Орфей знов у пеклі
Премія ТЕФІ як історія деградації російського ТБ
У Московському театрі мюзиклу 3.10.2018 відбулося вручення премії ТЕФІ, вищої телевізійної нагороди в Росії. У номінації «Суспільно-політичне ток-шоу прайм-тайму» премію ТЕФІ отримала програма «60 хвилин», а в номінації «Ведучий суспільно-політичного ток-шоу прайм-тайму» кращими були визнані Ольга Скабєєва та Євгеній Попов.
Із цим рішенням важко не погодитися. Скабєєва та Попов, справді, найкращі відповідно до тієї шкали цінностей, яка сьогодні панує в російському телевізорі. Ось, наприклад, нещодавній ефір програми «60 хвилин» від 21.09.2018, в якому на головному державному телеканалі Росії в прайм-тайм Скабєєва та Попов показували мапу майбутнього переділу сусідньої держави, України.
На цій мапі від України залишається ледь чи п’ята частина. Луцьк, Львів і Тернопіль Скабєєва та Попов відписали Польщі, Закарпаття подарували Угорщині, частину півдня України — Румунії, а Харків, Херсон та Одесу забрали собі.
Причин, з яких глядачам телеканала «Россия-1» довго показували картину загибелі України, було дві. По-перше, міністр закордонних справ України оголосив про припинення дії угоди про дружбу з Росією. А по-друге, про що ведучі «60 хвилин» довго та радісно розповідали росіянам, Угорщина роздає свої паспорти громадянам України.
Із цих двох фактів ведучі й «експерти» «60 хвилин» і зробили висновок про те, що найближчим часом Україну почнуть розривати на шматки. «Дружбу розірвали, значить, територіальну цілісність можна не визнавати!» — весело вигукнув Євгеній Попов. На спроби українського політолога Вадима Трюхана заперечити, що угода про дружбу не перешкодила Росії окупувати частину території України, Попов ураз включив режим «настамнет», з якого збити російських бійців інформаційних військ абсолютно неможливо.
Попова бурхливо підтримав «експерт» Володимир Корнілов, заявивши, що «питання Криму зняте, тепер можна переглядати й інші кордони».
Мапа бажаного переділу України демонструвалася публіці майже всю передачу та супроводилася «експертним» коментарем, з якого глядачі повинні були довідатися, що «оскільки Закарпаття було частиною Угорського королівства, то угорці хочуть цю частину повернути, румуни розглядають як свої території Бессарабію та Північну Буковину, а поляки і зараз скоса поглядають на українські Галіцію, Полісся та Волинь».
«Політолог» Сергій Марков із властивою йому простодушністю намалював у подробицях, як відбудеться найближчим часом розділення України. «Україна погано управляється, — оголосив «політолог» Сергій Марков, — і тому будуть введені угорські війська для захисту угорських громадян».
Тут Маркову заперечила Скабєєва, для якої вочевидь абсолютно нестерпна сама думка про те, що в будь-якій країні НАТО, навіть в Угорщині, влада може керуватися такими гуманістичними сенсами, як захист громадян. «Ні, який захист! — вигукнула Скабєєва, — вони просто територію віджимають! Треба брати області, доки є можливість!» У людей, які отримують інформацію про світ лише з російського телевізора, повинно було скластися переконання, що та картина, яку їм демонструють Скабєєва та Попов, — це не плід хворої уяви ведучих «60 хвилин» і не їхні імперські марення, а реальність, і що переділ України відбувається вже зараз.
Тим часом «політолог» Сергій Марков продовжив підводити під розділення України «ідеологічний фундамент». «До України увійшли величезні російські області, Крим і Донбас, великі російські міста: Одеса, Харків, Миколаїв, Дніпропетровськ, — перераховував «політолог», — і ми погодилися за умови, що росіян там не гнобитимуть і не заборонятимуть їм дружити з Росією, а ви порушили ці умови». «Політолог» Сергій Марков навіть в «експертному» паноптикумі російського телевізора вирізнявся своїми екзотичними висловами. Тому його останнім часом рідше запрошують у телевізор, та й влада вочевидь більше не дуже потребує його послуг. Запрошення Маркова в ефір і демонстрація мапи переділу України — це свідчення нового витка антиукраїнської істерики російської влади. А нагородження премією ТЕФІ програми «60 хвилин» та її ведучих — знак якнайглибшої деградації російського телебачення.
Сама премія ТЕФІ може слугувати наочною історією цієї деградації. ТЕФІ була заснована 1994 року і до 2014-го була ареною боротьби між професією журналіста та фаховими брехунами. І список лауреатів ТЕФІ цю боротьбу та співвідношення сил відображає краще за будь-які міркування на цю тему. З одного боку, ТЕФІ одержували Анна Політковська і Влад Лістьєв, Манана Асламязян і Юлія Мучник, Віктор Шендерович і Світлана Сорокіна, Леонід Парфьонов і Михайло Осокін.
З іншого — бронзовий «Орфей» потрапляв до рук Дмитра Кисельова та Володимира Соловйова, Євгенія Піддубного й Олександра Рогаткіна, Ольги Скабєєвої та Євгенія Попова.
ТЕФІ одержували програми того, «старого» НТВ і легендарного телеканала «Томск ТВ2». Тобто тих, кого знищив путінський режим. А разом з тим, немов знущаючись із фаху бронзового «Орфея», його одержують творці програми «Велика таємниця води», про яку комісія РАН з боротьби з лженаукою написала, що це «пасквіль на світову науку», творець фільму, який доводить, що Земля, — пласка, а також такі програми як «60 хвилин», що розпалює війну та ненависть і закликає до окупації сусідньої держави.
Пострадянське телебачення в Росії і в 90-х, і в «нульових» не було однорідним, у ньому завжди була ця боротьба фаху з «халтурой и заказухой» з одного боку, і з прямою брехнею та провокаціями — з іншого. Однорідність настала після 2014 року, коли господарям набридло періодичне брикання залишків телевізійного співтовариства, в якому деякі люди, що вважали себе «творцями», так і не зрозуміли свого місця, не зрозуміли, що їхній фах, журналістика, давно вбита, а їхні потуги її оживити мають смішний і непристойний вигляд. Колишній засновник премії ТЕФІ, Академія російського телебачення, скорботно відійшла на маргінеси і тихо померла, ТЕФІ тепер називається «Індустріальною телевізійною премією», а засновником її став «Комітет індустріальної телевізійної премії ТЕФІ». Про журналістику в телебаченні тепер згадувати незручно.
Усе це цілком вкладається в логіку деградації режиму й обслуговуючого його телебачення. Є одна деталь, яка в усій цій ситуації бачиться вкрай недоречною. Це бронзовий «Орфей» роботи скульптора Ернста Неізвєстного, який вручається лауреатам ТЕФІ. Цей античний герой розриває собі груди і грає на струнах своєї душі. Ви можете уявити собі за цим заняттям, наприклад, таких лауреатів ТЕФІ, як Дмитро Кисельов або Петро Толстой? Вручали б один одному бронзовий бюст Геббельса, або, якщо вже так хочеться античності, взяли б за символ своєї премії Гермеса, захисника брехунів і злодіїв. А Орфея залишили б у спокої, оскільки в пеклі він уже був.
