Корчиться вулиця без'язика (Ескапади Савченко)
Зіткнення Савченко з системою, в цьому випадку системою української політики, було передбачуване. Путіна вона перемогла, але це було легше, у своїй вітчизні немає пророка, це зрозуміло.
Зазначу ті обставини, які здаються суттєвими. Савченко шукає мову. Вона не може і не хоче говорити мовою системної політики. Для неї це - мова лицемірства. Але жодної іншої конвенційної мови у неї немає. Тобто не тільки у неї, немає взагалі. Тому вона вибирає антисистемний виклик. Його дуже непросто, та й неможливо, швидше за все, перекласти мовою політичних конвенцій.
Вона пробує різні реакції. Скажімо, ось так, можливо, прореагував би Ганді. Ось так, припустімо, Христос. Так Бакунін. Імена приблизні. Вона шукає саме антисистемну реакцію, бо системних і без неї вистачає. І вони не дали результату.
Переклад цих реакцій страждає ще більшою неточністю, ніж самі реакції. Зрадник. Агент Кремля. Стокгольмський синдром. Страх втратити популярність. Хворобливе самолюбство. Переклад зрозумілий, бо системний. Але перекласти антисистему загальнозрозумілою мовою важко. Приблизно про таку ситуацію було сказано: «корчится улица безъязыкая». Це і про Савченко, і про спроби пояснити її. «А еще у меня есть претензия, что я - не ковер, не гортензия».
Формально бунт проти системи приречений. Уже сам факт того, що ви сіли за гральний стіл, означає, що ви прийняли правила гри. Але Савченко не приймає правила, вона намагається грати в свою гру, змушуючи інших повірити, що ця гра приречена на виграш. І те, що їй не вірять, закономірно. Ми ж самі не знаємо, в яку гру вона намагається грати. Та й вона сама, можливо, теж.
Але у неї, безумовно, є чуття. На фальш. На систему, яку вона вгадує наосліп. Вона немовби говорить: це вже було. І найстрашніше заперечення, яке вона може почути: і це було. У сенсі - і цей протест вже був. Так, був, але це завжди був протест проти системи, а такі протести дуже рідкісні, бо протестувати проти системи начебто свідомо безнадійна справа.
У системи є ноти, бібліотеки, енциклопедії. У протестів проти системи арсенал у мільйон разів менший. Дві-три ноти, два-три слова у незвичному порядку. Треба бути генієм, щоб зіграти на одній струні і перемогти концертний зал. Я абсолютно не впевнений, що Савченко переможе, тим більше що - повторю - її гра, можливо, незрозуміла їй самій. Вона чинить інтуїтивно. Якщо вітер громадської думки дме на захід, моє вітрило буде перпендикулярно. На схід - знову перпендикулярно. Вона проти вітру і шерсті. Проти вітру як принципу.
Куди заведе її цей протест, важко передбачити. Те, що вона зроблена з матеріалу, який не гнеться, а ламається, вже зрозуміло. Шансів зламатися у неї більше, ніж шансів перемогти. Але унікальність сама по собі цінна. Який синонім підібрав Спіноза до слова рідко, ми і так пам'ятаємо.
