Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері І шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духа
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Гільйотина як «виховний засіб» для бюрократів

або Чому не варто викликати тінь королеви Марії-Антуанетти
21 квітня, 2016 - 12:13

14 квітня під час призначення нового складу уряду України на чолі з Володимиром Гройсманом у Верховній Раді виступив Президент Петро Порошенко. Увагу автора цих рядків привернула та частина промови глави держави, де пан Порошенко говорив про необхідність суттєвого прискорення реформ, реальної та рішучої боротьби з корупцією, обмеження і протидії всевладдю бюрократів. Цитуємо дослівно: «Один із міністрів економіки обіцяв дерегуляційну гільйотину, але вона й досі не обрушилася на голови бюрократів. «Якби під час Великої французької революції гільйотину заряджали настільки довго, королева Марія-Антуанетта і досі була б жива» — це я так пожартував під час Національної ради реформ», — резюмував Президент.

Варто сказати, що і жарт Порошенка, і взагалі образ «дерегуляційної гільйотини», як і згадане ім’я королеви Марії-Антуанетти, — все це виглядає не дуже доречним. Історичні аналогії, в принципі, річ доволі ризикована, і в цьому разі теж. Чи варто викликати тінь нещасної королеви Марії-Антуанетти, відправленої на гільйотину за вироком «народного трибуналу» як «ворог народу» в жовтні 1793 року, — чи варто це робити зараз, у момент, коли настрої в сьогоденній Україні, може, ще й не стали прямо передреволюційними, але ось-ось стануть такими, за активного сприяння правлячого класу, котрий, здається, за світоглядом є прямим спадкоємцем згаданої королеви («Чого бажають ці люди?» — запитала вона, побачивши натовп народу біля свого палацу. — «Вони хочуть хліба», — відповіли королеві. — «У них немає хліба? А чому вони тоді не їдять тістечка?» — здивувалася Марія-Антуанетта. Їй не забули цих слів, хоч, звичайно, революційний терор — річ жахлива)?

Чи розуміють спічрайтери Президента (або він сам), що згадувати гільйотину, яка тоді, в 1793–1794 рр., не розбирала винних і невинуватих, відрубувала голови «підозрілим» (дуже характерне слівце!) або просто заможним елементам, — згадувати це знаряддя вбивства, хай навіть в образному, «дерегуляційному» сенсі — це допускати принаймні прикру безтактність (не кажучи вже про те, що відома концепція «дерегуляції» розділяється аж ніяк не всіма авторитетними економістами — але то вже інша тема)? Може, краще не забувати простих істин: якщо прикликати революційні реалії з їхніми гільйотинами, «ворогами народу» (термін все з тих же самих часів, про який говорив Порошенко; до речі, 1794 року Франція запровадила смертну кару за спекуляцію), терором і кров’ю (так само, коли прикликаєш нечисту силу або вовка) — то й прийдуть. Тим більше, вогняне дихання революції вже можна почути.

Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments