Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

В ситуації деякої розгубленості

5 серпня, 2019 - 18:59

Росія втягнулася до політичної кризи. Протести в Москві перейшли на новий етап. Розпочавшись як неприйняття маніпуляцій влади з реєстрацією опозиційних кандидатів на виборах до Московської міської думи, вони дуже швидко перетворилися на загальний протест проти дій силовиків.

Як попереджали експерти і соціологи, чим жорсткіше діє влада, тим сильніше політизується протест. У ньому все більше набувають впливу радикальні елементи, не схильні до будь-яких компромісів. Не кращою є ситуація в північній столиці Росії, де також не реєструють опозиційних кандидатів на виборах губернатора.

На це накладаються вкрай невдалі дії по гасінню лісових пожеж в Сибіру і по організації евакуації людей з зон повені в Іркутській області і Якутії. З регіонів сотнями надсилають петиції зі зверненнями і вимогами до влади, але поки чіткої відповіді немає. Прем'єр Дмитро Медведєв провів виїзне засідання уряду в Читі, вимагав і дав вказівки, але ситуація практично не поліпшується.

Економічні показники теж не радують. Серпень не випадково називають чорним місяцем для російських фінансів і економіки. Теперішній не став винятком. Під загрозою головний експортний товар - нафта. Через загострення торговельної війни між Китаєм і США реальною стає загроза уповільнення зростання світової економіки, для Росії це обертається рецесією. Та тут ще чергові американські санкції.

Звичайно, російський МЗС назвав їх провокацією, а міністр фінансів Антон Силуанов обіцяв, що «Створена нами гнучка макроекономічна конструкція і зважена бюджетна політика забезпечують швидке пристосування економіки до зовнішніх несприятливих умов».

Неважко здогадатися, що головним інструментом пристосування буде девальвація рубля. За четвер-п'ятницю минулого тижня рубль втратив до бівалютного кошика 2,5%. На думку директора рейтингового агентства НКР Олександра Проклова, нові санкції США через справу Скрипалів можуть ускладнити розміщення нових російських єврооблігацій, номінованих в доларах. І це не кінець, а черговий пакет санкцій і за всіма ознаками не останній.

Все вказує на деяку розгубленість в російських коридорах влади. Зовнішні авантюри почали несприятливо позначатися на внутрішній ситуації. Ось чому між вежами Кремля починається протистояння в зв'язку з пошуком шляхів якщо не виходу, то якогось полегшення ситуації. У тому числі на українському напрямку.

В Москві раптом занепокоїлися станом української армії. Вона, на думку прокремлівських експертів, знаходиться в напіврозкладеному стані. Москва в черговий раз почала розмови про націоналістичні батальйони.

Весь цей пропагандистський камуфляж покликаний прикрити зростаючу стурбованість підвищенням боєздатності ЗСУ та допомогою в підготовці наших солдатів і офіцерів, яка виявляється західними партнерами.

У Москві в якийсь момент стали усвідомлювати той факт, що підготовлена за стандартами НАТО і добре озброєна українська армія буде серйозним бар'єром для російського експансіонізму і подальших зовнішньополітичних авантюр. Принаймні, в Європі.

Звідси спроби всіляко принизити нашу армію і показати, що вона знаходиться під прямим американським командуванням. Для цього використовуються навіть далекі від військових справ факти.

Наприклад, спеціальний представник держдепартаменту США з питань України Курт Волкер разом з тимчасовим повіреним у справах США в Україні Вільямом Тейлором відвідав зону ООС. Вони зустрілися з командирами ВСУ і отримали інформацію про поточну ситуацію та хід проведення операції.

Чомусь в Москві розповсюджують легенду, що у президента Володимира Зеленського падає інтерес до армійських справ. Звідси робиться досить цікавий висновок, що нашого головнокомандуючого замінює представник держдепартаменту, який бере активну участь в управлінні операцією.

Питання: навіщо такі незграбні фейки, які навіть немає особливого сенсу спростовувати? Відповідь полягає в різноспрямованих пошуках виходу з конфлікту на Донбасі.

Виведення Медведчука з переговорного та супровідного процесу виявилось несподіваним і досить серйозним ударом по всій московській стратегії на українському напрямку. Цілком можливо, що цим спробують скористатися в російській столиці, зокрема, Владислав Сурков. Він дещо втратив контроль над українським порядком денним в російській політиці.

Москва поставила на паузу подальші кроки з кількох причин. По-перше, слід все-таки визначитися хто головний в проведенні політики, і взагалі якою вона буде вона в найближчому часі. Звідси -кадрова невизначеність і неясність щодо ролі Медведчука.

У Москві не хочуть втрачати медіаресурс у вигляді відомих київських телеканалів, а це не дозволяє за тамтешніми уявленням його повністю зашунтувати і виключити з процесу. Це трохи дивно, тому що підконтрольні телеканали нічим не допомогли «Опозиційній платформі - За життя» на останніх виборах.

По-друге. У Білокам'яній явно посилюється вплив силовиків і це - ще один фронт, який змушений тримати Сурков. Яким чином на Луб'янці розглядають Медведчука не надто ясно, але особливих надій щодо нього не мають.

По-третє. Генерали добре усвідомлюють, що перебудова ВСУ за стандартами НАТО і поступове перенавчання в майбутньому можуть стати серйозним головним болем. Через об'єктивні причини, в першу чергу за географічним фактором. Час працює на українську армію і найбільш досвідчені російські генерали це розуміють.

По-четверте. Потрібна якась політична перемога, яка повинна затьмарити наростання протестних настроїв в Росії. Хоч якесь просвітлення на Донбасі дуже для цього підходить.

У п'ятих. Не варто недооцінювати вплив яструбів як військових, силовиків, так і цивільних, які принципово не хочуть будь-якого врегулювання з Україною. При загальному загостренні внутрішньої ситуації вони будуть посилюватися під приводом того, що влада не може бути слабкою. У цьому ж ряду, на їхню думку, стоять і навіть мінімальні поступки Києву.

Все це в сукупності і кожний фактор окремо не дають можливості Кремлю прийняти якесь рішення по Україні.

Рівнодіюча цих та інших різноспрямованих векторів поки не вимальовується. Так що стан деякої розгубленості в Москві зберігається.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ