Двоє зі скрині
Британська прокуратура оприлюднила імена двох підозрюваних в отруєнні Скрипалів та їхні портрети, а також видала європейський ордер на їхній арешт. До Росії англійці за видачею підозрюваних навіть не зверталися, чудово розуміючи, що таке звернення буде лише марнуванням часу й приводом для російських пропагандистів позубоскалити. В номері готелю, де жили підозрювані в отруєнні Скрипалів, було виявлено сліди Новачка, що вважається головним і беззаперечним доказом їх причетності до замаху.
Підозрювані Руслан Боширов та Олександр Петров, яких Лондон вважає офіцерами ГРУ, вилетіли 2 березня 2018 року через Шереметьєва до аеропорту Лондона «Гетвік». Вони придбали авіаквитки на рейс «Аерофлоту» SU2588 за закордонними паспортами серії «65», причому номери документів відрізняються лише останньою цифрою: ... 1297 і ... 1294. Ця обставина свідчить про те, що паспорти виготовлялися на замовлення в одній і тій самій конторі, і ця контора — не ВВІР МВС, а специфічна структура ФСБ. У Боширова та Петрова заздалегідь було куплено зворотні квитки на два поспіль рейси з «Хітроу» до Шереметьєва (не були впевнені, що за добу впораються) — вечірній 4 березня і нічний 5-го. Британська влада вважає, що підозрювані скористалися першим із цих рейсів.
Зауважу, що звичайному пасажирові «Аерофлоту» практично неможливо, та й немає жодного сенсу заздалегідь брати квитки на два зворотних рейси поспіль, і просто так квитки відразу на два зворотних рейси вам в «Аерофлоті» ніхто не продасть. Значить, в авіакомпанії отримали наполегливу рекомендацію здійснити такий незвичайний продаж квитків. Тісні зв’язки «Аерофлоту» з російськими спецслужбами давно вже не є секретом, тому, швидше за все, відповідна команда була із ФСБ, хоча виконавці могли при цьому дійсно належати до ГРУ. Закордонні паспорти (не біометричні) на Боширова та Петрова було оформлено два роки тому. За цими паспортами вони з вересня 2016 до березня 2018 року відвідали Амстердам, Женеву, Мілан, неодноразово — Париж. Олександр Петров щонайменше один раз до інциденту в Солсбері побував у Лондоні — з 28 лютого до 5 березня 2017 року. Зауважу, що при отриманні відповідних віз відбитки пальців у Боширова та Петрова напевно знімали, отже їхню дактилоскопію гарантовано має у своєму розпорядженні британська поліція та поліцейські структури Євросоюзу.
Боширова, що народився 12 квітня 1978 року в Душанбе, було зареєстровано в Москві у 25-поверховому будинку на Великій Набережній вулиці, але за цією адресою його ніхто і ніколи не бачив. 2015 року на нього завели два виконавчих провадження за автомобільні штрафи, отримані з різницею у три дні, — 20 і 23 липня. Дивним є те, що номери проваджень ідуть не по порядку. Першому привласнено 433048, другому — 432322, хоча їх оформлював один підрозділ — міжрайонний відділ судових приставів зі стягнення адміністративних штрафів N1 Москви. На порталі світових суддів столиці справи про адміністративні правопорушення щодо Руслана Боширова відсутні. Також його немає в банку даних виконавчих проваджень. Зазвичай співробітники ГРУ та ФСБ виконують такі трюки зі штрафами тоді, коли дані про оплату штрафів мають слугувати для іноземних імміграційних і прикордонних служб доказом реальності існування певної людини. Створені у соцмережах 2014 року сторінки на ім’я Боширова практично не використовувалися і радше мали лише позначати факт існування людини з таким ім’ям і прізвищем. Профіль «ВКонтакте» також містить інформацію, що Боширов 2004 року закінчив географічний факультет МГУ за фахом «Гідрологія суші». Швидше за все, так воно і є, і людина зі вказаним ім’ям та прізвищем дійсно зазначеного року закінчила геофак МГУ (на той випадок, якщо допитливі журналісти будуть перевіряти відповідні факти). Виходить, що ми з Бошировим однокашники, хоча я закінчив географічний факультет МГУ на 25 років раніше, і бачити його жодним чином не міг. До речі, в КДБ та ГРУ у нас вербували студентів переважно закордонного потоку (через знання іноземних мов і зарубіжних країн), а також, нібито, випускників кафедри океанографії (вони мали плавати у світових океанах і заходити до закордонних портів), але ніколи не чув, щоб в КДБ або ГРУ вербували студентів з кафедри гідрології суші.
Про Петрова даних ще менше, ніж про Боширова, і, з огляду на високу поширеність прізвища, треба визнати справжнім дивом, що хоч щось знайшлося. Олександр Петров народився 31 липня 1979 року і був співробітником національного виробника імунобіологічних препаратів — ФГУП НВО «Мікроген» (чи не там уже він отримав Новачок)? Однак не можна з упевненістю сказати, що Скрипалів труїли саме Боширов та Петров. Цілком можливо, що агенти ФСБ або ГРУ діяли під прикриттям біографій реально існуючих громадян. Британська поліція стверджує, що їм уже відомі реальні імена підозрюваних, тоді як прізвища та біографії Боширова й Петрова є всього лишень легендами прикриття.
У будь-якому разі, ті люди, яких ми сьогодні знаємо як Руслана Боширова та Олександра Петрова, тепер не зможуть виїхати з Росії ні до Європи, ні до Північної Америки, ні до Австралії, ні до Нової Зеландії, ні до Ізраїлю, ні до багатьох інших країни світу, де діє європейський ордер на арешт (в базі даних напевно залишилися їхні відбитки пальців). Видавати їх Росія за існуючого політичного режиму в якому разі не буде, а чи доживуть вони до його зміни — хтозна.
Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей стверджує, що санкцію на отруєння у Солсбері, ймовірно, було отримано від вищого керівництва Росії: «На підставі проведеного розслідування уряд робить висновок, що двоє громадян, імена яких назвала поліція і прокуратура, є співробітниками російської військової розвідки, ГРУ. Це не була просто злочинна операція. Найімовірніше, вона була схвалена за межами ГРУ, на вищому рівні російської влади». У цьому теж немає жодного сумніву, як і в тому, що Боширов та Петров ще тривалий час залишатимуться на волі, але їхню свободу пересування буде обмежено межами Російської Федерації та її союзників.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
