Почистити криниці!
На трасі Суми – Київ є одне місце, де сумчани зустрічають своїх знаменитих гостей. Це – межа між Сумською та Полтавською областями. Традиція «зустрічати на межі» перейшла ще від Союзу. Зустрічали різних секретарів, міністрів, артистів… Тут тобі й коровай «із кущів вибіже» й чарчина «викотиться». На пару з бутербродом… Одним словом, «Сумщина вітає!»
Звісно, дбайливі господарі спорудили різьблену альтаночку, лавочки… Пізніше – церковну капличку. Був у цьому ансамблі й колодязь – символ батьківської хати, так би мовити. Але прослужив він недовго. Занедбаний і забитий дошками стояв просто, як бутафорія.
І ось недавно, зупинившись на важливому пункті , я очам своїм не повірив: з колодязя хтось витягує воду! Підхожу, розговорилися. ..
Виявляється цей чоловік із сусіднього села Перекопівки Роменського району Сумської області. Працював там колись у колгоспі, давно на пенсії. А тепер ось здійснив давню свою мрію – відродити колодязь. Хоча це було непросто зробити.
– Джерела тут хтось камінням та усіляким непотребом забив. – розповідав чоловік . – То я попросив хлопців-сусідів. З «лєбьодкою» прийшли, допомогли. Дивіться... – Він підвів мене до купи з уламків бетону та сміття, яке вони гуртом витягли із криниці. – Мені казали, що нічого не получиться, а бачите, вийшло! І чоловік переможно попрямував до цямрини, аби опустити відро…
Я дивився на нього і радів разом з ним. Радів його перемозі. Перемозі його друзів. Перемозі здорового глузду. Перемозі добра над злом, господарності над недбальством. А ще мені подумалося: скільки ост таких «показушних» криниць, стоїть по всій нашій Україні?! Зверху, наче – криниця, але – без води… Забиті джерела, замулені, захаращені людиною. А живе джерело – зовсім інша річ! Тим паче, коли воно відновлене з власної ініціативи, без примусу, за покликом серця, так би мовити… Від душі.
Можливо, саме таким і має бути шлях до відновлення усіх НАШИХ ДЖЕРЕЛ?! Усієї нашої України! Коли кожен відчує в собі бажання – засукати рукава і щось зробити, збудувати, відновити, вберегти. Тоді й сонце швидше вигляне над землею, й життя усіх разом стане заможнішим та красивішим.
Тут згадалося із власного, колись написаного:
«… Нам треба бути тут. Хай холодно й тінисто,
Хай десь, на чужині, багатші є ліси.
Нам треба жити тут. І вижити врочисто!
І нашим хмарам прийде час цвісти!»
