Людство повинно позбутися війни, інакше війна позбудеться людства.
Джон Кеннеді, 35-ий президент США

Прикра закономірність

Що не так з українським біатлоном?
24 лютого, 2020 - 17:48

В італійському Антгольц-Антерсельві 13-23 лютого відбувся чемпіонат світу з біатлону. Чимало вболівальників після не дуже вдалого старту сезону покладали великі сподівання саме на головний турнір року. Проте побачити прийнятні результати не вдалося.

Результат ЧС-2020 – повне фіаско. І бронза, яку здобула жіноча збірна (до речі, перша медаль взагалі цього сезону), не є тією нагородою, яка рятує українську команду від шквалу критики. Чоловіча та жіноча збірні виявилися не підготовленими. Більш ніж очевидним було те, що пік форми у наших ключових біатлоністів точно припав не на світову першість. Про це вже заявив і лідер чоловічої збірної Дмитро Підручний у коментарі UA:Біатлон.

«Цей чемпіонат світу видався не таким яскравим, як торік. Ще на початку були сили й досить непогані гонки. Далі з кожною гонкою результати ставали все гіршими. Складно сказати чому, але підготуватися так добре, як минулого сезону, не вдалося. Досить важка світова першість видалась, хоч висота для всіх однакова. Якщо порівнювати з фізичним станом торік, то тоді я був готовий на всю змагальну програму й провів чемпіонат на високому рівні – всі гонки завершив у ТОП-10. Цього сезону, можливо, гірше підготувалися чи зробили якісь помилки, хоча намагалися все зробити по максимуму».

Висловлю припущення, що пік форми буде на майбутньому чемпіонаті Європи, на етапах, які нічого не вирішують, але знову-таки не на чемпіонаті світу. Й такий стан справ вже стає прикрою закономірністю.

Спробую проаналізувати деякі моменти.

1. Фінансування.

Підтримка спорту – це добре. Але коли з державного бюджету йдуть на професійний спорт мільйони євро на рік – це ненормально. У кінцевому підсумку ми бачимо шалені витрати, але – відсутність результату. Та федерації, напевне, байдуже, адже якби ці два мільйони були зі спонсорської кишені – навряд чи дядько з грошима погладив би по голівці за такий результат і не переглянув би контракт. Ну, а з нашої «багатої» держави можна продовжувати смоктати гроші й водночас не брати до уваги результат. Ну, а що? За рахунок платників податків – можна жити.

Натомість цього сезону ми ще й перевершили самих себе. Втратили не лише дорослі, а навіть юнацькі старти, на яких завжди були з медалями. Україна вперше за шість років залишилась без нагород. Тепер виникає логічне питання: так де там два мільйони бюджетних коштів? Відповідно до цивілізованої моделі, бюджетні кошти мають іти на дитячо-юнацький спорт, а не на дорослий. Судячи з результатів, недофінансували ми юнацьку команду (сарказм).

2. Підходи до підготовки.

Можливо, хоч на третій рік у Федерації біатлону України замисляться, що в жіночій команді немає жодної спортсменки, сумірної з  Домрачевою в білоруській збірній чи Мякяряйнен у фінській. У своїх збірних ці спортсменки були на чотири голови вищими за інших колег по команді, тому могли тренуватися зі своїми особистими тренерами. У нас же я поки що не бачу жодної української Домрачевої, зате кожна спортсменка уявляє себе зіркою і проводить збори з особистими тренерами. А потім старший тренер команди перед сезоном не знає, що від кого очікувати. І, як наслідок, ми бачимо провальні результати, адже протягом фінального етапу підготовки зліпити команду не виходить. До речі, саме такий підхід підштовхнув до відставки попереднього старшого тренера української жіночої збірної Андрія Прокуніна.

3. Про безвідповідальність.

Цей сезон для української команди – просто суцільний факап. І тут вже йдеться навіть не про підготовку, а про безглузді штрафи та ануляцію результатів. Відзначилася у цьому плані, здавалося б, досвідчена Олена Підгрушна, проколи з боку якої бачити не смішно, а соромно. Це спортсменка з ім'ям, котра примудрилася наробити помилок не тільки на етапі Кубка світу, де й так невисокий результат нашої команди анулювали, а ще й у мас-старті чемпіонату світу, коли вона не подолала штрафне коло. Тільки от веселе і безтурботне пояснення Олени мені ой як незрозуміле:

«Отримала штраф, бо не пробігла штрафне коло. На виході з вогневого рубежу злетіли окуляри. Поки їх одягала – загубила палицю й поїхала. Коли отримувала нову від тренерів, вони кричали, що йду десятою. Я проїхала під мостом і зрозуміла, що фізично з одним штрафним колом не можу показувати такий результат. Я це коло просто не пробігла. Скільки бігаю, такого ще не було».

Незрозумілими залишаються й звернення від деяких членів команди, зокрема Віти Семеренко.

«Не сваріть нас сильно, ми намагаємося, теж не хочемо цих промахів, завжди прагнемо до чистої стрільби. Ми засмучуємося ще більше, ніж ви. Вибачте, що не виходить вас порадувати».

Не сваріть? Не критикуйте? Чомусь у світі критика спортсменів, тренерів та функціонерів – це нормально, а коли стосується наших спортсменів (і це не тільки про біатлон), то «ви на нас тиснете, ай-ай-ай»...

Так, а як ви хочете результати здобувати? У теплій ванні? Та ні, якщо вас уже спонсорують із бюджетних коштів, то кожен уболівальник як платник податку, який зокрема взяв участь і в наданні фінансової підтримки цій команді, має право на безжальну критику та вимогу показувати результат!

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ