Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Почистити криниці!

23 серпня, 2019 - 11:32
ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

На трасі Суми – Київ є одне місце, де сумчани зустрічають своїх знаменитих гостей. Це – межа між Сумською та Полтавською областями. Традиція «зустрічати на межі» перейшла ще від Союзу.  Зустрічали різних секретарів, міністрів, артистів…  Тут тобі й коровай «із кущів вибіже»  й чарчина «викотиться». На пару з бутербродом…  Одним словом, «Сумщина вітає!»

Звісно, дбайливі господарі спорудили різьблену альтаночку, лавочки… Пізніше – церковну капличку.  Був у цьому ансамблі  й колодязь – символ батьківської хати, так би мовити.  Але прослужив він недовго. Занедбаний і забитий дошками стояв просто, як бутафорія.

І ось недавно, зупинившись на важливому пункті , я очам своїм не повірив: з колодязя хтось витягує воду! Підхожу, розговорилися. ..

Виявляється цей чоловік із сусіднього села Перекопівки Роменського району Сумської області. Працював там колись у колгоспі, давно на пенсії. А тепер ось здійснив  давню свою мрію – відродити колодязь. Хоча це  було непросто зробити.

– Джерела тут хтось камінням та усіляким непотребом забив. –  розповідав чоловік . –  То я попросив хлопців-сусідів. З «лєбьодкою»  прийшли,  допомогли. Дивіться... – Він підвів мене до купи з уламків бетону та сміття, яке вони гуртом витягли із криниці. – Мені казали, що нічого не получиться, а бачите, вийшло! І чоловік переможно попрямував до цямрини, аби опустити відро…

Я дивився на нього і радів разом з ним. Радів його перемозі. Перемозі його друзів. Перемозі здорового глузду. Перемозі добра над злом, господарності над недбальством.  А ще мені подумалося: скільки ост таких «показушних» криниць, стоїть по всій  нашій Україні?! Зверху, наче – криниця, але – без води… Забиті джерела, замулені, захаращені людиною. А живе джерело – зовсім інша річ! Тим паче, коли воно відновлене з власної ініціативи, без примусу, за покликом серця, так би мовити…  Від душі.

Можливо, саме  таким і має бути шлях до відновлення усіх НАШИХ  ДЖЕРЕЛ?! Усієї нашої України! Коли кожен відчує в собі бажання – засукати рукава і щось зробити, збудувати, відновити, вберегти. Тоді й сонце швидше вигляне  над землею, й життя усіх разом стане заможнішим та красивішим.

Тут згадалося із власного, колись  написаного:

«… Нам треба бути тут. Хай холодно й тінисто,

Хай десь, на чужині, багатші є ліси.

Нам треба жити тут. І вижити врочисто!

І нашим хмарам прийде час цвісти!»

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ