Десять років після війни
До 8 серпня 2008 року Росія була «злом у собі» і «для себе». Після цієї дати путінська Росія стала «злом для всіх»
10 років тому Росія розв’язала першу в XXI століття війну на території Європи. З цього часу Росія перетворилася з потенційного джерела загрози миру на планеті, яким вона стала після Мюнхенської промови Путіна, на реальне джерело, на найбільше зло на Землі.
Співучасником цього перетворення став колективний Захід, який обрав щодо путінської Росії політику заспокоєння, повторивши ті помилки, які зробили лідери Європи стосовно Третього Рейху 1938 року. Роль Даладьє та Чемберлена за 70 років виконали Саркозі й Обама. Символом зради з боку колективного Заходу стала швейцарський дипломат Хайді Тальявіні, яка очолила Комісію з розслідування причин збройного конфлікту в Південній Осетії, отримала бюджет у 1,6 мільйона євро, і виробила текст, який їй абсолютно безоплатно могли написати в МЗС РФ або в Кремлі. В доповіді Тальявіні сказано, що Грузія звинувачує Росію на початку війни, а Росія — Грузію. Комісія не може зрозуміти, хто з них правий і хто ж розпочав війну. Але в результаті, на думку комісії, війну все-таки розпочала Грузія. Російські війська перебували на території Грузії. Те, що це територія Грузії, було визнано на той час усіма, без жодного винятку, країнами світу. А війну все одно розпочала Грузія.
Доповідь Тальявіні стала великим подарунком для путінської Росії, головним на той момент призом, отриманим за успіхи, досягнуті в інформаційній війні. Євгеній Попов у програмі «60 хвилин» від 8.08.18 із ностальгією виголосив: «Сподіватимемося, що подібна доповідь вийде і щодо Донбасу з визнанням вини Порошенка». Щоправда, на Тальявіні надії вже немає, оскільки ця пані, втихомиривши Росію в разі її агресії проти Грузії, потім з 2014-го по 2015-й утихомирювала агресора як представника місії ОБСЄ щодо України, тепер начебто мемуари пише.
Роль Тальявіні, тобто роль ліберал-зрадника, в програмі «60 хвилин» виконував штатний ліберал за викликом Борис Надєждін. Згадуючи події 8.08.08, Надєждін оголосив: «90% провини за війну — на Саакашвілі!» Вина тодішнього президента Грузії, на думку ліберала за викликом Надєждіна, полягала в тому, що грузинська армія була непорівнянно слабкішою російської, а значить, воювати проти Росії було фатальною помилкою. Борис Борисович Надєждін за першим фахом математик, за другим — юрист. Тобто повинен дружити і з логікою і з правом. Вважаю, що формула «винен той, хто слабкіший» — керуючись і правом і логікою — може бути визнана сенсаційним відкриттям, хоча у Крилова щось схоже звучало в байці «Вовк та ягня».
Єдиний, хто в студії «60 хвилин» намагався пригадати реалії тієї війни без звичайної для російського телевізора міфології, був політолог Андрій Нікулін, який нагадав про масову роздачу російських паспортів жителям Південної Осетії й Абхазії, а також указав на очевидні подвійні стандарти. Це коли Росія вважає силове відновлення своєї територіальної цілісності в Чечні нормальним і правильним, а спроби Грузії відновити цілісність своєї території — злочином.
Придумати якісь аргументи проти цих фактів, що цілком очевидно доводять провину й імперську політику Росії, у студії ніхто не зміг, а залишити їх без відповіді було ніяк не можна. Тому ведучий Попов кілька разів повторив: «Що означає, роздали паспорти? Що означає, роздали паспорти?», вочевидь, сподіваючись, що від повторення його фраза набуде сенсу. З приводу Чечні відповідь політологові Нікуліну дав письменник-омонівець Захар Прилєпін. «Південну Осетію з Чечнею не можна порівнювати, оскільки в Чечні мав місце внутрішній конфлікт між чеченцями, частина яких була за єдність із Росією, а частина — за відділення. У Південній Осетії такого розділення не було», — набрехав письменник-омонівець Прилєпін. Політолог намагався спростувати брехню письменника-омонівця, наводячи факти про те, що на території Південної Осетії жили грузини, частину яких убили, частину вигнали, і що говорити про єдність жителів Південної Осетії — знущання. Але на другій фразі його вже перепинили та затоптали.
Як вищий авторитет у російських війнах XXI століття був викликаний співробітник ВГТРК Олександр Сладков, чиє зображення на екрані повідомило, що воно любить грузинський народ, і вино у них хороше, але в усьому винні грузинські політики, які не хотіли йти на перемови. Після чого зображення співробітника Сладкова тут же перевело розмову на Україну: «І зараз у Донбасі все одно будуть перемовини. Інакше Путін і Трамп вирішуватимуть їхні проблеми».
Програму завершив письменник-омонівець Захар Прилєпін, який звернувся із закликом до сусідніх народів: «Українці та грузини, дружіть з Росією! Вона завжди вам допоможе і захистить!»
Як саме відповіли українці та грузини на заклик письменника-омонівця Захара Прилєпіна, глядачі телеканала «Росія-1» не почули. Вважаю, що більшість відповідей складатимуться головним чином із чотирьох заповітних слів, використання яких у ЗМІ суворо заборонене Роскомнаглядом. Оскільки допомога та захист Росії для українців означає понад 12 тисяч убитих громадян України й окупацію Криму та частини Донбасу. Що стосується Південної Осетії, в результаті російської «допомоги» та «захисту» ця територія практично втратила економіку. Понад 70% працездатного населення задіяні в бюджетній сфері, кошти на яку дає Росія, решта — або таксисти, або перепродують грузинські або російські продукти. Ця територія — ізгой, яку визнали Росія, Нікарагуа, Венесуела, Науру, Тувалу та Сирія. О, ледве не забув, ще «ЛНР». За своїми паспортами громадяни Південної Осетії не можуть в’їхати до жодної країни світу. Оскільки майже в усіх є російські паспорти, то їдуть до Росії.
Події 08.08.08 у Росії стали «забутою війною». За даними «Левада-центру» 18% росіян ніколи не чули про цю війну, 56% — «щось чули», а знають про те, що тоді відбувалося, лише 23% опитаних. Велика частина респондентів — 58% — покладає відповідальність за війну на керівництво Грузії, США і НАТО, а керівництво Росії вважають відповідальним лише на 5%.
У самій Росії після тих п’яти серпневих днів пішла хвиля патріотичного чаду. У московських школах почали складати списки учнів із грузинськими прізвищами, а майбутній головний опозиціонер Навальний назвав грузин «гризунами», а російських військових «молодцями», запропонував упровадити повну блокаду Грузії, запустити ракети у бік грузинського Генштабу та депортувати всіх громадян Грузії з території РФ. Згодом Навальний вибачився лише за «гризунів», під усім іншим він готовий, за його словами, поставити підпис і сьогодні.
«П’ятиденна війна» стала переломним моментом в історії путінської Росії. До 8 серпня 2008 року Росія була «злом у собі» і «для себе». Після цієї дати путінська Росія стала «злом для всіх», тобто світовим злом. Тоді світ цього не зрозумів. І зараз, можливо, розуміння поки що не прийшло. Головне, щоб це розуміння не прийшло занадто пізно.
