Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Православний більшовизм

18 лютого, 2020 - 14:20

У 1866 р. Федір Тютчев написав вірш:

«Умом Россию не понять,

Аршином общим не измерить:

У ней особенная стать —

В Россию можно только верить».

Наскільки точно і влучно. Звісно, поет у цьому вірші по-своєму прославляв Росію. Та водночас вказував на її ірраціоналізм. Не можна зрозуміти її розумом. Потрібна – віра.

Ніби демонстрацією цього ірраціоналізму є повідомлення у засобах масової інформації, що в Росії, в невеличному містечку Срєднєуральськ, збираються побудувати найбільший у світі християнський храм, розрахований на 37 тисяч чоловік, – Собор Премудрості Божої. Він має з’явитися на території жіночого монастиря в честь ікони Божої Матері, що є в цьому населеному пункті.

Симптоматично, що Срєднєуральськ є невеликим містом. Колись він був селищем. Зараз у ньому проживає 23 тисячі чоловік. Тобто навіть якщо все населення міста – від малого до великого – завести в цей храм-гігант, він лишиться напівпорожнім. Хіба що з інших міст завезуть… Зрештою, напівпорожні, а то взагалі порожні храми в Росії – не дивина. Попри культивування в цій країні православ’я як офіційної релігії, народ не дуже поспішає перейматися цінностями цієї віри.

То навіщо будувати храм-гігант? Щоб продемонструвати свою велич?

Така демонстрація була притаманна царській Росії. Згадайте хоча б цар-пушку чи цар-колокол, які не були функціональними, але які начебто свідчили про велич, котру «аршином не измерить». Ця велична гігантоманія розцвіла буйним квітом за більшовицьких часів. У Радянському Союзі будували різноманітні гігантські підприємства, об’єкти, цінність яких часто була сумнівною.

Це дуже точно підмітив Улас Самчук. Розглядаючи ознаки, притаманні радянському ладу, він писав: «І ще одна річ властива була більшовизмові: показовість та гігантоманія. Все, що робилось, робилось не для того, щоб воно було практичне, корисне, вигідне і необхідне. Робилось, щоб воно зробило враження, щоб воно когось оголомшило, розторощило. Інша річ, що мало цим щось осягалось, але зусиль було витрачено безліч».

Краще й не скажеш! І намір будувати величний храм у Срєднєуральську якраз підпадає під такі міркування. Це не вияв сильної віри, а, радше, гордині-гігантоманії. Його будівництво потребує величезних коштів і зусиль. Але наскільки цей храм виявиться корисним і вигідним?

Словом, маємо такий собі православний більшовизм.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ