з ситуації, що склалася. Але при цьому ніякі угруповання між собою не борються. Між людьми з путінського оточення, звичайно, виникають протиріччя, перш за все з приводу розподілу грошових потоків, але вони не носять критичного характеру. Чесно накрадене розподіляється чітко за номенклатурною вагою (Путіну більше, ніж Медведєву, Медведєву більше, ніж Сєчіну, Сєчіну більше, ніж Собяніну, тощо). І ситуативно можуть створюватися найрізноманітніші співтовариства, без утворення стійких угруповань. Зокрема, немає ніякої реальної інформації про те, чи існує якесь протистояння між Собяніним і Медведєвим, в крісло якого деякі ліберальні експерти пророкують Сергія Семеновича. Зараз колективний розум кремлівської адміністрації вирішує, як вчинити з Устиновим. Ймовірно, до 30 вересня рішення буде прийняте. Що ж, доживемо до понеділка.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ