Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою.
Михайло Грушевський, український історик, громадський та політичний діяч

Угода з дияволом

1 березня, 2020 - 10:36

Отже, в суботу 29 лютого 2020 США підписали угоду з талібами, яка, на думку багатьох спостерігачів може відкрити шлях до закінчення 18-річної війни та стати приводом для повного виведення іноземних військ з Афганістану. Відповідно до умов угоди, США мають протягом 135 днів скоротити чисельність своїх військовослужбовців, розміщених в Афганістані до 8 600 осіб, а всі війська НАТО та США можуть бути виведені з країни протягом наступних 14 місяців. У свою чергу таліби натомість зобов’язуються не використовувати територію Афганістану проти США та їхніх союзників, сприяти політичному врегулюванню через впровадження між-афганського мирного діалогу, та дотримуватися постійного і всебічного припинення вогню.

Президент США Дональд Трамп, сподіваючись виграти президентські перегони цього року, намагається за будь-яку ціну виконати свою передвиборчу обіцянку повернути війська з Середнього Сходу. Проте, пам’ятаючи про надмірний піар, що призвів до серії ганебних скандалів і фактично нульового результату на переговорах з Північною Кореєю, він підійшов до переговорів з Талібаном з більшою обережністю. Наприклад, він в терміновому порядку скасував церемонію підписання угоди з талібами, заплановану у вересні минулого року в Кемп-Девіді після серії нових атак талібів та скандалу в американському істеблішменті.

Напередодні цьогорічного підписання Трамп заявив, що, «якщо таліби і афганський уряд виконають зобов'язання, передбачені угодою, для нас буде відкрито потужний шлях вперед, щоб покласти край війні в Афганістані і повернути наші війська додому. …Ці зобов'язання є важливим кроком до міцного миру в новому Афганістані, вільному від аль-Каїди, ІД чи будь-якої іншої терористичної групи, яка буде прагнути заподіяти нам шкоду».

Угоду було підписана в столиці Катару місті Доха спеціальним посланником США Залмаєм Халілзадом і політичним керівником талібів муллою Абдул Гані Барадаром. Держсекретар США Майк Помпео був присутнім в якості своєрідного свідка цієї церемонії.

Ця угода створює передумови для поступового виходу США з найтривалішої війни в їхній історії, на закінчення якої багато хто чекає. За 18 довгих років цієї війни США витратили понад 2 трильйони доларів на прямі воєнні потреби, програми з навчання афганських військових, спецпризначенців та поліцейських, а також на підтримку розвитку інституцій, в цій війні загинуло 2400 військовослужбовців США та близько 38 тисяч громадян Афганістану.

Всі учасники цього процесу добре розуміють, що це лише початок шляху, що він обіцяє бути складним і тривалим. Але тим не менш, цей початок вважають важливим. Тому на церемонії підписання угоди були присутні представники, зокрема, міністри закордонних справ 50 країн.

Відповідно до заяв американських військових, що вони зробили на зустрічах з афганським керівництвом, в рамках виконання угоди американці планують протягом найближчих 135 днів скоротити чисельність свого контингенту з поточних більш як 13 тисяч до 8600 осіб. Це скорочення буде проведено за будь-яких умов, незалежно від того, чи буде дотримуватися Талібан своїх зобов’язань чи ні, і яким шляхом буде розвиватися ситуація в Афганістані, зокрема, той мирний процес, заради якого все це і було розпочато.

Протягом цього періоду пропорційно будуть скорочуватися контингенти інших країн західної коаліції: за попередніми оцінками з 16 до 12 тисяч військовослужбовців. Коментуючи Угоду, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив в Кабулі: «Ми зібралися разом в 2001, ми плануємо узгоджувати рівні військової присутності разом, і коли прийде час, ми підемо разом, але ми підемо тільки тоді, коли для цього будуть відповідні умови».

Надалі, протягом наступних 14 місяців, в залежності від того, наскільки таліби будуть дотримуватися закладених в Угоду умов і зобов’язань, США та їхні союзники по НАТО, планують ще скоротити або вивести свої контингенти з Афганістану. Наразі мова йде про те, що в Афганістані після всіх скорочень може залишитися не більше як 5 тисяч іноземних військових спеціалістів для надання допомоги урядовим силам в боротьбі з тероризмом.

Присутній на підписанні Держсекретар США Майк Помпео сказав, що «Вашингтон буде уважно стежити за дотриманням талібами підписаної сьогодні угоди… таліби показали, що у них є воля до миру під час недавнього періоду зниження рівня насильства», він закликав талібів «дотримуватися своєї обіцянки розірвати будь-які зв'язки з Аль-Каїдою і продовжувати боротьбу з войовничим угрупованням Ісламської Держави», а також наполіг, що «угода нічого не означатиме, якщо не будуть зроблені конкретні кроки щодо виконання зобов'язань і обіцянок».

Міністр оборони США Марк Еспер сказав, що «підписання угоди - це обнадійливий момент, але це тільки початок. Дорога попереду не буде легкою. Досягнення міцного миру в Афганістані потребує терпіння і компромісу між усіма сторонами».

Представники афганського уряду у свою чергу також зробили ряд заяв щодо того, що вони готові вести переговори і укладати угоди про припинення вогню з талібами, а також підтвердили свою підтримку плану поетапного виведення військ США і коаліційних сил за умов виконання талібами своїх зобов'язань. Зокрема, на прес-конференції в Кабулі президент Афганістану Ашраф Гані сказав, що він «сподівається, що угода в Досі прокладе шлях до міцного миру». «Ми сподіваємося, що мирна угода між США і талібами призведе до постійного припинення вогню... Країна очікує на повне припинення насильства», - зазначив він.

Таліби також сподіваються на реалізацію угоди: «Найголовніше, на що ми сподіваємося, це те, що США збережуть прихильність своїм обіцянкам, що вони їх дали в ході переговорів і підтвердили в мирній угоді», - заявив представник переговорної групи талібів Забіюлла Муджахід.

Угоду також прокоментував і лідер Талібану Мавлаві Хайбатулла Ахундзада: «Після майже дев'ятнадцяти років джихаду і боротьби, що почалася після того, як в жовтні 2001 союзні сили на чолі з Америкою вторглися на нашу Батьківщину, Ісламський Емірат, який представляє афганський народ, з божою поміччю Аллаха, нарешті досяг угоди про припинення окупації Афганістану. Ця перемога є колективною перемогою всього мусульманського народу і муджахідів, всіх наших братів і сестер, які майже два десятиліття приносили величезні і надзвичайні жертви. Угода про повне виведення всіх іноземних сил з Афганістану і обіцянка ніколи не втручатися в його справи в майбутньому, безсумнівно, є великим нашим досягненням». Він також оголосив амністію всім, хто воював проти Талібану та закликав всіх дотримуватися умов Угоди.

При цьому, всі спікери підтвердили свою незмінну прихильність принципам запобігання використанню будь-якими терористичними угрупованнями афганської землі для продукування загрози і небезпеки для США, їхніх союзників та інших країн.

Власне, невизначеність, притаманна гарним сподіванням, яка залишає простір для різних тлумачень і маніпуляцій, і водночас не надає критеріїв і інструментів контролю, і може стати тією бомбою, яка підірве угоду вже найближчим часом.

Відповідно до умов угоди, таліби зобов’язуються не використовувати афганську землю як плацдарм для сил, що складають загрозу чи можуть нести небезпеку для США чи їхніх союзників. Навіть якщо залишити поза рамками дискусії питання про те, хто підпадає під визначення «союзників» за хаотичної і непередбачуваної зовнішньої політики поточної адміністрації, слід зазначити, що в Угоді немає жодного механізму, за допомогою якого американська сторона зможе проконтролювати виконання цього пункту. Так само, як і не закладено жодних санкцій у разі, якщо цей пункт буде порушено.

За угодою, 5 тисяч заарештованих та засуджених за терористичні та насильницькі злочини талібів мають бути звільнені з в’язниць, в першу чергу, на території Афганістану. При цьому, не є зрозумілим, хто має це робити – афганський уряд, якому належать цивільні в’язниці, чи американські військові, що керують спеціальними ізоляторами для утримання терористів і особливо небезпечних злочинців. Також не ясно, чи мають звільнені таліби залишатися у статусі цивільних осіб, чи вони зможуть знову взяти зброю і повернутися до своїх загонів.

Угода оголошує «постійне і всеохоплююче» припинення вогню. Але не запроваджує механізмів регуляції і контролю такого режиму, а також не передбачає санкцій за його порушення. Минулого року таліби принаймні тричі погоджувалися на припинення вогню, але водночас заявляли, що «цей режим не стосується представників урядових структур, іноземних військових та їхніх агентів». Внаслідок такого специфічного бачення, минулий рік став чи не найкривавішим в історії афганського протистояння.

Угода декларує початок між-афганського діалогу для просування мирного процесу. При цьому принципи такого діалогу не прописані чітко, так само як і не передбачено санкцій за недотримання умов і принципів мирного процесу. Очевидно, що бачення політичного, соціального, релігійного устрою Афганістану у талібів, афганського уряду, племінних та регіональних спільнот є питомо різним. Так само, як кардинально різним є і спосіб досягнення консенсусу стосовно цих питань. Власне, саме тому конфлікт і продовжується стільки років. Саме тому принципи, способи і інструменти мирного процесу є критично важливими, щоб уникнути ескалації конфлікту.

Отже, найбільш критичним для виконання умов укладеної угоди є не стільки те, що таліби хронічно не дотримуються своїх обіцянок, скільки те, що їхня система цінностей є докорінно відмінною від системи цінностей їхніх контр-агентів, а тому вони мають питомо інші погляди на принципи та критерії виконання угод. Наприклад, їх не можна примусити дотримуватися «прав людини» чи «рівності» у західному розумінні, бо вони мають своє, кардинально відмінне розуміння цих понять, і будуть впроваджувати його з фанатизмом догматиків попри будь-які застереження і перепони.

Власне, в цьому і полягає небезпека угод з дияволом: не можна намагатися вгамувати чи перемудрити за допомогою угод того, хто грає за докорінно іншими, недоступними для тебе правилами. Ціна таких спроб завжди буде зависокою – про це вже кілька століть торочить людству весь фольклор. Але іноді політики ладні зробити навіть таку ставку у своїй популістичній грі.

Втім, для афганського суспільства, виснаженого тривалим кровопролиттям, ця угода стала черговою надією на примирення. Люди виходять на вулиці і святкують наближення миру: «наша країна та наш народ заслуговує на краще життя, заслуговує на мирне життя», - кажуть вони. І треба визнати, що пори тривалу війну, шанс у Афганістану все-таки залишається – як це не дивно, але радикалізація і взаємна непримиренність не досягли там критичної межи, такої, як наприклад, в Сирії.

«Світ живе надією», - каже афганське прислів’я.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ