Ще одна жертва: Ірина Славіна проти Російської держави
У Росії сталася чергова трагедія, пов'язана з протистоянням влади та незалежної преси, на цей раз в Нижньому Новгороді. Все почалося з того, що 1 жовтня вранці у редактора нижегородського видання «Коза Пресс» 47-річної Ірини В'ячеславівни Славіної відбувся обшук. Вона так написала про нього на своїй сторінці в Фейсбук: «Сьогодні о 6:00 до моєї квартири з бензорізом і фомкою увійшли 12 осіб: співробітники СКР, поліції, СОБР, поняті. Двері відчинив чоловік. Я, була неодягненою, одягалася вже під наглядом незнайомої мені дами. Проводили обшук. Адвокату подзвонити не дали. Шукали брошури, листівки, рахунки "Відкритої Росії", можливо, ікону з лицем Михайла Ходорковського. Нічого цього у мене немає. Але забрали, що знайшли - всі флешки, мій ноутбук, ноутбук доньки, комп'ютер, телефони - не тільки мій, а й чоловіка, - купу блокнотів, на яких я робила нотатки під час прес-конференцій. Я залишилася без засобів виробництва. Зі мною все добре. Але дуже настраждався Май. Його до 10:30 не давали вивести на вулицю».
А 1 жовтня Ірина залишила свій останній пост в мережі: «У моїй смерті прошу звинувачувати Російську Федерацію». І влаштувала акт самоспалення біля будівлі Головного управління МВС по Нижегородській області. Журналістку вже багаторазово дошкуляли штрафами за пости в мережах і організацію несанкціонованих акцій, на кшталт ходи пам'яті Бориса Нємцова. А восени 2019 року за статтею про неповагу до влади наклали максимально можливий штраф в 70 тис. рублів. А тепер порушили кримінальну справу проти її чоловіка, бізнесмена Михайла Іоселевіча, якого звинуватили в зв'язках з «Відкритої Росією» Михайла Ходорковського і участі в організації її семінарів і лекцій, які нібито, за версією слідства, проводилися в йому приміщенні, яке йому належало. У цій справі Іоселевічу могли присудити вже набагато більш солідний штраф, до 500 000 рублів, який суттєво підриває сімейний бюджет. І нерви Ірини, формально що проходила у справі лише свідком, не витримали.
Вже після її смерті з'ясувалося, що правоохоронці нібито наплутали. Організація, яку підозрювали в зв'язках з «Відкритої Росією», проводила семінари не в Нижньому Новгороді, а в Великому Новгороді, але слідчі Слідчого Комітету помилково стали шерстити нижегородські адреси. У нижегородському Слідчому Комітеті після загибелі Славіної поспішили заявити, що версія про те, що самогубство Ірини Славіної пов’язано з обшуками, які пройшли у неї напередодні, «не має під собою ніяких підстав», і навіть призначили загиблій посмертну психіатричну експертизу, розраховуючи довести, що вона покінчила з собою, перебуваючи в неосудному стані.
У Раді з прав людини назвали цю заяву нижегородських слідчих «вінцем цинізму, людської і професійної неспроможності», зауваживши, що «величезні штрафи, що ставлять сім'ю на межу злиднів і, нарешті, обурливий обшук з вилученням усіх засобів для професійної діяльності у людини, що проходить по справі свідком, - все це, незалежно від особистих психологічних особливостей Славіної, не додавало їй душевної рівноваги і додавало сил щоб протистояти життєвим труднощам». Комісія з питань свободи інформації та прав журналістів, а також комісія з громадянських свобод Ради з прав людини при президенті Росії закликали Слідчий комітет розслідувати причини самогубства Славіної і перевірити обґрунтованість проведення обшуку напередодні її загибелі, а також дії тих, хто проводив обшук щодо порушення статей Кримінального кодексу про перевищення посадових повноважень і доведення до самогубства.
На превеликий жаль, відчайдушний вчинок Славіної ніяких масових протестів ніжегородцев, та й жителів інших міст Росії, не викликав, а імпровізований меморіал, створений на місці самоспалення, поліція швидко ліквідувала. В ході пам'яті Славіної брало участь лише 60 осіб. Проте незвичайний вчинок зробив губернатор Нижегородської області Гліб Нікітін, до речі сказати, правовірний путінець, який написав в Instagram: «Ірина Славіна добровільно і жахливо пішла з життя. Я не можу в це повірити. Є ситуації, коли порожні слова є просто недоречними. Але я вирішив для себе, що промовчати і не висловити людське ставлення до події просто не можу. Хоча б тому, що я знав Ірину особисто. Ми спілкувалися з різних приводів. З самого початку моєї роботи в регіоні вона задавала незручні питання. Я відповідав чесно, і, думаю, тому в підсумку ми спілкувалися конструктивно і по-людськи! Знаю, що зі взаємною повагою». Губернатор також помістив фото, де він стоїть поруч зі Славіною, якій щойно вручив офіційну подяку «за професійну журналістську роботу і небайдужість».
Це свідчення, зокрема, доводить, що Ірина Славіна аж ніяк не належала до непримиренної позасистемної опозиції. Допис губернатора Нікітіна мав схвального відгук від Олексія Навального: «Треба віддати належне губернатору Нікітіну. Він не промовчав про жахливу трагедію з самоспаленням Ірини Славіної і знайшов дуже доречні і людські слова. Не забувши згадати про уроки і висновки». Губернатор також пообіцяв зробити «всі зусилля для того, щоб розслідування обставин, що призвели до трагедії, контролювалось на найвищому рівні». Це можна розглядати як легку губернаторську фронду путінській політиці «закручування гайок».
Можна не сумніватися, що силові структури і в Москві, і в Нижньому Новгороді, зроблять все, щоб причетні до доведення до самогубства незалежної журналістки Ірини Славковій вийшли сухими з води. Путін зараз зовсім не схильний до показного лібералізму, тому шанси на притягнення до відповідальності винних у трагедії не великі, особливо з огляду на ту обставину, що Ірина прямо звинуватила в своїй загибелі не конкретних слідчих, а Російську державу. Цей випадок ще раз доводить, наскільки важке і небезпечне життя і робота чесних журналістів в Росії. Проте, всі правозахисні організації та небайдужі громадяни мусять зробити все можливе, щоб винні в доведенні до самогубства нижегородської журналістки понесли заслужене покарання і щоб в Росії з'явилися нові борці за свободу слова. Щоб жертва, яку принесла Ірина Славіна, не була марною.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
