Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Іноземний консультант із копитом знову на Патріарших

16 серпня, 2019 - 16:23

Російське Міністерство освіти і науки вибухнуло ще однією видатною безглуздістю. Воно видало, з грифом «Для службового користування», наказ зі складною для сприйняття простих смертних назвою «Про затвердження рекомендацій щодо взаємодії з державними органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями і прийому іноземних громадян у територіальних органах та організаціях, підвідомчих Міністерству науки і вищої освіти Російської Федерації». Натомість деякі пункти цього наказу вельми красномовні. Ось вони в короткому викладі завідувача лабораторії Управління складними системами Інституту проблем машинознавства РАН Олександра Фрадкова, який направив до Міністерства лист з роз'ясненням всієї глибини ідіотизму рекомендацій-вимог, що містяться в наказі: «...Керівник організації за п'ять днів до зустрічі повинен повідомити міністерство, вказавши, зокрема, всіх російських учасників зустрічі. При цьому працівники організації можуть брати участь у зустрічах тільки за заздалегідь складеним списком, а працівники інших організацій - за погодженням із керівниками своїх організацій. Всі зустрічі з іноземцями проводяться працівниками в кількості не менше двох осіб. Працівникам дозволяються зустрічі з іноземцями в робочий і неробочий час і за межами організацій, але за умови отримання дозволу від керівника організації. У всіх випадках після зустрічі керівник повинен надіслати в міністерство звіт про зустріч, завірений круглою печаткою ». Особливо чудовий пункт 17-й. Його процитуємо дослівно і повністю: «Дозволяється використання в територіальних органах та в підвідомчих організаціях іноземцями технічних засобів обробки і накопичення інформації (засобів обчислювальної техніки, диктофонів, радіо- і стільникових телефонів, радіостанцій, магнітофонів, плеєрів, біноклів, годинників, фотоапаратів, відеокамер, приймачів персонального виклику, засобів визначення місцеположення і інших технічних засобів) тільки у випадках, передбачених міжнародними договорами Російської Федерації». Якщо буквально виконувати цей пункт наказу, то треба буде, звичайно ж, враховувати, що при сучасному рівні розвитку шпигунських технологій на Заході всі перераховані в наказі, так само як і інші технічні засоби, можна виготовити в досить мініатюрному вигляді, в розмірі ґудзика, а то й менше. Тому будь-якого іноземного вченого перед входом в інститут, університет або будь-який інший храм російської науки бажано не просто обшукати і вилучити всі видимі технічні засоби, на кшталт годинників, мобільників, планшетів, смартфонів тощо, але ще й роздягнути догола і перевірити весь його одяг за допомогою спеціальної апаратури в пошуку можливої наявності «жучків». А також бажано, про всяк випадок, зрізати з одягу іноземця всі ґудзики, щоб гарантувати, що там не залишилося якихось невиявлених пристроїв, що підслуховують і підглядають. Втім, ґудзики можна не зрізати, а, залишивши одяг в передбаннику, так і запускати іноземців в інститут у костюмі Адама і Єви. Тоді вже точно нічого не вкрадуть і не нашпигують! І Міністерству буде спокійніше.

Від усіх цих положень повіяло не те що брежнєвськими застійними, а справжнісінькими сталінськими людожерськими роками. Тут мені відразу згадався мій дідусь Борис Михайлович Соколов. Році в 37-му на медичний факультет Пермського державного університету, де він завідував кафедрою нормальної анатомії, йому прийшло запрошення взяти участь у Міжнародному анатомічному конгресі в Бреслау. Думки прийняти запрошення у дідуся навіть не виникло. Але потім він дуже радів, що його не розстріляли і навіть не посадили як запеклого німецького шпигуна, хоча цілком могли це зробити.

На наказ вже встигли відреагувати кілька академіків, включно з президентом Президії РАН. З урахуванням того, що російські вчені, які  працюють за кордоном, фактично прирівняні до іноземців і теж розглядаються як потенційні шпигуни, буквальне виконання наказу надійно паралізує будь-яку наукову діяльність у Росії. «Чисті» іноземці, які не мають у Росії жодних коренів і родинних зв'язків, і так до Росії майже не їздять. А тепер можуть припинити їздити і ті російські співвітчизники, які цілком успішно влаштувалися на Заході, але потім відгукнулися на заклик російської влади допомогти розвитку російської науки за допомогою реалізації спільних проектів. І російські академіки, хто в більш обтічній формі, а хто і пряміше, спробували вказати Міністерству на всю абсурдність виданого наказу. А в Міносвіти зробили вигляд, що відступили, і заявили, що наказ - це лише рекомендації і що він «наслідує загальносвітову практику, тенденції та підходи при здійсненні взаємодії з державними органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями». Не скажу, що в усьому світі не стає більше обмежень на міжнародні наукові контакти. Ось у США, наприклад, через те, що Китай зараз вважається головним американським геополітичним суперником, вводять певні обмеження на контакти з китайськими вченими. Але на Заході ніколи не впроваджувалися настільки драконівські обмеження на зв'язки з іноземними фахівцями, які містяться в наказі російського Міністерства освіти та науки. Всі чинні в США та інших західних країнах обмеження такого роду не охоплюють гуманітарну сферу, а стосуються тільки тих наукових установ, які займаються розробкою військових технологій або технологій подвійного призначення, і охоплюють менше 5% всіх природничо-наукових установ у цих країнах. Та й взагалі, дивно чути від представників Міністерства слова про необов'язковість виконання міністерських наказів, до того ж таких, що мають гриф «Для службового користування». Насправді злощасний наказ народився зовсім не зі світового досвіду, а з інструкцій, чинних у тих російських НДІ і КБ, які раніше називалися «поштовими скриньками» і які проводять дослідження і здійснюють розробки для військових цілей. Але там вченим в принципі заборонені несанкціоновані контакти з іноземцями, про що вони підписують відповідні зобов'язання. Якщо ж контакт з іноземним вченим необхідний у службових справах, то він, зрозуміло, узгоджується з керівництвом відповідного інституту або конструкторського бюро і, за можливості, здійснюється під контролем. Але поширювати подібну практику на всю науку - це чисте безумство, тим більше в Росії, де вона і так дихає на ладан.

Тут ніби схаменувся навіть Кремль. Президентський прес-секретар Дмитро Пєсков, обмовившись, що сам тексту наказу не бачив, заявив журналістам: «Якщо це виглядає так, як ви процитували, то це виглядає як перебір». Тим не менш, він підкреслив, що потрібно проявляти пильність, "тому що закордонні спецслужби не дрімають і науково-промислове шпигунство ніхто не відміняв... 24 години на добу, сім днів на тиждень воно має місце і спрямоване проти наших вчених, особливо молодих вчених. Але це не означає, що ми повинні закувати себе в якісь правила, які ні до чого хорошого в результаті не призведуть». Ну, щодо того, що іноземні розвідки та корпорації тільки сплять і бачать, як би щось таке вкрасти у могутньої російської науки, Дмитро Сергійович, як водиться, дуже перебільшує. Що ж стосується російських молодих вчених, то ті з них, які мають підстави вважати, що будуть затребувані за кордоном, поїхали і їдуть, причому жодні вербувальники їм для цього не потрібні. І так триватиме доти, поки в Росії відродиться атмосфера справді вільних дискусій, в якій тільки й може існувати й розвиватися справжня наука.

І що дуже характерно, поки що ніхто не поспішає скасовувати скандальний наказ. Не виключено, що найбільш одіозні формулювання в ньому підкоригують, та й усе. Цей наказ, що наочно демонструє рівень керівників Міністерства освіти та науки, які вміють тільки пиляти бюджетні гроші, належить до тих численних нормативних актів часів путінського правління, які розраховані на суто виборче застосування. Зрозуміло, буквально ніхто цей наказ не виконуватиме, це просто фізично неможливо. І навряд чи з факту невиконання тих чи інших його пунктів будуть фабрикувати справи про шпигунство. Але якщо потрібно буде зняти з посади когось із неугодних керівників інститутів або лабораторій, порушення того чи іншого його пункту цілком може стати приводом для цього. Але поки цей наказ буде чинний, хоча б формально, про якесь серйозне міжнародне наукове і науково-технічне співробітництво Росії доведеться забути.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ