Диктатори та їхні дружини
або Про матримоніальні (шлюбні) вподобання диктаторів
Не секрет, що вся історія людства просякнута сексуальністю. Вона – сексуальність – знаходить своє вираження у найрізноманітніших формах: від символічних фалічних колон слави, розставлених, здається, по всій поверхні нашої планети, до династичних шлюбів імператорських і королівських родів, здатних перекроювати карти світу та народжувати нові політичні реалії.
От саме на шлюби й звернемо увагу. Як стверджує автор навчального посібника «Економіка сім’ї та домашнього господарства» Євгеній Тюгашев, для всіх традиційних спільнот характерними є рівні шлюби. В книзі стверджується, що неодмінною умовою надійності шлюбу вважалася економічна рівність сторін: «У мене двоє биків і у них двоє биків – значить підходить». А той, у кого четверо биків, шукатиме рівного партнера… «Льон із льоном, конопля з коноплею, а рівний з рівним». А також – «поле до поля».
Можуть запитати – причому до сучасного світу норми традиційного суспільства? Справа в тому, що практично всі претенденти на роль «великих диктаторів» у ХХ і ХХІ століттях виступали як охоронці «віковічних цінностей», «духовного надбання» та «здобутого батьками й дідами». При цьому зазначені цінності та надбання набували вельми специфічних форм – таких, при яких головним чинником ставала загальна любов до «великого вождя» та «народного батька». А разом із тим дуже цікавих рис набували шлюбні стратегії та вподобання диктаторів.
Ось найсвіжіший приклад цього – судіть самі. Депутат Держдуми від Забайкальського краю і народний співак Росії, уродженець Донецька Йосиф Кобзон під час прес-конференції для забайкальських мас-медіа заявив, що Путін оженився… на Росії! Дослівно це прозвучало так: «Президент не ханжа, он очень открытый человек. Я не понимаю, почему он не афиширует свою личную жизнь. Народ бы его понял. На пресс-конференции он сказал, что любит и любим. Все уже знают, что его жена бывшая Людмила вышла замуж… А он вот женился на России».
З погляду теорії Фрейда – просто-таки діагноз! «Батько народу» не може розриватись між двома сім’ями, більше того – не може мати нерівний шлюб! А рівнею йому не може бути конкретна жінка, тільки «Росія-мати». Путін саме тому і не «афішує» своє особисте життя, що він одружений з усією державою, запліднюючи її, як у давньогрецькій міфології Уран Землю-Гею! І, як доводять соціологічні опитування, Росія зовсім не проти цього…
Не можу не процитувати одного з найкращих знавців своєї Батьківщини Олександра Невзорова, який стверджує: «Национальная эрекция, которую так долго вызывал Кремль, наконец-то свершилась. Одновременно встал и вопрос ее дальнейшего применения». Звідси вся грандіозність «КримНашу», «Лугандонії», «концерту в Пальмірі» тощо.
Де тут місце простій жінці? Немає. Скажуть: а була ж Єлена Чаушеску! Так, була. Але диктатура клану Чаушеску в Румунії від самого початку будувалася як наслідування монархічним традиціям – найясніше сімейство, яке живе в колишньому королівському палаці, принц-спадкоємець тощо. А от в інших державах, де монархічна ідея не користувалася такою популярністю, як у Румунії, диктаторські режими, свідомо чи напівсвідомо використовували архаїчний матримоніальний міф у власних практиках.
Але що цікаво: й у символічному шлюбі з цілою країною диктатор, так би мовити, «згори», перша роль належить йому. І він сам вирішує, як бути зі шлюбом з реальною жінкою. Гітлер, наприклад, дуже любив просторікувати на цю тему у колі найближчих соратників. Як писав про застільні розмови із Гітлером його персональний секретар Генрі Пікер, Адольф Алоїзович часто вдавався до питання, чи може бути фюрер нації одруженим із якоюсь жінкою. І доходив висновку, що цього не можна робити, бо тоді він стане або поганим фюрером для усієї німецької нації, або ж поганим чоловіком для власної дружини, перебуватиме у пригніченому настрої через це і, таким чином, зашкодить насамперед Німеччині, а це неприпустимо!
Відомо, як любив Кубу і Революцію червоний диктатор Фідель Кастро. І хоч насправді він має чимало дітей від чималої кількості жінок (не випадково ж його неофіційно звали «гаванський жеребець»), це ніколи не афішувалось і не розголошувалось (хоча й було всім відомо). Фідель і Куба – сакральна пара, і крапка!
Цікавою у плані матримоніальних вподобань є фігура Сталіна. Що стосується символічного шлюбу з усією країною, тут нічого неочікуваного немає. Після самогубства його дружини Світлани Алілуєвої, до якого він сам доклав руку, Сталін начебто повністю присвятив себе партії і народу. І навіть ночами, за словами поетів, він не спав і на самоті думав про щастя народне. Насправді ж «великий вождь» мав не одну коханку, але це знов-таки не розголошувалося. Бо Сталін був іще й «батьком народів», а хіба може якась звичайна жінка (чи навіть декілька жінок) народити цілий народ? На це здатен лише напівбог, причому, схоже, самотужки!
Зрештою, всі політики з диктаторськими нахилами, як «серйозні», так і клоуни, у плані матримоніальних вподобань схожі. Пригадуєте, на початку своєї зіркової кар’єри Володимир Жириновський чимало повеселив народ, заявивши, що він ніколи не любив жодну жінку так, як любить політику. Мабуть, за вказаною ознакою можна виявляти «диктаторський ген».
Та, поза жартами, ситуація з диктаторами та їхніми символічними дружинами-країнами для останніх несе серйозну небезпека. Скажімо, Гітлер, усвідомивши власний кінець, не роздумуючи прирік на смерть не лише Єву Браун, а й Берлін. Без сумніву, якби зміг, забрав би з собою у могилу і всю Німеччину (він неодноразово говорив – якщо німецький народ не виявиться гідним свого фюрера, то народу краще загинути). Проте тоді таких засобів масового знищення, як зараз, не було. Сьогодні технічна можливість такої гігантської гекатомби є. То ж постає питання – чи не готується у разі свого глобального політичного програшу миршавий підполковник забрати з собою у небуття цілу країну? Це питання не є теоретичним, бо ж зачіпає і Україну, і Європу, і весь світ. Та й Росію за всіх її ґанджів чисто по-людськи жаль…
