Цікаво знати
"Цікаво знати" — такий підпис висів на дверцятах однієї з моїх полиць. В дитинстві здавалося, що мати цілу книжкову шафу — то розкіш. У ній було місце для всього — шкільних підручників, незавершених записників, паперу і копірки, якою я хтозна-чому дуже дорожила. Шафа була стара, ще років двадцять і стала б антикваріатом, але розклеєні по всіх шпаринах наклейки назавжди перекрили їй шлях в історію.
Одна із полиць цієї багатостраждальної шафи мала дверцята. Невеликий, довгий ящик в який я надійно складала найгарніші-іще-неписані блокноти, кілька штучних мух, не питайте навіщо, три-чотири книги, календарики з котами і свій найголовніший, товстий зошит, який і дав назву усьому цьому — "Цікаво знати". Під таким заголовком із короткою передмовою я збирала вирізки із газет, де йшлося про щось особливо цікаве, вибачте за тавтологію, але тут ми без цього слова не обійдемося.
Приносити в дім газети, які справно втрапляли в поштову скриньку в вівторок, четвер і суботу, було моїм особливим завданням. Якщо поштарка передавала їх прямо в руки комусь із дорослих — настрій мій падав, адже значно краще самій зазирнути до скриньки, обережно просунути пальця, поводити із боку в бік і врешті наштовхнутися на паперовий кутик — є. Підіймаючись сходами я встигала зробити короткий огляд матеріалів, до того ж потрібні мені найчастіше публікували на останніх сторінках. Опісля усі домашні уважно, по черзі, читали газету, а я, із ножицями, чекала свого часу. Бо вирізавши зарано, можна було зіпсувати важливу комусь інформацію зі зворотного боку. Отож, десь перед приходом наступного номера, газету офіційно віддавали мені.
Бували екземпляри з яких вирізалося надцять статей, бували й розчарування. Єгипетські піраміди й фараони, Лох-Несське чудовисько, найбільший метелик на планеті — ось які статті потрапляли на сторінки мого зошита. Його дешеві, волохаті сторінки (вітання дітям 90-тих) швидко вбирали клей і трохи морщилися, але то нічого, головне — цікаве збережено. Не раз я поверталася до цих публікацій, точно мала улюблені й тихо раділа, що в шафі із написом "Цікаво знати" є стільки всього, що і справді цікаво знати.
Інтернет — то щось неймовірне. У ньому можна плавати днями, відкриваючи все нові й нові історії про все на світі, можна їх зберігати в закладках чи теках на диску Е, проте вся ця інформація позбавлена атмосфери віднайденого скарбу, як тоді, коли ти, ножиці й клей точно знаєте, що саме цікаво знати.
Анна ДАНИЛЬЧУК
