Контроль у поєднанні з підтримкою
Ось формула, яка є взаємовигідною як Заходу, так і Україні
Саакашвілі своєю заявою-пропозицією, що Україні потрібне зовнішнє управління, відкрив дискусію в медіа. Чи справді Україна настільки безсуб’єктна, а українці не спроможні обирати гідних, що управляти державою потрібно ззовні?
Зовнішнє управління — це ознака колоній чи напівколоній. А незалежні держави реалізовують управління самі, від імені і в інтересах власного народу.
Приклад зовнішнього управління Україною ми вже бачили в часи Януковича, який здавав Москві все — від інформаційного простору й національної пам’яті до економіки й оборони. Коли Янукович здавав Севастополь і тягнув нас у Митний союз — оце й було зовнішнє управління, і саме проти цього повстав український народ.
На жаль, після Революції Гідності наші управлінці замість глибоких і незворотних реформ знову все більше втягуються в сценарій 2005 року — внутрішні чвари. Але тепер уже в умовах війни і окупації частини нашої території. Саме про це говорив у парламенті Байден, закликаючи українців не змарнувати історичний шанс.
«Поки що наша єдина надія — західний контроль», — констатує Євген Головаха. Зовнішнє управління і західний контроль — це різні речі.
Дієвий контроль у поєднанні з дієвою підтримкою України на шляху реформ — ось формула, яка є взаємовигідною, і враховує інтереси як Заходу, так і незалежної України:
1. Захід мав би жорсткіше вимагати результатів реформ, контролюючи ефективність використання міжнародної допомоги. Часто західні компанії в долі з нашими корупціонерами. No reforms — no money.
2. Санкції проти українських топ-корупціонерів, наближених до влади. У фінансових інституцій Заходу вистачає важелів, аби зробити їх не в’їзними в цивілізований світ. Наприклад, персональні санкції проти корупціонерів, які досі купують нерухомість на світових курортах, не маючи підтвердження походження грошей. Це був би сильний меседж для корупціонерів.
3. Повернення активів, вивезених за кордон бандою Януковича. Захід не спішить повертати вкрадені в українського народу гроші, посилаючись на відсутність доказів від Генпрокуратури.
4. Жорсткіша позиція щодо Росії, яка має звільнити Донбас та Крим. Відновлення територіальної цілісності України — не лише в наших інтересах, але і в інтересах Заходу, бо якщо не змусити агресора дотримуватися фундаментальних норм міжнародного права, це поставить під загрозу весь світовий порядок і глобальну безпеку.
5. На тлі збройної та економічної агресії Росії все актуальнішою є потреба дешевих коштів для України — під розвиток, модернізацію, малий і середній бізнес, оборонну сферу.
6. Присутність України і українського питання в ключових міжнародних організаціях і розширення кола наших друзів (Японія, країни Балтії, Скандинавії тощо): нам потрібна реальна допомога світу.
Що маємо зробити ми в Україні для того, щоб управління державою було ефективним?
1. Реальна боротьба з корупцією. Корупціонери мають бути за ґратами. Але ще важливіше безкомпромісно усувати причини корупції, виривати її коріння.
2. Соціальні ліфти для просування в державне управління кращих людей.
3. Громадський контроль. Активізація громадян (а не лише виконавців західних грантів) до контролю і формування політики на місцях та в країні в цілому. Суспільство має дорослішати і брати на себе відповідальність.
4. Зміна економічної та соціальної політики . Створення інструментів для формування потужного середнього класу.
5. Об’єднання зусиль тих професійних і порядних людей, які поки що в меншості у владі, але є вже помітною силою, здатною (у разі спільних дій) задати порядок денний на майбутнє.
Наша доля у наших руках. Суб’єктність держави визначає суб’єктність кожного з нас. Маємо здобути вміння у кожній дії ставити Україну вище власних амбіцій і мудрість грати в довгу.
