Набагато легше знайти помилку, ніж істину. Помилка лежить на поверхні, і її помічаєш відразу, а істина прихована в глибині, і не всякий може відшукати її
Йоганн Вольфганг фон Гете, німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель

Пташина істина

5 вересня, 2014 - 14:19
Пташина істина
ФОТО REUTERS

Декілька разів у Луганську бабць заганяв до осель тривожний свист мін. Міна летить, але чомусь не розривається. І так багато разів. Люди занепокоїлись. Якесь знущання на рівні психологічних атак. Всі почали цікавитись, розпитувати один одного, хто і що бачив, звідки і куди літають такі "болванки", в той час як недалеко вже мали від вибухів мін кілька трупів у нашому районі. Загадку розкрив сусід. Це його папуга навчився імітувати політ міни і з верхніх поверхів дуже природно свистить, коли чує вибухи здалека. "А ще він імітує сигнали точного часу", - додає сусід. Дійсно, рівно о 14:45 якимось дивним чином ця тваринка відчуває, що треба "пропікати" на все подвір’я. А ще, коли бачить людину з віником, категорично заявляє: "Пошёл вон отсюда!"

Втома схиляє до відпочинку, до апатії, до того, щоб опустити руки. Це найнебезпечніший стан, так само як і панічний, паралізуючий страх. Саме апатію і страх намагається розпалити російська пропагандистська машина в наших думках і серцях. І інколи дехто навіть з нашого боку їй у цьому допомагає. Наприклад, хтось начебто оголосив мобілізацію населення за 72 години в місті Старобільськ Луганської області для евакуації. Чутка про евакуацію, яка супроводжується очевидним для всіх пересуванням військової техніки шляхами регіону, не може не викликати тривогу. "Кажуть, що сказали, що будуть бомбить, бо Путін щось таке сказав, а Василь чув таке ж і підтвердив". Так поширюють чутки. Звичайно, ситуація на Донбасі не з приємних. 4 вересня росіянами було обстріляне місто Щастя (дорога на Новоайдар і Старобільськ). Але солдати тримаються і більш того - вимагають не ширити паніки. Саме на паніку розраховує ворог. «Коли вже це скінчиться? Може, віддамо і хай забирає?» - таких думок від нас чекають інтервенти.

Об’єктивна і критична оцінка ситуації - це не галас і виття. Небезпека існує велика і наївно гадати, що Путін відмовиться від власної болячки. Вона його поки що тішить. Тому я гадаю, що варто наразі зайнятись болячками своїми, які нам вкрай дошкуляють. На теренах Луганської і Донецької областей, яких наразі не торкнувся тлін війни, багато проімперських елементів, що тільки й чекають на наступ. І вони все роблять для того, щоб підготувати відповідний грунт для зерен російського бур’яну.

Цей грунт наразі в Луганську без світла і води, а інколи навіть без газу, наче привид блукає вулицями та виринає вночі в суцільну темряву, щоб подивились на спалахи "градів" та "смерчів". І він не зробив жодних висновків. Він чекає... рубля. Ще на День незалежності задоволена жінка з посмішкою в виконкомі розповідала, як з 1 вересня в Луганську буде рубльова зона і як діти підуть до шкіл. Рублі дійсно завезли, але хто їх буде обмінювати, якщо молоко їм везуть під кулями з села Петрівське, а не з коханої Росії. В Петрівському рубль не потрібен, бо там нормальне життя.

Нормальне життя, цивілізація - такі вісточки привозять з інших міст до Луганська. Але здоровий глузд в очах "ватника" годі шукати. З вуст українця для них апріорі нічого істинного не може звучати. Одна з таких закоханих в ідею "Новоросії" колишня перукарка, а тепер продавщиця пива із здивуванням пожалілась. Ще на початку серпня до її ларька підійшов озброєний "еленерівець", попросив пива поза чергою. "Коли ж у нас світло буде?" - ласкаво спитала вона його, на що "еленерівець" дав чітку відповідь: "Трупам свет не нужен"...

Який висновок зробила шокована такою відповіддю жінка? Вона, у якої недавно народився онук, який окрім слів матері вже чує вибухи, дійшла висновку, що Порошенко нас ненавидить, а Америка розв’язала війну. До іншої жінки висновки дійшли більш глибокі. Серед так званих "ополченців" – термін, який аж ніяк не відповідає реаліям - вона побачила колишнього знайомого, який колись під час нападу мало не вбив дружину і має довідку з висновком психіатра. "А тепер у нього автомат!" - жахається жінка. Так, автомат в руках у психічно хворого. І не тільки у хворих, але й у грабіжників, бандитів, які в 90-ті ходили з самопалами, а тепер з автоматичною зброєю - здійснилась мрія ідіотів!

Про який бізнес, яке життя може йтись в найближчі 5-10 років у цьому регіоні, якщо тут не тільки зруйнована інфраструктура, а головне середовище перетворилось в дику пустелю з законами джунглів, де виживає не розумніший, не спритніший, не той, хто творить, надає, привносить, а той, хто має автомат. Бандитизм тут буде долати всі норми, всі межі. На що тепер надіється цей край? На рублі? На Путіна? На "шару"! Ось основна біда. Ці люди просто хотіли кращого життя, яке їм хтось подарує. Задарма. За те, що вони є і відреклись від України. Хибна і шкідлива логіка примітивних істот, яка народилась ще за радянських часів і є частиною ментальності "совка".

Дійсно, уявімо, що Донбас не належить ні Україні, ні Росії, ні будь-кому. На що розраховує він? На копанки? На контрабанду? Ми будемо мати владу "Прищів", "Щербатих", "Лисих" та "Сизих". І ті, хто мріють про триколори та рубль, досі не зрозуміли, що не рубль їх чекає як грошові знаки. Розмінною монетою на довгі роки на Донбасі залишиться куля. Шкода, але в сусіднього папуги в дечому набагато більше схильності до простеження причинно-наслідкових зв’язків, ніж у багатьох місцевих "ватників". Та хто з них прислухається до поневоленого птаха, який давно вже натякає їм: "ідіть геть!".

 

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...