Сутінки російського лібералізму
Арешт губернатора Кіровської області Микити Бєлих - грізна ознака для російської еліти. Так, Микита Юрійович - колишній ліберал-опозиціонер, лідер задушеного владою СПС і член ще більш ненависного Путіним і його командою руху «Солідарність», але в систему путінської влади він начебто вже цілком успішно інтегрувався і займає губернаторський пост сім з половиною років. Так, є зв'язки в минулому з тим же Олексієм Навальним, але все це - вже вчорашній день.
Сам Навальний щодо арешту Бєлих чесно написав, маючи на увазі справу «Кировлеса»: «Сам Микита відмовився давати на мене свідчення особисто, хоч на нього дуже тиснули, але вся ця справа була можливо тільки завдяки і офіційній позиції обласної адміністрації. Вони дуже соромилися, але все-таки повторювали «збиток визнаємо». Плюс ми мільйон раз їх просили допомогти витребувати документи з «Кировлеса», які б полегшили захист, але безрезультатно. Ну а вже коли недавно, щоб вислужитися перед АП, Бєлих узяв участь в узгодженій кампанії «знищимо Навального» і через три роки після процесу висунули мені і Офіцерову позов на 16 млн рублів (який, звичайно, був задоволений миттєво, в одному засіданні) , у мене не стало жодних ілюзій щодо нього».
Та й у переважної більшості росіян ілюзій щодо губернатора Кіровської області не залишилося. І хоча вперше на пост губернатора Бєлих висунув президент Дмитро Медведєв, якого тоді ще підозрювали в лібералізмі, але на другий термін його рекомендував уже сам Володимир Путін. Чим же бідолаха не догодив тепер президенту? Можливо, Володимиру Володимировичу не сподобалося, що Бєлих хоча і міцно допоміг слідству проти Навального, але жодного разу публічно не засудив колишнього товариша по боротьбі? Однак, швидше за все, злий жарт з ним зіграло те, що «Единая Россия» йде на думські вибори під гаслом боротьби з корупцією. Оскільки населенню добре відомо, що всі губернатори в Росії беруть хабарі (у чому вони навряд чи істотно відрізняються від своїх українських колег), треба було терміново показово посадити пару-трійку голів областей і республік. Двох знайшли майже одразу - сахалінського губернатора Олександра Хорошавіна і главу Республіки Комі В'ячеслава Гайзера (останній, імовірно, постраждав, серед іншого, за колишні зв'язки з «Менатепом» Ходорковського). А ось тепер підібрали третього.
Напевно, Путін Бєлих до кінця своїм все-таки не вважає. Можливо, підозрює його в таємному фінансуванні опозиційних кандидатів у Думу. Якщо ж виникне якась політична криза, то, хтозна, чи не згадає Микита Юрійович бунтівну опозиційну молодість і не кинеться знову в обійми Навального? І, звичайно, неможливо повірити, що Путін не знав про майбутній арешт Бєлих. Не випадково «Коммерсант-Ъ» повідомив, що ще за два тижні до арешту над головою кіровського губернатора стали згущуватися хмари і почали поширюватися чутки, що «з Бєлих трапиться щось нехороше». Уже тоді апарат повноважного представника президента в Приволзькому федеральному окрузі Михайла Бабича «отримав команду» шукати кандидатів у кадровому резерві на посаду губернатора регіону. Цікаво, що працівники повпредства цю інформацію не підтвердили, але й не спростували. Зрозуміло, що повпред у Приволзькому окрузі і його люди могли отримати відповідну вказівку тільки від адміністрації президента і тільки з відома Путіна.
За часів Сталіна переважну більшість представників радянської партійної та державної еліти, що в минулому належали до небільшовицьких партій або до «неправильних» фракцій у ВКП (б), репресували. Можливо, справа Бєлих - це своєрідний сигнал еліті: якщо соціально-економічне становище в країні погіршуватиметься, як ритуальну жертву передовсім приноситимуть тих її представників, які в минулому були помічені в зв'язках із опозиційними партіями або занадто близько стояли до Єльцина і тих або інших опальних олігархів. А може, як і в сталінську епоху, справа дійде до репресій проти тих соратників, які мають родичів і капітали за кордоном. Не виключено, що тепер Путін більше покладається не на любов, а на страх серед як широкого прошарку правлячої бюрократії, якій раніше дозволяв практично безкарно збагачуватися на своїх посадах, так і свого найближчого оточення.
А ще у Сталіна був фірмовий прийом. Перед арештом він міг приспати пильність майбутньої жертви, віддавши їй публічні почесті. Так відомого журналіста Михайла Кольцова, одного з найпопулярніших в СРСР, напередодні затримання за згодою Сталіна обрали академіком АН СРСР. І точно так само Микита Бєлих незадовго до фатального вечора в ресторані торгового центру Lotte Plaza на Новінському бульварі удостоївся президентської похвали на Петербурзькому економічному форумі за успіхи в справі залучення інвестицій у Кіровську область.
Микиту Юрійовича по-людськи дуже шкода. Незалежно від того, наскільки суворим буде вирок суду (може, взагалі пощастить відбутися умовним терміном), його політична, та й підприємницька, кар'єра закінчена, причому як ц лавах опозиції, так і в партії влади. Але ж він, безумовно, не є чемпіоном серед російських губернаторів по частині корупції.
Не виключено, що тепер від Бєлих в обмін на пом'якшення майбутнього вироку чини адміністрації президента будуть домагатися деяких політичних поступок у плані різких публічних випадів проти представників позасистемної опозиції. Він, звичайно, може тішити себе ілюзіями, що все, що сталося з ним, - це «підстава» і результат тонко розіграної проти нього провокації з боку деяких «реакційних сил» з оточення Путіна, які діяли без відома президента. Але це лише повторення старої казки про «доброго царя», оточеного «злими боярами». І можна не сумніватися, що аж до виборів у Держдуму 18 вересня кіровський губернатор залишиться в СІЗО як один із пропагандистських козирів «Единой России». А лібералів ще раз було осоромлено в очах громадської думки.
Борис СОКОЛОВ, публіцист, Москва
