Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Московські затримання

29 липня, 2019 - 16:42

Нема за що російській владі любити Україну. Та що там любити, взагалі добре до неї ставитися. Ми тут дещо недооцінюємо, яким прикладом послужили вибори в нашій країні, спочатку президентські, потім парламентські, для сусідньої і ворожої країни. Заздрили дуже багато в Росії, хто білою, хто чорною заздрістю, вільному волевиявленню українських громадян. І це попри увесь той потік негативу, який лився з екранів федеральних каналів.

Скільки нерозумним громадянам держави російської розповідали, втовкмачували, іноді за допомогою кийків, що в Україні все погано, там хаос, а тут стабільність і порядок і, як виявилося, все марно.

У вересні в низці регіонів Росії пройдуть місцеві вибори. До недавнього часу вони мало кого цікавили. На них завжди перемагали висунуті владою кандидати у депутати і губернатори. Перші неприємні дзвіночки збіглися в часі з анексією Криму та розгортанням агресії на Донбасі. Звичайно, кримнаш і настамнєт на деякий час згладили неприємне розвиток подій, але до кінця 2015 року потенціал кримської та донбаської ейфорії зменшився настільки, що люди побачили всі їхні негативні наслідки.

На чергових місцевих виборах у чотирьох регіонах перемогли не висуванці влади, а призначені для бутафорії спойлери з комуністів, жириновців тощо. У наявності протестне голосування. За кого завгодно, тільки не за кандидатів партії влади «Єдина Росія».

Сказати, що в Кремлі здивувалися, нічого не сказати. Там почалася тиха паніка, в результаті чого були істотно посилені виборчі процедури. Зокрема, необхідність збору підписів на підтримку висування. Розрахунок був простий. Хто ж захоче, щоб його досить повні дані з'явилися в підписному листі і стали надбанням органів і взагалі невідомо кого. Як здавалося владі, нікому. І ось тут помилочка вийшла.

Московська міська дума (ММД) взагалі мало що вирішує. Мер Сергій Собянін непогано зарекомендував себе і багато зробив для міського благоустрою. Влада вважала, що завдяки іміджу Собяніна майбутні вибори в ММД пройдуть як і раніше.

Несподіванки почалися тоді, коли опозиціонери як незалежні кандидати принесли необхідну кількість підписів і навіть перевиконали план. Москвичі охоче підписувалися і заповнювали всі необхідні графи. Більше того, збір підписів за фактом перетворився на виборчу кампанію, тому що збирачі докладно й охоче розповідали про своїх кандидатів і їхні програми.

Московська виборча комісія в деякій паніці почала без розбору під надуманими приводами бракувати підписні листи і заявляти, що підписи підроблені. Люди приходили і відкрито говорили, що підписали і готові зробити це ще раз, але їм у відповідь нахабно заявляли, що вірять не їм, тому що їх підкупили, а анонімним експертам, які їхні підписи визнали підробленими. З цієї причини всіх видних опозиціонерів не зареєстрували кандидатами на виборах у ММД.

Російській владі вже довелося двічі поступитися перед лицем численних протестів. Спочатку в Єкатеринбурзі жителі відстояли сквер у центрі міста від будівництва там храму Російської православної церкви. Влада намагалася протестувальників розганяти, але від цього їхнє число тільки збільшувалося. Суто місцева і на перший погляд екологічна проблема, в місті мало зелених зон, стала набувати політичного характеру. Якоїсь миті місцевий ОМОН відмовився розганяти протестувальників, і такий довелося привозити з Челябінська. У Москві вирішили, що гра стає небезпечною і від будівництва храму відмовилися.

Другий випадок виявився ще більш гучним. У Москві затримали журналісти «Нової газети» Івана Голунова, відомого своїми розслідуваннями. Його звинуватили в збуті наркотиків, які начебто знайшли в його квартирі. Все це було настільки неправдоподібним, що обурилися навіть прокремлівські журналісти. Пішли протести, і вони розширювалися кожного дня. Готувалися численні маніфестації, владі Москви довелося їх дозволити. Стали підключатися інші міста, насамперед Санкт-Петербург. Було вирішено з вогнем не грати і журналіста випустити.

Всі ці події, які в часі практично збіглися, показали Кремлю, що в країні наростає невдоволення. Боротися з ним вирішили перевіреним способом - додатковим закручуванням гайок. І недопущення опозиціонерів до московських виборів перебуває в цьому ряду.

Однак люди почали протестувати. В середині місяця на санкціонований мітинг на проспекті Сахарова зібралося більше 20 тис. осіб. Для літньої Москви дуже багато. Влада продовжила свою лінію, і тоді на несанкціонований мітинг на Тверській, 13 навпроти мерії прийшло кілька тисяч людей.

Напередодні почалися затримання опозиціонерів. Навального посадили на 30 діб, інших затримували напередодні на шляху до столиці з Підмосков'я. Прийшли з обшуком на телеканал «Дождь», а його головного редактора викликали на допит до Слідчого комітету. На Тверській, на Трубній площі, на Садовій людей хапали без розбору, число затриманих перевищило 1000 осіб.

Підготовка до московських виборів і жорсткість дій влади є свідченням зростаючої незбалансованості всієї вертикалі. Вона збільшується через початок транзиту влади і майбутні кадрові перестановки у вищих ешелонах.

Жорсткі затримання в Москві не тільки звернені проти мера Собяніна, їх здійснюють федеральні поліцейські структури, але покликані показати, хто гарантує в країні порядок і стабільність.

Московський мер розглядається як один із кандидатів на найвищу посаду, коли Путін вирішить піти від президентства. Столичний градоначальник людина стороння, він із провінції і тільки в 2005 році опинився в Першопрестольній як керівник адміністрації президента. У найближче оточення Путіна не увійшов. Силовики, які набирають все більшої ваги в російській владі, намагаються дискредитувати будь-яких претендентів не з їхніх лав.

Події в столиці повинні показати головному начальнику, що московський мер слабкий, при ньому в столиці набирає силу опозиція і його слід виключити з short list кандидатів на вищу посаду. Одночасно іншим можливим претендентам показують всю марність спроб проникнути в кандидати на заміщення.

З іншого боку, для російської опозиції вкрай важливо пробитися на вибори до ММД. Якщо це вийде, то в підвалині влади з'явиться тріщина з загрозою її подальшого розширення. У Санкт-Петербурзі теж наростає протистояння, бо Кремль продавлює в губернатори Олександра Бєглова, а багато хто виступає проти.

Загалом федеральна влада в Москві пішла найпростішим шляхом, але він і найбільш небезпечний. Внутрішній тиск наростає, виходу протестів немає, крім як на вулиці і площі. Розгони та арешти тільки підсилюють невдоволення і захоплюють все більше коло людей.

Проведене фондом «Петербурзька політика» 20-22 липня опитування показало, що про протестні акції знають 41,2% москвичів, щось чули про них 17,3%. Підтримують і готові в них брати участь 10,9%, а просто підтримують - 20,3%. Не підтримують протест 31,9% опитаних жителів столиці. Це досить високі показники невдоволення для міста, де менше року назад вибирали мера, а переможець - Сергій Собянін - набрав більше 70% голосів.

Те, що відбулося в Москві, ще не набуло форми майдану, але до нього наблизилося. Влада це відчуває і боїться. Не випадково на федеральних каналах нічого не повідомлялося про мітинги і затримання. Все було присвячено зануренню Путіна в батискафі на дно Фінської затоки. Таке собі «Лебедине озеро» літа 2019 року. На 3 серпня призначений новий мітинг, тож події розвиваються.

Проблема в тому, що внутрішнє напруження російська влада спробує купірувати зовнішньополітичними авантюрами. Україна перша в ряду. Так що осінь у Росії буде спекотною, іскри можуть долетіти й до нас.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ